2.Використання політичних технологій напередодні та під час Війни за незалежність сша.

Розібратися в суті сучасної системи зв'язків з громадськістю, зрозуміти її принципи та соціальні функції практично неможливо, не зробивши екскурсу в історію становлення паблік рілейшнз на американському континенті, не вивчивши досвіду, накопиченого суспільством, з самого початку прагнувшим скинути окови станових і політичних традицій Старого Світу. Основи професії паблік рілейшнз зароджувалися тут одночасно з боротьбою американських патріотів за незалежність і встановленням республіканських демократичних форм правління на відміну від європейських, монархічних.Коли спроби переконати англійського короля Георга III в необхідності зрівняти в правах колоністів і жителів метрополії ні до чого не привели, колоністи в своїй боротьбі поєднали в одне ціле силу зброї, пера і слова.

Серцевиною американської революції в її людському вимірі є апеляція до громадської думки і вплив на неї, цілеспрямоване використання каналів комунікації і прагнення залучити на свою сторону кожного індивіда. Колоністи і їх лідери спочатку прагнули переконати в необхідності позбутися колоніальної залежності не тільки рядових емігрантів і біженців з Англії та інших країн Європи, але навіть монархів старого континенту.

Хоча професія паблік рілейшнз як особлива і окрема від інших в ті часи ще не сформувалася, проте тактика і прийоми цього ремесла стихійно, але неухильно розвивалися.

Лідери борців Америки за незалежність не пропускали жодного шансу, щоб підхльоснути наступальні дії, заручившись підтримкою своїх нових політичних планів з боку громадськості. Для цього використовувалися різноманітні пропагандистські засоби: прес-бюлетені, газети, зустрічі з героями визвольного руху, гасла, символи, риторика, паблісіті, не кажучи вже про мітинги, паради, виставки, поезію, пісні, комікси, салюти та ін. [5; с.52-53].

Ці революціонери усвідомлювали важливість суспільної підтримки і інтуїтивно розуміли, як домогтися її, а потім і направляти в потрібне русло. Вони досить широко і творчо користувалися пером, трибуною оратора, різними способами інсценуцією події, символікою, вміло і вчасно підкидати суспільству "новини" [9; с.134].

Насамперед, мова йшла про необхідність агітації населення колоній, переважна більшість якого протягом усього періоду боротьби за незалежність коливалося в своїх перевагах між повсталими і законними англійськими властями. І тут керівникам боротьби за незалежність вдалося взяти гору над англійцями, вплинувши на почуття і емоції людей, тоді як англійці воліли спиратися на юридичні норми і військову силу. Таким чином, початковим принципом американських комунікаторів у взаєминах з населенням стало використання методів переконання, а не прямого наказу, навіть тих, хто виступав від імені влади [11; с.152].

Загальними стали твердження про те, що в 70-80-і рр.. XVIII в. паблік рілейшнз розвивався переважно в політичній сфері. Кампанії, що проводилися сторониками американської незалежності А.Гамільтоном, Т.Джефферсоном, Д.Адамсом, Б.Франкліном, Т.Пейджем, були суто пропагандистськіми. У цей період формуються технології інтенсивного просування як індивідуального іміджу лідера, так і політичнихі суспільних ідей. Перед прихильниками американської незалежності в роки підготовки і ходу революції стояла досить складна задача: позиціонувати не надто популярну ідею незалежності колоній (війна за незалежність тривала 8 років, і у більшої частині населення, особливо в початковий період боротьби, не було чіткої позиції щодо незалежності). Для реалізації цього завдання була організована справжня PR-кампанія, що включала безліч взаємопов'язаних елементів, не було упущено жодної можливості використати PR, щоб «підштовхнути » громадськість до відкритого невдоволення Англією [4; с.31-32].

Яскравим прикладом політичних технологій можуть послужити події 5 березня 1770. Під час однієї зі звичайних у той час вуличних сутичок було вбито п'ятеро жителів Бостона. Однак американська преса подала цей випадок як «Бостонська бійня», організована, нібито, англійськими військовими, і проголосила її варварською акцією, щоб розпалити ненависть до британців. Якщо ж не вистачало подій, які можна було б експлуатувати, патріоти без коливань створювали їх штучно. Так, наприклад, 6 грудня 1773 року, перевдягнувшись індіанцями, група американців-патріотів проникла на британське судно, що стояло в Бостонській бухті, і скинула в море вантаж з чаєм. Подія, назване «Бостонське чаювання», була сфабрикована з метою привернення уваги громадськості, головним чином для того, щоб вплинути на емоції публіки. Це, ймовірно, перший в історії Америки класичний приклад організації псевдоподії і використання принципу прес-посередництва у зв'язках з громадськістю.

Серед головних організаторів таких подій та їх цілеспрямованого висвітлення пресою був Самуель Адамс - один з вождів американської революції. Інтуїція підказувала йому, що саме преса може стати найпотужнішою зброєю нації що зароджується. Адам невпинно працював над тим, щоб пробудити, а з часом і певним чином зорієнтувати громадську думку. Він виходив з того, що більшість населення керується швидше почуттями, ніж розумом, і що громадська думка - це результат потоку подій і того, як їх розуміють і інтерпретують люди, які активно займаються політикою. Він завжди був готовий сам створювати події, лише б досягти поставленої мети. Варто підкреслити, що, незважаючи на окремі факти штучного нагнітання емоцій навколо деяких подій, основоположниками принципів, якими і сьогодні користуються в сфері паблік рілейшнз, є Самуель Адамс і його соратники по боротьбі Америки за незалежність. Завдяки їх творчим знахідкам, новим підходам до мобілізації громадської думки була продемонстрована ефективність цілого ряду прийомів і методів зв'язків з громадськістю, ввійшли в арсенал сучасних паблік рилейшнз [5; с.53].

Готуючи повстання проти англійського панування, ці новоспечені пропагандисти, керуючись в основному інтуїцією, розробили відповідні методи, а потім і продемонстрували їх міць:

1.Створення спеціальних громадських організацій для проведення агітації і «організації подій» («Сини свободи», Бостон, 1766 р.; «Кореспондентські комітети», Бостон, 1772 р., і ін) [9; с.134].

Прикладом діяльності «Синів свободи» є вищенаведені події, а саме «Бостонська бійня» та «Бостонське чаювання», також «Сини свободи» влаштовували демонстрації і ходи, вривалися в будинки збирачів, змушуючи їх публічно відмовлятися від посади, спалювали склади з гербовим папером, закривали суди. Тих, хто виступав захисником метрополії, обмазували смолою і вивалювали в пір'ї. У серпні 1765 бостонці розгромили будинок ненависного королівського губернатора Гатчінсона. У день вступу в силу закону про гербовий збір, 1 листопада 1765 р., вони влаштували церемонію похорону «колоніальної свободи», що налічувала 145 років з часу першого поселення; церемонія закінчилася тим, що «свобода» при разом співали присутніх благополучно встала з катафалка. Навесні 1766 парламентові довелося скасувати гербовий збір. Для підтримки престижу корони ця поступка супроводжувалася декларацією про верховної влади парламенту над колоніями та його праві обкладати їх податками.

В 1772 р. було оголошено, що від тепер оплата губернаторів, суддів та інших чиновників буде проводитися з королівської казни. Це означало повну незалежність королівських чиновників від законодавчих зборів, і буржуазія негайно здійснила кроки до утворення власних органів влади. На міському мітингу в Бостоні був обраний особливий громадський орган на чолі з Самюелем Адамсом, Джозефом Уорреном, Полем Рівери, названий кореспондентських комітетом [4; с.321-322];

2.Використання символів які легко впізнати і емоційних символів (наприклад, «Дерево свободи»);

3.Формування іміджу «героїв нації» (Д.Вашингтона, Б.Франкліна, Т.Джефферсона, А.Гамільтона, Д.Адамса, Т.Пейна та ін) і створення легенд. Про них створювалися повчальні історії, що лягли в основу подальших американських легенд (наприклад, зворушлива історія про маленького Д.Вашингтона, який подряпав топірцем садове дерево, але знайшов мужність зізнатися в цьому батькові, хоча й знав, що буде суворо покараний);

4.Використання гасел як слоганів (наприклад,«Дайте мені свободу або смерть», «Оподаткування без представництва - це тиранія»);

5.Організація спеціальних заходів для привернення уваги і формування громадської думки на підтримку ідеї незалежності («Бостонське чаювання» у 1773 році);

6.Доведення до відома громадськості власної (далеко незавжди правдивої) інтерпретації подій (так, С.Адам представив перестрілку між кількома британськими солдатами і бандою портових хуліганів як знамениту «Бостона різанину», яка стала емоційним символом грубості Англії і гноблення населення її колоній);

7.Постійний і безперервний інформаційний вплив на громадськість і громадську думку самими різним каналам;

8.Використання газет для агітації:

а) радикальний характер матеріалів;

б) маніпулювання «емоційними» темами для більшого впливу на читачів (наприклад, жахливі умови життя негритянських і індіанських поселень);

в)видання памфлетів (1500), які використовували сатиру, іронію, алегорію, навіть лайки для емоційного сприйняття вже опублікованих раціональних аргументів;

г) листівки та заклики (прообраз ньюс-релізів) [9; с.134-135].

Такі підходи до зв'язків з громадськістю, по більш ефективному спілкуванню з населенням виявилися набагато результативніше дій метрополії, покладатися не стільки на пропагандистську роботу, скільки на існуюче в той час колоніальне право і тиск військової сили. Не випадково в умовах війни Америки за незалежність емоційно забарвлені політичні баталії виявилися більш плідними, ніж битви з використанням вогнепальної зброї. Історики американської революції наводять такий факт: одного разу, почувши стрілянину британців під Лексінгтоном, сповнений творчої енергії Адам багатозначно вигукнув: «О, який ж це прекрасний ранок!». Він і його друзі-пропагандисти не упустили шансу, щоб завдати ще однієї морально-політичної поразки своїм супротивникам [5; с.54].

Під час збройного протистояння, керівники повстання ще більше стали апелювати до патріотичного почуттю колоністів. Все частіше стали звучати поняття «американець», «американський», що стали незабаром новим етнонімом. До публікацій в пресі додалися буклети, публічні виступи «героїв», а також пісні та комікси. В результаті народ не залишився осторонь від активного політичного життя. Навпаки, у складні періоди саме тиск мас на керівництво повсталих колоній не допустило змови з англійцями і можливого подавлення повстання.

Таким чином, в період боротьби за незалежність США відпрацьовувалися первинні ПР-технології, що одержали надалі велике поширення. Одна з перших політичних кампаній по пропаганді та роз'ясненню першою в історії людства Декларації прав людини (Декларація незалежності США 1776 року, ініціатор - Т.Джефферсон) дала поштовх розвитку ПР в Америці і у всьому світі [12].