Тема 2. Сакральне і профанне як категорії релігійної естетики. Трагічне та героїчне як аксіо-естетичні категорії. План:

1. Ідея «сакруму» та «сакрального мистецтва» в естетичних концепціях ХХ століття (П. Флоренський, М. Еліаде, Е. Панофський про сакральне у мистецтві).

2. Церковне християнське мистецтво як естетичний феномен (зародження, символічно-знакова природа, естетичні особливості храму, співу, ікони). Феномени ісламського та буддистського мистецтва.

3. Сакральні та профанні мотиви в літературі ХХ століття: творчість Льюіса Клайва, Дж. Толкіна та Михайла Булгакова, Сергія Єсєніна: складнощі визначення сакрального та профанного.

4. Сакральне і профанне в кінематографі: реж.В. Хотиненко х/ ф «Поп», анімаційний фільм. Н. Березова «Про Василія Блаженого» 2008 р. та реж. О.Петрова «Моя любов» 2006 р. за романом І. Шмельова «Історія любовна».

5. Визначення категорії «трагічне» в історії естетичної думки.

6. Трагізм страстей Христових в історії мистецтва: іконографія сюжету «Розп’яття», «страсті» як музичний жанр, особливості жанру «страсті» в художньому кіно (х/ф «Страсті Христові» режисера М.Гібсона).

7. Трагедійне відтворення буття в мистецтві ХІХ – ХХІ століть:

невизнаність подвигу (показати на прикладі доробку Г. Бардіна, анімаційний фільм на музику Т. Альбіноні Адажіо, 2000), геноцид та репресії як соціальний прояв трагедії (Б. Кара «А завтра была война», х/ф 1987), деформація особистості як трагедія історична та індивідуальна (показати на прикладі творів Б. Пастернак роман «Доктор Живаго»).

8. Зміст категорії «героїчне». Культурний герой (Геракл, Ілля Муромець, Гамлєт: спільне і відмінне).

9. «Героїчне» в українському естетичному вимірі. Героїчні сторінки історії України у творчості гурту «Хорея козацька», графіці Георгія та Сергія Якутовичів, скульптурі Богдана Мазура.

Література до питань «сакральне та профанне»:

Абрамович С.Д. Церковне мистецтво. – Київ, 2005.

Буркхард Т. Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы. М., 1999.

Забияко А. П. . Сакральное // Культурология. XX век. Энциклопедия. — СПб.: Университетская книга, 1998

 Забияко А. П.. Сакральное как категория феноменологии религии М. Элиаде

Крековецький Р. Богословя та духовність ікони. – Львів, 2000.

Лидов А. М.  Иеротопия. Пространственные иконы и образы-парадигмы в византийской культуре. М., 2009

Мень А. Мировая духовная культура. Гл. ІІІ. – М., 1990.

 Миролюбов Ю. П. Сакральное Руси. Соч. Т. I. — М., «Золотой Век», 1996. Отто Р. Священное. Об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным. СПб., 2008.

Панофский Эрвин, Этюды по иконологии. — СПб,: Азбука-классика, 2009. (Художник и знаток).

Столяр М.Б. Религия советской цивилизации. – К.: Стилос, 2010. – 178 с.

Топоров В. Н. Святость и святые в русской духовной культуре. Т.1. М., 1995, с.7-9, 441—442

Труссон Патрик. Сакральное и миф.

Флоренский П. Иконостас. Храмовое действо как синтез искусств.

Элиаде М. Сакральное и профанное. М., 1994.

Элиаде М. Священное и мирское. – М., 1987.

Этимология и семантика слова 'святость' // Полный Церковно-славянский словарь. М., 1993, с.584;