Склеювання пластмас
Сучасні клеї є переважно композицією з високомолекулярних речовин і можуть бути рідкими, пастоподібними, порошкоподібними і у вигляді плівки (просоченої тканини, паперу тощо).
Для склеювання органічного скла і приклеювання до нього інших матеріалів застосовують клеї марок ВК-32-70, ВЗ-Ф9, ПУ-2, В-31-Ф9 та ін. Органічне скло добре склеюється 3% розчином поліметілметакрилату в дихлоретані. Недоліком данного виду склеювання є утворення „срібла” (склеєна поверхня стає матовою).
Фенолформальдегідна смола надає клеєвому з’єднанню міцність, знижує повзучість в підвищує теплостійкість. Бутварна смола надає плівці адгезію до різних матеріалів і еластичність, яка потрібна опору вібраційним навантаженням.
Універсальні клеї БФ-2, БФ-4 являють собою спиртові розчини суміші фенолформальдегідної смоли з термопластичною смолою. Вони випускаються готовими до застосування. Термін зберігання їх в герметично закритій тарі до 6 місяців.
Робоча в’язкість універсальних клеїв БФ-2, БФ-4 з часом зростає. При підвищеній в’язкості можна розбавляти їх спиртом. Витрата клею становить 150-200 г на 1 м2 склеюваних поверхонь.
Розчинники широко застосовують для склеювання виробів з органічного скла, вініпласту, полістиролу тощо. Органічне скло розчиняється в дихлоретані, оцтовій кислоті, ацетоні і частково в спирті. На першій стадії розчинності, тобто в період набухання його поверхня стає м’якою і липкою. Ця властивість є основою склеювання органічного скла.
Клеєм розчинником можуть бути найчастіше дихлоретан, рідше мурашина кислота, оцтовий ангідрид. Для збільшення в’язкості до розчинника додають 2-3 % (за масою) опилок органічного скла.
Конструктивно клейові з’єднання можуть мати найрізноманітніші оформлення. Найбільш поширені з’єднання внапусток, врізні та із стиковим елементом (планкою, втулкою тощо). Застосовують і ряд інших конструктивних форм (таврові, циліндричні тощо). Зміна товщини листів (зведення „на вус”), трудомістка і застосовується рідше.