2.3Оцінка вартості капіталу балансовим методом
Метод балансової вартості базується на використанні відбитої в бухгалтерському балансі підприємства інформації про вартість активів. Одна із часто застосовуваних модифікацій цього методу — оцінювання за відновною вартістю активів. Як правило, цим методом оцінюють вартість основних засобів. Він базується на показниках первісної вартості активів, ступеня їх зносу та індексації.
Первісна вартість основних засобів — це вартість окремих об'єктів основних фондів, за якою їх було взято на баланс підприємства. Вона включає в себе суму витрат, пов'язаних з виготовленням. придбанням, доставлянням, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів. Коли йдеться про оцінювання вартості майна, первісна вартість розглядається як вартість відтворення основних засобів на дату оцінювання з урахуванням індексації та витрат, пов'язаних з їх поліпшенням.
Відновна вартість — це вартість відтворення об'єкта оцінювання на дату оцінювання, яка визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації, встановлений Держкомстатом. Враховуючи те, що в процесі експлуатації основні фонди поступово втрачають споживну вартість, на їх остаточну оцінку істотно впливає ступінь фізичного та морального зносу. Індексуючи первісну вартість основних фондів, індексують водночас і ступінь зносу.
Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активівхарактеризується їх залишковою вартістю, яка визначається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу.
Метод оцінювання за відновною вартістю часто застосовують для оцінювання майна під час приватизації державних підприємств. Цей метод прийнятний тоді, коли балансова та ринкова вартість активів істотно не різняться між собою. Головний недолік цього методу полягає в тому, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості. На вітчизняних підприємствах балансова вартість активів, зокрема й основних фондів, може бути занижена з причин:
а) невідповідність індексації окремих об'єктів активів реальним темпам інфляції;
б) неповне врахування всіх витрат підприємства, спрямованих на придбання чи спорудження основних фондів.
Водночас відбита в балансі залишкова вартість активів може бути істотно завищена в результаті:
а) дії занижених норм амортизаційних відрахувань, які не повною мірою враховують фактор морального зносу;
6) оплати фіктивних послуг, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.
У процесі управління капіталом важливе значення має метод обчислення (оцінювання) величини капіталу. Розмір капіталу визначається з допомогою : А=3+К, (2.1.) деА-активи; 3-зобов'язання; К-капітал
Згідно з методом балансової вартості усі активи і зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали на момент придбання або випуску. Капітал розраховують за такою визначеною формулою: К=А-3, (2.2.) деА-активи; 3-зобов'язання; К-капітал Отже виходячи із данного співвідношення величина капіталу підприємства є:
На2012рік--3939тис.грн
На2013рік--3064тис.грн
На2014рік—1764тис.грн
Величину капіталу підприємства та його зміну можна відобразити графічно.
Рисунок 2.2 – Капітал підприємства за 2012 - 2014р.р. Розмір капіталу підприємства станом на 31.12.2012р становив 3939тис.грн, а на 31.12.2014. 1764тис.грн. Капітал за цей період зменшився . Детально зміни в капіталі можна побачити переглянувши актив балансу та зміни його складових.
Для того, щоб покращити ефективність роботи підприємства воно повинно постійно бути проінформованим про структурні зміни капіталу, щоб знати за рахунок яких саме статей відбуваються зміни. Для дослідження таких змін на підприємстві «Чернігівська механізована колона» слід скористатися даними таблиці 2.3.
У 2014 році частка основних засобів склала 30% і до кінця року зросла до 34,4%. Також зменшилась частка незавершеного будівництва від 15% до 0,4%, частка виробничих запасів зменшилась з 15% до 14,7% Значний вплив на фінансовий стан підприємства справляє стан виробничих запасів. З метою забезпечення нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Їх недостатність загрожує збоями у виробництві, а надлишковість – відволікає кошти з обороту.Аналіз стану виробничих запасів необхідно починати з перевірки відповідності фактичних залишків плановим потребам.
Велика питома вага в поточних активах підприємств належить готовій продукції. Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства призводить до тривалого заморожування оборотних коштів, відсутності готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків за ними, зростання кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства з оплати праці і т. ін. З метою розширення збуту необхідно вивчати шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості і конкурентоспроможності, організації ефективної реклами і т., дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилась від 31,5% до 34,4%, частка товарів залишилась на о днаковому рівні 0,01%, частка грошових коштів та їх еквіваленти в національній валюті зменшились суттєво з 5,5% до 0,57%. Наявність і зміна обсягу та частки грошових коштів і їх еквівалентів є відображенням платоспроможності підприємства. Грошові кошти — наймобільніша частина оборотних засобів. Відомо, що добрий фінансовий стан підприємства характеризується постійною наявністю грошових коштів на розрахунковому рахунку. Оптимальна для підприємства сума грошових коштів визначається впливом різних факторів, які часто зумовлюють взаємопротилежні тенденції. Відсутність певних грошових запасів, потрібних для своєчасної сплати поточних платежів, оплати праці, розвитку виробництва, може створювати умови банкрутства. На грошові кошти неоднозначно впливає інфляція. З одного боку, вона збільшує небезпеку знецінення вільних грошових коштів, з іншого — призводить до використання все більшої їх маси. Загострюється проблема здійснення контролю над рухом цих коштів. Отже, оптимальна сума грошових коштів визначається діловою активністю підприємства та обґрунтованістю їх щоденної потреби. З досвіду відомо, що кількість грошових коштів підприємства на розрахунковому рахунку повинна дорівнювати 3—4-денному обороту. Забезпеченість грошовими коштами залежить від стану управління грошовими потоками. Короткотермінові фінансові інвестиції, які є еквівалентами грошових коштів, аналізують за загальною методикою аналізу інвестиційної діяльності підприємств.
Також слід відзначити, що частка інших оборотних активів змінилася від 2% до 2,5%.
Отже, виходячи із розрахункових даних можна побачити, що і в 2012 в 2013 році найбільшу частку активів займають основні засоби, також значну частину становить незавершене будівництво, виробничі запаси, поточна заборгованість у 2012 році та дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги і готова продукція - у 2014 році. Меншу ж становлять грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті та інші оборотні активи. На практиці є слідуючі методи обчислення розміру капіталу:метод балансової вартості,метод "регулюючих бухгалтерських процедур". Балансова вартість - це метод оцінювання капіталу прийнятний в тому разі, коли балансова та ринкова вартість активів і зобов'язань не дуже різняться між собою. Але з часом дійсна вартість може значно відхилятися від первісної балансової вартості, що призводить до неадекватної оцінки банківського капіталу.
Метод "регулюючих бухгалтерських процедур" полягає в обчисленні розміру капіталу за правилами, які встановлені регулюючими інстанціями. Правила в різних країнах різні. З методом "регулюючих бухгалтерських процедур" капітал розраховується як сума ряду складових: акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку; резервних фондів, у тому числі на покриття кредитних і валютних ризиків, субординованих зобов'язань і інше. Такий підхід має істотні недоліки, які полягають у розгляді боргових зобо-в'язань та резервів на покриття збитків як капіталу банку. Саме з цієї причини метод "регулюючих бухгалтерських процедур" постійно критикують зарубіжні економісти.
Підрахунок за данним методом буде трансформовано відповідно до специфіки балансу данного підприємства.
За данним методом підрахуное вартості капіталу буде мати такий вигляд:
К=ЗК+ДК+НП (2.3)
де ЗК—зареєстрований капітал;
ДК—додатковий капітал;
НП—нерозподілений прибуток.
На01.01.2012р.—=3939
На01.01.2013р.—=3064
На01.01.2014р.—=1764
В економічній літературі це питання називають проблемою адекватності капіталу. Адекватність капіталу відображає рівень надійності та ризикованості підприємства і передбачає уявлення про капітал як джерело покриття збитків. Об'єктивна потреба збільшувати капітал зумовлена інфляційними процесами, розширенням масштабів діяльності та підвищенням рівня ризику, пов'язаного з мінливістю фінансових ринків. Через це вкладники висувають дедалі жорсткіші вимоги до розміру ка-піталу. Враховуючи ту важливу роль, яку підпиємства відіграють у будь-якому суспільстві, регулюючі органи багатьох країн протягом десятиріч встановлювали мінімальні норми (стандарти) достатності капіталу. Капітал був і далі залишається одним із показників, які регулюються в кожній країні.