Джерела

Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.

Грінченко Б. – Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. – К., 1994.

Література

Грабович Г. До питання про критичне самоусвідомлення в українській думці ХІХ ст.: Шевченко, Куліш, Драгоманов // Сучасність. – 1996. – № 12. – С. 90-94.

Довгич В. Українська ідея в політичній теорії М. Драгоманова. – К., 1991.

Іваницька С. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець ХІХ – початок ХХ століття). – Запоріжжя: «Просвіта», 2011. – 452 с.

Іванова Л.Г. Україна між Сходом і Заходом: до проблем становлення національної ідеї в українській суспільно-політичній думці в контексті східноєвропейського розвитку (друга половина ХІХ ст.) – К., 2007. – 192 с.

Катренко А.М. У пошуках побудови справедливого суспільства. – К., 2001. – 320с.

Козуб Л. Погляди М. Драгоманова на розвиток українського національного руху в першій половині ХІХ ст. //Етнічна історія народів Європи. Зб. – Вип. 10. – К., 2001.

Круглашов А. М. Драгоманов: у пошуках геополітичної ідентичності України //Віче. – 1999. – № 8.

Круглашов А.М. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернігів, 2001. – 488 с.

Лісовий В. Донцов і Драгоманов //Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9.

Миллер А.И. Украинский вопрос в политике властей и русаком общественном мнении (вторая половина ХІХ в.) – СПб., 2000. – 260 с.

Михайло Драгоманов і українське національне відродження. – К., 1991.

Нариси з історії суспільних рухів та політичних партій України (ХІХ – ХХ ст.) Навчальний посібник. – Львів, 2001.

Федченко М. Михайло Драгоманов. – К., 1991.

Штрихи до наукового портрета М. Драгоманова. Збірник статей та матеріалів. – К., 1991.

Методичні рекомендації

Активно шукаючи модель майбутнього суспільного розвидку, М. Драгомановим була сформулювала політична програма, в основі якої лежала вимога перетворення Росії на федерацію і надання широкої автономії Україні. Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з Київського університету у 1876-1889 рр.Плідно і активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист. Видає збірник і журнал «Громада», серії позацензурних брошур і книг українських та російських авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює «Женевський гурток» – перший український соціалістичний осередок.

Людина різнобічного обдарування, М. Драгоманов зробив вагомий внесок в історію, літературну критику і літературознавство, політологію й соціологію, філософію політики і філософію історії. Розпочавши розбудову своїх світоглядних позицій з ідей романтизму, згодом формує досить еклектичний світогляд з орієнтацією на наукове тлумачення світу.

Розглядаючи друге питання, увагу слід звернути на основні напрямки політичної програми Драгоманова. Бажано пояснити не лише кінцеву мету, а й шляхи її досягення.

Також, необхідно проаналізувати історіософські погляди Михайла Драгоманова. Розкрити суть, проголошених ним ідей суспільного поступу, духовної культури, невідємних прав людини і можливостей їх реалізації.

Окремо слід зупинитися на характеристиці горомадської діяльності М. Драгоманова та її значення дл становлення та розвитку національного українського руху другої половини ХІХ ст.

Контрольні запитання та завдання:

1. Сформулюйте основні засади програми майбутнього удосконалення соціального ладу М. Драгоманова.

2. За якими позиціями М. Драгоманов піддає критиці російське народництво та марксистку теорію? Що таке «етичний соціалізм» за Драгомановим?

3. Яку роль відводив автор державі у розвитку людства?

4. Розкрийте суть теорії М. Драгоманова про «нації».

5. Які неодмінні політичні завдання ставив для вирішення перед українським національним рухом М. Драгоманов?