- •1. Основними завданнями землеустрою є:
- •Питання №2
- •Питання №3
- •4.Державний характер землеустрою
- •5,Система заходів що вирішуються в землевпорядкуванні відповідно до земельного кодексу України:
- •6.Земельна реформа в Україні – складова землеустрою
- •7.8Земля - головний засіб виробництва в сільському господарстві
- •10.Властивості землі, які враховуються при землеустрої – просторові властивості.
- •11.Властивості землі які враховуються при землеустрої рельєф місцевості.
- •12. Властивості землі, що враховуються при землеустрої – грунтовий покрив.
- •13. Властивості землі які враховуються при землеустрої природний рослинний покрив
- •14. Властивості землі, які враховуються при землеустрою-гідрографічні і гідрогеологічні умови землі.
- •15,Властивості землі, які враховуються при землеустрою клімат
- •17.Виды землеустройства.
- •18,Види передпроектних розробок,які використовуються при проектуванні
- •19Класифікація проектів
- •20.Стадійність землевпорядного проектування.
- •Питання №21
- •Питання №22
- •23.Відведення земель для різних потреб народного господарства
- •24,Попередній вибір земельних ділянок для несільськогосподарських потреб
- •25,Органи, які дають дозволи на складання проектів відведення земель.
- •26.Проект відведення земельної ділянки вирішує питання:
- •27.Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню
- •28.Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •29. Фактори міжгосподарського землеустрою
- •30,Основні вимоги і принципи формування територій сільських, селищних рад.
- •31. Розробка проектыв формування територый сыльських, селищних рад.
- •34. Розгляд і затвердження проектів формування територій сільських, селищних рад та меж н/п.
6.Земельна реформа в Україні – складова землеустрою
Президент України поставив перед Урядом завдання нарешті завершити земельну реформу і вирішити багато наболілих питань у цій важливій сфері, пріоритетними серед яких є:
- створення земельного кадастру;
- розмежування земель державної та комунальної власності;
- інвентаризація земель;
- встановлення меж населених пунктів;
- введення комфортного обслуговування громадян з реєстрації і видачі державних актів.
Завершальним етапом земельної реформи стане зняття мораторію і введення ринку земель сільськогосподарського призначення.
7.8Земля - головний засіб виробництва в сільському господарстві
Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь-якої діяльності людини. Характеризуючи значення землі в суспільному виробництві, слід зазначити, що праця - це не єдине джерело вироблюваних продуктів і речового багатства. За висловом Уілья-ма Петті, праця - батько багатства, земля - його мати. Стосовно галузей народного господарства земля має різне значення і відіграє неоднакову роль. У промисловості (крім добувної) вона не має органічного зв'язку з виробничим процесом і є просторовою базою для розміщення різних об'єктів виробництва. У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Земля як засіб виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості: - по-перше, на відміну від інших засобів виробництва земля не є результатом людської праці; як дар природи і продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід'ємною її умовою; - по-друге, земля є незамінним засобом виробництва; якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими і більш продуктивними, то без землі виробничий процес здійснюватись не може; - по-третє, земля просторово обмежена і в процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства її не можна заново створити або збільшити її розміри; однак в умовах раціонального використання землі її продуктивні сили постійно розвиваються і зростають; - по-четверте, в процесі виробництва земля не зношується, а при правильному використанні постійно поліпшується. Отже, на відміну від усіх інших засобів виробництва, які зазнають фізичного і морального зносу і стають непридатними для дальшого використання, земля є вічним засобом виробництва. Ця особливість землі зумовлена такою важливою її властивістю, як родючість, що є основою теорії раціонального ведення землеробства. Родючість землі - це здатність ґрунту створювати врожай, рівень якого характеризує її продуктивні сили. Родючість землі на різних її ділянках неоднакова. Продуктивність землі залежить від об'єктивних властивостей ґрунту і рівня культури землеробства. Зростання продуктивності землі досягають систематичним підвищенням родючості ґрунту на основі природних і економічних процесів відповідно до конкретних умов і систем ведення землеробства. Розрізняють природну, штучну та економічну родючість ґрунту. Природна родючість ґрунту характеризується запасом поживних речовин, що створився в результаті природного процесу ґрунтоутворення. Вона зумовлена дією природних і біологічних властивостей ґрунту, а також кліматичних умов. Природна родючість ґрунту залежить від його хімічного складу, тобто вмісту необхідних для рослин поживних речовин. Штучна родючість ґрунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства. Вона є результатом додаткових вкладень праці і коштів в обробіток землі, проведення ґрунтозахисних та меліоративних заходів. Природна і штучна родючість пов'язані між собою, нерозривно поєднані. Економічна родючість ґрунту — це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил. Вона характеризує потенційні можливості ґрунту, які реалізуються в процесі сільськогосподарського виробництва, і відображає дійсний та ефективний рівень його родючості. Отже, економічна родючість ґрунту є сукупним вираженням його природної і штучної родючості, що визначається досягнутою в певний період продуктивністю земель. Економічна родючість ґрунту виявляється в результаті використання його в сільському господарстві, а її рівень характеризується врожайністю сільськогосподарських культур. Розрізняють абсолютну і відносну економічну родючість ґрунту. Абсолютна родючість ґрунту характеризується кількістю продукції з одиниці земельної площі, а відносна - на одиницю виробничих витрат. Рівень економічної родючості землі постійно змінюється під впливом розвитку продуктивних сил сільського господарства. Урожайність землі може постійно підвищуватись в результаті прикладання засобів виробництва, праці і наукових досягнень. Рівень використання та збереження землі як засобу виробництва для майбутніх поколінь залежить від багатьох чинників, насамперед соціально-економічних. В умовах ринкової економіки потрібні радикальні перетворення аграрних економічних відносин, щоб повернути селянинові становище господаря на землі, зацікавленого у збільшенні виробництва продукції та підвищенні її якості. Велике значення має розвиток форм власності і видів господарювання. При цьому важливо створити рівні економічні умови та відповідні організаційні передумови для підвищення ефективності господарювання, розвитку самостійності та ініціативи. Завдяки приватизації засобів сільськогосподарського виробництва, включаючи землю, з додержанням принципів демократизації виробничих відносин на селі можна в стислі строки досягти якісно нового ступеня розвитку продуктивних сил. Все це є основою високоефективного використання землі, збереження і відтворення її родючості, охорони навколишнього середовища.
9,Земля базис для землекористувань несільськогосподарського виробництванайбільша частина земель несільськогосподарського призначення використовується як просторова, територіальна основа в першу чергу землі, які надаються в користування для розміщення і експлуатації об'єктів промисловості, підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам та організаціям, що здійснюють будівництво та експлуатацію. електропередачі і зв'язку, для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.