Тема 4. Соціологія особистості

1. Сутність особистості у соціології.

2. Соціологічні теорії особистості.

3. Соціалізація особистості. Детермінанти розвитку особистості.

4. Соціальна активність особистості.

Основні поняття: людина, індивід, індивідуальність, особис­тість, соціалізація, ресоціалізація, десоціалізація, агенти соціалізації, інститути соціалізації, соціальна структура особистості, соціальний статус, соціальна роль, активність особистості, цінності та ціннісні орієнтації, соціальна типологія особистості.

У відповіді на перше питання показати філософсько-соціо­логічні уявлення про особистість, розкрити сутність філософсько-антропологічних теорій людини. Визначаючи співвідношення природного і соціального у розвитку особистості, слід розкрити поняття природи людини, співвідношення природного і біологічного в формуванні соціальних якостей людини, обґрунтувати детермінанти соціальної поведінки, а також фактори, що сприяють її саморозвитку, становленню громадянської самосвідомості.

Для опрацювання даної теми варто розглянути ознайомитися з її викладом, що подається далі.

При підготовці до другого питання назвати різні соціологічні підходи (марксистський, позитивістський, фрейдистський, біхевіо­ристський) до визначення особистості. Представляючи різні соціологічні концепції особистості, розгляньте також підходи сучасних теоретичних шкіл до розуміння особистості та її природи. Корисно звернутися до концепцій Б. Скіннера, З. Фрейда, А. Маслоу, С. Буллера та ін. Особливу увагу слід приділити рольовій концепції особистості, пов’язаної з іменами Дж. Міда, Р. Лінтона, теорією соціометрії Дж. Морено.

Розглядаючи поняття соціалізації особистості, розгляньте процес соціалізації як інтеріоризацію соціальних якостей і властивостей, визначте основні детермінанти соціалізації – соціальні інститути та соціальне середовище, акцентуйте увагу на вікових етапах, а також кризових фазах процесу соціалізації. Дайте характеристику агентам соціалізації. Розкрийте сутність і причини ресоціалізації особистості в перехідних суспільствах.

У відповіді на четверте питання визначити мотивацію поведінки, при цьому слід розкрити сутність теорії соціальних ролей, соціальної установки, саморегуляції поведінки індивіда. Визначте роль і значення потреб, інтересів, мотивів та цінностей як складових активності особистості. Покажіть, що особистість, володіючи власною активністю, свідомістю і волею, може впливати на середовище і в разі необхідності змінювати його.

Узагальнюючи матеріал, зробіть акцент на значущості соціальних взаємодій людини і суспільства в процесі соціалізації для становлення та розвитку особистості, самоствердженні людини в різних сферах життєдіяльності, покажіть важливість формування людини як громадянина.

Теми рефератів (доповідей)

1. Особистість в системі соціальних зв’язків і відносин.

2. Формування особистості та соціалізація.

3. Концепція дзеркального "Я" Ч. Кулі.

4. Концепція "узагальненого іншого"Д. Міда.

5. Концепція "значимого іншого" А. Халлера.

Питання для самоконтролю

– Яким чином співвідносяться в соціології поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість"?

– Розкрийте специфіку соціологічного підходу у трактуванні поняття "особистість".

– Які основні елементи соціологічної структури особистості?

– Чи вірною є теза про те, що особистість є результатом рольової міжособистісної взаємодії?

– Чому набуття індивідом соціальних властивостей є детермінованим процесом? Які саме фактори детермінують його?

– Розкрийте сутність понять "потреби", "інтерес", "життєві цілі особистості".

– Які чинники впливають на формування особистості?

– Які теорії побудови власного "Я" вам відомі?

Самостійна робота

1. Накреслити схему "Структура особистості як соціальної системи". Прокоментувати її (Див.: М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Соціологія. – К., 2005. – С. 102).

2. Шляхи взаємодії особистості з суспільством. Нові тенденції взаємодії в сучасних умовах.

Література

1. Злобіна Олена. Особистість як суб’єкт соціальних змін. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2004.

2. Лукашевич М.П. Соціологія особистості. Опорний конспект лекцій. – К.: ІПК ДСЗУ, 2004.

3. Мадди С. Р. Теории личности: сравнительный анализ / Пер. с англ. – СПб.: Издательство "Речь", 2002.

4. Максимов С. Особистість і суспільство: Конспект лекції / Укр. юрид. акад. – Х., 1993.

5. Маслоу А. Мотивация и личность. 3-е изд. / Пер с англ. – СПб.: Питер, 2008.

6. Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста. – К.: Укр. Центр духовної культури, 2000.

7. Радугин А.А., Радугин К.А. Соціологія: Курс лекций. – М., 1996.

8. Сірий Є.В. Соціологія: загальна теорія та методологія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії: Навч. посіб. – Вид. 3-тє, виправл. та доп. – К.: Атіка, 2009.

9. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

10. Соціологія / за ред. Андрущенка В.П., Горлача М.І. – Київ – Харків, 2002;

11. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 560 с.

12. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад.: В.І. Волович та ін. – К., 1998.

13. Тощенко Ж.Т. Социология: Учеб. пособие для вузов. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Прометей; Юрайт, 1999. – 511 с.

14. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. – Львів: Кальварія, 1996. – Вип. 3.

15. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. Ленинград, 1979.

16. Якуба О.О. Соціологія: Навч. посіб. для студ. – Х.: Константа, 1996.

Додаткова література

1. Полюшкевич О.А. Перекодировка фрейма "личности" в дискурсе отечественного социума (1984-2000) // СОЦИС. – 2011. – № 5. – С. 104 – 109.

2. Хутка С. Соціальна адаптованість особистості: концептуалізація поняття // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2007. – № 2. – С. 164 – 175.

3. Злобіна О. Дихотомія особистість-суспільство в теоретичній ретроспективі "культура-суспільство-ососбистість": Курс лекцій. За ред. Л.Скокової – К., 2006. – С. 82 – 126.

4. Особистість у контексті глобалізації (Круглий стіл) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2007. – № 2. – С. 1.

МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ