3. Друковані засоби масової інформації - головна зброя у Війні за незалежність сша.

Головну роль у створенні і поширенні в країні духу свободи і незалежності безумовно зіграли газети, яких до початку війни вже було 37 (7 з них виходили у Філадельфії, 5 в Бостоні і 3 в Нью-Йорку). Все активніше і цілеспрямованіше порушуване ними суспільне невдоволення колоніальною порядками наростало з кожним роком, ламаючи обмежувальні заходи колоніальних властей. У міру назрівання революційних подій американські газети все голосніше заявляли про себе як центри національного опору і організатори прямих революційних дій народу.

Блокада американського узбережжя англійським флотом змушувала колоністів створювати підприємства, які виробляли все потрібне їм, в тому числі друкарські машини і необхідні для друку матеріали. Це звільняло друк колоній від прямої матеріальної залежності від Англії і викликало зростання числа газет. Американський друк реально ставав незалежним від Англії, а американські друкарі і видавці отримували небачені раніше можливості для збільшення своїх прибутків, якими вже не треба було ділитися ні з ким [10; с.121-122].

Так, на протидію цьому у 1765 р. був навіть введений спеціальний репресивний захід, «Гербовий збір», обкладання грошовим податком кожного газетного примірники). Але газети чинили все більший вплив на громадську думку.

По суті, під впливом лідерів американської революції складаються особливості преси цього часу:

- велика увага до місцевих подій, новин, матеріалам;

- явна політизація видань, різке зростання питомої ваги публіцистичних матеріалів;

- використання «емоційних» тем (наприклад, теми страхітливих негритянських і індіанських колоній) для більшого впливу на читачів.

Таким чином, у цей час не тільки формується усвідомлення важливості роботи з пресою, але і освоюються ідеї та технології. Підсумком роботи революціонерів з пресою було те, що більше 2/3 американських газет вітали революцію, сформувавши в при цьому такуж громадську думку.

Лідери американської революції, природно, використовували і інші канали комунікаційного впливу крім газет. Дослідники відзначають такі засоби, як памфлети (з 1750 по 1783 рр. було випущено близько 1500 памфлетів, які використовували сатиру, іронію, алегорію, навіть лайки для емоційного сприйняття вже сформульованих і опублікованих раніше раціональних аргументів), листівки та звернення (друкувалися небувалими тиражами, а далі призначені для передруку газетами), усні публічні виступи, чутки [7; с.96].

Найбільш впливовим і послідовним революційним виданням була "Бостон Газетт", що видавалася відомим громадським діячем і видатним журналістом Самуелем Адамсом. Військові новини в цій, як і в інших газетах, були уривчастими і не особливо достовірними, оскільки газети ще не мали штатних військових кореспондентів і нерідко мали обмежуватися чутками. Значне місце в "Бостон Газетт" відводилося описами актів насильства окупантів. Англійське командування всіляко заперечувало свою провину, але після того, як в 1770 війська відкрили вогонь по мирній демонстрації, ця газета вийшла в траурній рамці із зображенням 4 трун - по числу жертв, а потім щорічно нагадувала читачам про трагедію.

Вплив цієї газети було настільки великим, що коли Адамс заявив, що має докази причетності губернатора Хатчисона до введення гербового збору (ці докази він так і не пред'явив), натовп спалив будинок губернатора. 

Найбільший тираж (3500 прим.) Мала в ті роки бостонська революційна газета "Массачусетс спай". Секрет успіху полягав у тому, що її видавець, Ісайя Томас, робив ставку на нижчі верстви, писав простою мовою і продавав газету за півціни. В якійсь мірі це видання передбачило масові газети 19 століття [6].

Між іншим, «Массачусетс спай» першою серед американських газет стала вживати слово «американець», що в тодішніх умовах вже звучало як революційний заклик до колоністів, незважаючи на їх національні відмінності, як визнання нової єдиної нації.

Газети вже завойовують авторитет у суспільстві як незамінні виразники суспільної думки, стають невід'ємною частиною суспільного життя країни і чимало сприяють розвитку війни на користь американців, часом граючи важливу роль у виграші або програші того чи іншого бою. У цих умовах редакційна стаття, написана видавцем або редактором, стає невід'ємною рубрикою американської газети, роблячи безпосередній вплив на хід подій.

В умовах гострої політичної боротьби на перших ролях в редакціях газет революційно-патріотичної орієнтації стають політики-журналісти, завдяки яким серед американців широко поширилися такі високі поняття, як свобода, незалежність, права народу, а газети перетворилися на рупори політичної пропаганди та організаторів революційної енергії американського народу. Першочергова роль в ідейному обгрунтуванні необхідності народної визвольної війни проти Англії належала одному із зачинателів американської демократичної культури, видатному політичному діячу і публіцисту Бенджаміну Франкліну, виступи якого на сторінках газети «Пенсілваніа Газетт» були пронизані «ненавистю до колоніально-феодальним порядкам, співчуттям до трудящих і знедолених». Бенджаміну Франкліну і його газеті належить найперша заслуга в справі поширення в Північній Америці духу незалежності. 9 травня 1754 Бенджамін Франклін помістив у газеті свою знамениту карикатуру, до речі, як газетний жанр першу в американській пресі. На ній була зображена змія, що складається з восьми розсічених, не пов'язаних між собою частин, кожна з яких була позначена ініціалами восьми в той час колоній. Під карикатурою були поміщені слова: «Американці! Свобода або смерть! Об'єднаймося або помремо!». Карикатура була відразу ж передрукована багатьма американськими газетами і стала безпосереднім поштовхом до того, що влітку 1754 був скликаний загальний конгрес представників усіх колоній в Північній Америці. За глибокі політичні, соціальні та економічні зміни в колоніях на основі ліквідації колоніальної залежності від Англії і архаїчного феодального укладу послідовно виступав інший видатний діяч американської визвольної війни - Томас Джефферсон, один з авторів Декларації незалежності і Конституції США. До речі, в заснованій ним у 1766 році газеті «Вірджинія Газетт» (пізніше вона буде виходити під назвою «Газетт оф Уільямсбург») була вперше в країні 19 липня 1776 опублікована Декларація незалежності, причому не виклад, а її повний текст. Справжнім агітатором американської революції був Семюель Адамс, який в 1748 році в двадцятирічному віці заснував у Бостоні газету «Індепендент адвертайзер», регулярно вміщують на своїх сторінках матеріали, спрямовані проти англійського панування в країні. Але, мабуть, самим знаменитим і впливовим публіцистом Американської революції був Томас Пейн, який прибув до Америки з Англії в 1774 році. Безсумнівно, це був найбільш революційно налаштований діяч серед усіх батьків-засновників США. Пейн регулярно друкувався в ряді газет. Так, у 1775 році він опублікував в газеті «Пенсілваніа джорнел» під псевдонімом Гумунус статтю, в якій рішуче висловлювався на користь незалежності від метрополії. У цій же газеті з'явилося есе Томаса Пейна «Криза». Найбільш сильно талант Томаса Пейна як публіциста проявився в його широко відомій статті «Загальний зміст», опублікованій у січні 1776 року у вигляді листівки, видрукуваної загальним тиражем 120 тис. екземплярів. Весь тираж був поширений за три місяці - на ті часи щось абсолютно небувале в Америці і у всьому світі (твір Томаса Пейна розійшлося в 19 країнах). У ньому висувається ідея безкомпромісноого відділення від Англії і повної свободи колоній. Томас Пейн - пристрасний захисник ідеї про скасування рабства і торгівлі неграми. Під час військових дій Томас Пейн пересувається разом з революційною армією, випробовуючи всі негаразди війни і будучи свідком її перемог і поразок. У рішучий день атаки Трент він при світлі табірних вогнів на барабані пише свой «Заклик» - такий пристрасний заклик до свободи і незалежності, що головнокомандуючий армією колоністів Джордж Вашингтон видав наказ: кожен солдат, перш ніж вступити в бій, повинен прочитати його, а неграмотний - прослухати. «Заклик» передрукували практично всі революційні газети [10; с.124-125].

Також, величезну популярність мали памфлети, написані Пейном в роки Війни за незалежність, - «Здоровий глузд» (1776) і «Американська криза» (13 випусків, 1776 - 1783). Вони були адресовані самій широкій аудиторії. Пейн докладно тлумачив сенс таких абстрактних понять, як держава, право, демократія і т. д. Всі загальні міркування він пов'язав з американською дійсністю, з конкретними подіями. Аналізуючи політичну обстановку, Пейн стверджував свою точку зору емоційно і різко. Його нападки на Англію були люті, часом навіть грубі, а прославляння Америки не знало меж. Разом з тим його твори логічні, прості і дохідливі за стилем. Все це і забезпечувало їм популярність.

Не можна не відзначити важливого внеску в боротьбу за незалежність, внесеного американськими друкованими засобами масової інформації. Незважаючи на труднощі воєнного часу, журналістика вийшла з війни зміцнілою, чим забеспечила гарантії свободи слова і вагоме місце в американському суспільстві [2; с.218].