Національний дендрологічний парк „Софіївка”

Національний дендрологічний парк „Софіївка” є одним із найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Парк розкинувся на площі 154,7 гектарів на узбіччі старовинного міста Умань Черкаської області.

Заснував парк у 1796 році багатий польський магнат Станіслав Потоцький на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії і подарував його їй у день її янгола у травні 1802 року. Ідея створення парку у романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії.

Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, камінні гроти - все це можна побачити, відвідавши парк. Цей шедевр вражає відвідувачів своєю красою вже більше 200 років. Туристичний сезон в Умані триває протягом усього року.

Найбільш відомі такі місця:

павільйон Флори, невід'ємний елемент в композиційному оформленні усього паркового ансамблю, виглядає велично і в той же час вишукано, граціозно, завдяки своїм точним архітектурним формам, високим струнким колонам в доричному стилі та ажурному барельєфу на фризі, що зображає листя і грона винограду;

фонтан "Змія" - посеред просторої дзеркальної поверхні Нижнього ставу з широко роззявленої пащі змії, що звивається на камені, стрімко б'ється 12-16-метровий стовп води. Вода надходить до фонтану по самопливному підземному водогону, викладеному з гранітного тесаного каменю вздовж дороги, яка веде від академії та оранжереї до павільйону Флори;

великий водоспад, який видно з багатьох точок огляду. Можна годинами милуватися яскравими переливами води, що спадає майже з 15-метрової висоти. Важко повірити, що водоспад - творіння людських рук. Водоспадна вода надходить сюди через підземну річку Ахеронт із Верхнього ставу;

Темпейську долина, яка насичена романтичною історією. Темпейська долина багата символікою, яка повинна навіювати відвідувачам почуття журби та роздумів.

острів Анти-Цирцеї, або острів

Кохання. Зв'язок з островом спочатку здійснювався з допомогою порому чи човна, а у 1853 р. між північним берегом і островом розкинувся на кам'яних оп орах дерев'яний місток для пішоходів;

Софія Київська

Серед збережених на теренах Східної Європи пам’яток архітектури собор Святої Софії у Києві є найстародавнішим.

Видатна пам’ятка давньоруського зодчества XI ст., Софійський собор, завжди зачаровував будь-кого, хто хоча б раз у житті його бачив. Вдягнений у пишні барокові шати, собор органічно поєднується з монастирським ансамблем XVIII ст., зведеним у стилі українського бароко: Будинок митрополита, Хлібня, Трапезна, Бурса, Братський корпус, Дзвіниця, Південна вежа.

Створювався Софійський собор як центр Київської митрополії і головний храм Руської держави, у ньому інтронізували митрополитів, збирали собори єпископів, затверджували церковні закони, тут князі сідали на Київський стіл, тут вони приймали іноземних послів, укладали угоди.

При соборі велося літописання, існував скрипторій, була заснована бібліотека.

 

 

Інтер’єр Софії Київської прикрашено мозаїками та фресками. Площа збережених до сьогодні мозаїк собору становить 271 кв. м, а початкова площа усіх мозаїчних зображень, якими було прикрашено його головний вівтар, купол та підкупольний простір до рівня хорів сягала 640 кв. м. Приблизна площа фресок, збережених у всіх частинах софійського інтер’єру 3000 кв. м, а їх вірогідна початкова площа сягала 6000 кв м.

 

До сьогодні у Софійському соборі зберігся мармуровий саркофаг, здавна відомий як гробниця Ярослава Мудрого. У 1930-х рр. його відкривали і виявили у ньому кістки чоловічого та жіночого скелетів.

Саркофаг Ярослава виготовлено з білого мармуру. Його кришка має форму двосхилого даху з трикутними фронтонами та акротеріями. Кришка та ящик прикрашено багатим різьбленням із зображеннями розквітлих хрестів, виноградної лози та інших християнських символів.

  

Після встановлення в Україні більшовицької влади (1919 р.) Софія Київська більше двох десятиліть лишається діючим храмом. У 1934 р. її закривають і перетворюють на Державний архітектурно-історичний заповідник. У 1987 р. міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило софійському заповіднику Європейську Золоту медаль за збереження історичних пам'яток. У 1990 р. Софійський собор у Києві разом з усім комплексом монастирських споруд внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після набуття Україною незалежності заповідник отримує статус національного (1994 р.). З цього часу його назва – Національний заповідник «Софія Київська».