14.3. З'єднання паяні та клеєні

14.3.1. Загальні відомості.

Пайкою називають процес одержання нерознімного з’єднання шляхом місцевого нагріву деталей, що з’єднуються нижче температури iх автономного плавлення, заповнення зазору між ними розплавленим припоєм та з’єднання їх при кристалізації шва.

ПРИПОЙ: ПОС - олов'яно-свинцевий

ПСр - срібний

спеціальні - латунні, фосфористо–мідні.

Способи пайки підрозділяють:

– по джерелу нагріву: пайка паяльником, газополум'яне, електродугова, індукційна та ін.;

– по методу вилучення окисної плівки - флюсова вакуумна, у нейтральному газовому середовищі та ін.

КЛЕЄННЯ - з'єднання деталей за допомогою клею.

14.3.2. Умовні зображення та позначення встановлюються ГОСТом.

У з’єднаннях, що одержані пайкою та клеєнням місця з’єднання елементів слід зображати суцільною лінією товщиною 2S.

Для позначення паяного та клеєного з’єднання слід застосовувати умовні знаки

“ ( “ “ К ”

які наносяться на лінії – виносці суцільною основною лінією (рис.14.6).

Ш ви, що виконані по замкнутій лінії слід позначати колом 3...5 мм тонкою суцільною лінією (рис.14.7).

Шви обмежені ділянкою слід позначати:

На зображенні паяного з’єднання при необхідності слід вказувати розміри шва та позначення шорсткості поверхонь.

Позначення припою та клею вказується в технічних вимогах креслення по типу "ПОС 40 ГОСТ..." "Клей БФ-2ГОСТ..."

При необхідності у тому ж пункті технічних вимог слід приводити вимоги до якості шва. У цьому випадку посилання на номер пункту слід поміщати на полиці лінії – виноски, що проведена від зображення шва.

При виконанні шва припоями або клеями різних марок усім швам, що виконані одним та тим ж матеріалом слід привласнювати один порядковий номер, який слід наносити на лінії–виносці.

При цьому в технічних вимогах матеріал слід вказувати по типу: ПОС4 ГОСТ...(N1); ПМП 36 ГОСТ... (N2); Клей БФ-2 ГОСТ...(N3)