Книга Цивільний захист

Г.М.ХАРАМДА

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Київ-2012

ХАРАМДА Геннадій Михайлович

Доцент кафедри екології та БЖД Національного транспортного університету

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРАМДА Г.М.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Навчальний посібник

Київ-2012

3

УДК	355 .58 (075.8 )
ББК	68 .9я 73
	С 90

Рецензенти :

Ю.Х.Савін, к.т.н.,доцент Національного транспортного університету. С.Т.Сусло, доцент Національного транспортного університету.

Харамда Г.М.

С90 Цивільний захист : Навчальний посібник.

Унавчальному посібнику викладено основні питання організації

цивільного захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій (НС) згідно нової програми і наказу Міністерства освіти і науки ,молоді та спорту України №969/ 922/ 216 від 21.10.2010р.м.Київ. про організацію та вдосконалення з питань безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України .

Навчальний посібник ”Цивільний захист“ відповідає діючій Програмі підготовки фахівців і магістрів загально технічних, транспортних, будівельних ,економічних та інших вищих навчальних закладів з дисципліни “Цивільний захист “.

Посібник призначений для підготовки спеціалістів і магістрів з дисципліни “Цивільний захист“ у ВНЗ України а також для викладачів та спеціалістів підприємств робота яких пов`язана з вирішенням питань цивільного захисту співробітників та населення.

ББК 68 ,9я 73

4

ЗМ І С Т

1.Передмова ………………………………………………………….…...6

2.Закон Улраїни «Правові засади цивільного захисту» (ЦЗ)……...….8 ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ.

3.РОЗДІЛ ПЕРШИЙ (для всіх напрямів)……………………………....22

4.Л.1.1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС……….....22

5.Л.1.2. Планування заходів з питань цивільного захисту…………...26

6.Л.2. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження……….31

7.Л.3 Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків НС…………………………………………………………..42

8.РОЗДІЛ ДРУГИЙ (транспортний профіль)………………………….47

9.Л.4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи

цивільного захисту (транспорту)………………………………….....47

10.Л.5.СПЕЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ (транспорту)…………………………………………...….56

11.РОЗДІЛ ТРЕТІЙ (будівельний профіль)…………………………….61

12.Л.4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту (будівництва)………………………………..…..61

13.Л.5. СПЕЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО

ЗАХИСТУ (будівництва)………………………………………………72

14.РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ (економічний профіль)…………………...…88

15.Л.4. Забезпечення заходів і дій в межах єдиної системи цивільного захисту (економіки)……………………………………....88

16.Л.5. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту (економіки)..98

17.РОЗДІЛ П'ЯТИЙ (практичні заняття для всіх профілів)…………..105

18.ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1. Прилади радіаційної розвідки

та дозиметричного контролю ………………………………………..105

19.ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2. Прогнозування і оцінка обстановки у разі вибуху газоповітряної суміші…………………..124

20.Література……………………………………………………………..132

5

ПЕРЕДМОВА

Світовий досвід переконливо свідчить, що для всебічного розвитку особистості та сучасного суспільства необхідно не тільки економічне зростання, але і гармонійний розвиток із навколишнім середовищем. Науково обґрунтований, перспективний, стратегічний розвиток людства запропонований ООН у програмі “Порядок денний на ХХІ століття” передбачає для всіх країн світу головну мету на майбутнє – просування шляхом сталого розвитку суспільства, “Програма сталого розвитку суспільства” пропонує “такий розвиток суспільства, за якого задоволення

потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби”.

В умовах сучасної кризи в економіці і соціальній сфері України збільшується вплив негативного ефекту стихійного лиха, антропогенної катастрофи та будь-якої іншої надзвичайної ситуації. Наукові обґрунтування та практика свідчать, що інтенсивність ризиків небезпек постійно зростає. Значне збільшення населення Землі, науково технічний прогрес (НТП) сприяють цьому. Небезпеки та катаклізми є постійними супутниками людини. За таких умов зростає відповідальність керівного складу за безпеку та захист людей, навколишнього природного середовища, господарську інфраструктуру, соціальне середовище, безпеку держави. Поза контекстом послідовного збалансованого розвитку суспільства, який забезпечить надійний захист людини, неможливо досягти жодної з важливих цілей – культури довкілля, прав людини, соціальної інтеграції, справедливості та злагоди.

Отже, безпека життя і діяльності людини – це така характеристика існування людини в певному місці її перебування, яка відображає збалансованість між діями чинників, що запобігають наслідкам дій загроз.

Держава на підставі:

Закону України від 24 червня 2004 року № 1859-ІV "Про правові засади цивільного захисту";

Закону України від 24 березня 1999 року № 1281-XIV "Про Цивільну оборону України";

Закону України від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ "Про правовий режим надзвичайного стану";

Закону України від 8 червня 2000 року № 1809-ІІІ" Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

Указу Президента України від 26 березня 1999 року №284/99 "Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій";

Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1432 "Про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або

виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного

6

характеру" та ін., нормативно-правових актів, створює систему цивільного захисту населення та суб'єктів господарювання.

У посібнику висвітлено вимоги правових актів з питань цивільного захисту , подано існуючі та новітні методичні розробки для проведення:

моніторингу навколишнього середовища;

ідентифікації ризику небезпек;

прогнозування та оцінки обстановки у разі виникнення надзвичайної ситуації;

стійкості роботи підприємств у звичайних умовах та у разі виникнення надзвичайної ситуації;

організації та виконання рятувальних і інших невідкладних

робіт;

організації перевезень та евакуації населення і суб’єктів господарювання в інтересах цивільного захисту.

Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60-80 %)

нещасних випадків є:

по-перше, невміння потерпілими передбачати, розпізнавати на перший погляд приховану небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику небезпеки й узгоджувати його зі своїми можливостями;

по-друге, зростання кількості випадків технологічних катастроф

(аварії на АЕС, на хімічних та інших небезпечних виробництвах, транспорті та ін.) зумовлене зниженням реальної надійності пристроїв та обладнання та помилками персоналу під час їх експлуатації. Зараз у всьому світі відбуваються значні зміни в ставленні людини до ризику. Техніка так владно увійшла в наше життя, що багато людей забувають про небезпеку для життя та здоров'я. Люди звикають порушувати правила техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті;

по-третє, істотне збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище від життєдіяльності людини досягло, з погляду багатьох вчених, граничного рівня, що викликає загрозу існуванню людини як

біологічного виду;
по-четверте, неможливість досягнення	абсолютної безпеки
технічних систем з таких причин:

неузгодженість рівня розвитку та підготовки людини з особливостями техніки;

неузгодженість можливостей людини з параметрами обладнання, що особливо проявляється за умов дефіциту часу, інформації та впливу зовнішніх факторів; низький рівень відповідальності людей за результати своїх дій;

відсутність зацікавленості в досягненні найвищих результатів. Автор буде вдячний за будь яку об'єктивну, конструктивну, науково-

обгрунтовану критику і доцільні зауваження та пропозиції щодо удосконалення посібника .

7

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про правові засади цивільного захисту

Цей Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-

гігієнічних,	протиепідемічних		та інших заходів,		які	здійснюються
центральними і місцевими органами виконавчої				влади,	органами місцевого
самоврядування,		підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами,
установами	та	організаціями	незалежно	від	форми	власності,

добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період;

єдина державна система цивільного захисту населення і територій

(далі - єдина система цивільного захисту) - сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів

місцевого

самоврядування,

на

які

покладається

реалізація

державної

політики у сфері цивільного захисту;

підсистеми

єдиної

системи

цивільного

захисту

-

сукупність

підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному

органу

виконавчої

влади

функціональних

та територіальних органів управління,

на які покладаються

визначені

законом

завдання

у конкретних сферах

цивільного захисту;

служба цивільного захисту

-

державна

служба

особливого характеру,

пов'язана

із

забезпеченням

пожежної

безпеки,

запобіганням

і

реагуванням

на

інші

надзвичайні

ситуації техногенного,

природного та

військового

характеру,

ліквідацією

їх

наслідків,

захистом

населення

і

територій від їх негативного впливу;

8

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту -		спеціальне
воєнізоване формування, на	яке покладається захист населення і територій
від надзвичайних ситуацій	техногенного, природного	і військового

характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних

рятувальних та інших гуманітарних операціях;
сили і засоби цивільного захисту -		особовий	склад і працівники органів
та підрозділів цивільного захисту,		добровільні рятувальні		формування,
пожежна та	аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне			та аварійно-
рятувальне	обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту,
інше майно,	призначене для гасіння	пожеж,	ліквідації наслідків аварій,

повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

зона можливого ураження - окрема		територія		або об'єкт,		на яких
внаслідок надзвичайної ситуації техногенного,			природного чи військового
характеру виникає загроза життю або здоров'ю				людей	чи	заподіяння
матеріальних втрат;
ліквідація наслідків	надзвичайних	ситуацій -		проведення		комплексу
заходів, які включають аварійно-рятувальні та			інші невідкладні роботи, що
здійснюються в разі	виникнення надзвичайних			ситуацій	техногенного,

природного та військового характеру (далі - надзвичайні ситуації), і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій; аварійно-рятувальні роботи - роботи, спрямовані на пошук, рятування і

захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної допомоги), захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, із залученням працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;

першочергові заходи з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації -

оперативне здійснення організаційно-технічних та інших невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення мінімальних потреб життєзабезпечення населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації; техногенна безпека - стан захищеності населення, території, об'єктів від

негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

несприятливі побутові або нестандартні ситуації - ситуації, що виникають у побуті, невиробничій сфері, які не набули масштабу надзвичайної ситуації, але являють собою загрозу життю та здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних збитків.

Стаття 2. Правова основа цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України ( 254к/96-ВР), цей Закон, Закони України "Про захист населення і територій

від	надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" ( 1809-
14),	"Про Цивільну	оборону України" ( 2974-12 ), "Про правовий режим
		9

надзвичайного стану" ( 1550-14 ), "Про правовий				режим	воєнного
стану"	( 1647-14 ), "Про аварійно-рятувальні		служби"	( 1281-14 ), "Про
пожежну безпеку" ( 3745-12 ), "Про об'єкти підвищеної				небезпеки" ( 2245-
14), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"					( 39/95-ВР),
"Про	забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ),		"Про правовий режим території,	що зазнала радіоактивного
забруднення		внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ),			міжнародні

договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 3. Мета цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється з метою:

реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Принципи цивільного захисту:

1.гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

2.добровільності при залученні людей до здійснення заходів усфері

цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

3.комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

4.створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх

наслідків; 5. територіальності та функціональності єдиної системи цивільного

захисту;

6.мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

7.гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері

цивільного захисту відповідно до законодавства.

Стаття 5. Завдання цивільного захисту

Основними завданнями цивільного захисту є:

1.збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

2.прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

3.здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

4. розроблення і	виконання законодавчих та	інших нормативно-
правових актів,	дотримання норм і стандартів	у сфері цивільного
захисту;
		10