8. Система оптимізацій них моделей.

При прогнозуванні та корекції розвитку території, як правило, користуються двома способами розгляду проблем її господарства. З одного боку, територію регіону розглядають як частину господарчого комплексу країни, отже її розвиток насамперед узгоджують з потребами національного господарства. Оскільки регулювання та моделювання розвитку всього господарчого комплексу в масштабі національного господарства досить складне, то моделюють розвиток певної галузі – утворюються галузеві моделі.

З іншого боку, господарство території є складним цілісним утворенням, тому моделюють його розвиток як відносно цілісного господарчого утворення – будують територіально-комплексні моделі. Оскільки ці два типи моделей побудовані на різних засадах, то вони суттєво відрізняються одна від одної. Щоб побудувати узгоджену модель, яка б враховувала обидва підходи, застосовують систему оптимізацій них моделей.

Формування системи оптимізацій них моделей відбувається у послідовності:

• одну із запропонованих моделей обирають як базову, іншу – як допоміжну;

• складають кілька проміжних моделей, які є перехідними від базової до допоміжної;

• аналізують характеристики проміжних моделей та результати їх втілення та обирають найвигіднішу з них.

Обрана модель є комплексною територіально-галузевою. В цілому процес формування територіально-галузевої моделі має вид (рис.7.3):

Рис.7.3. Процес формування комплексної територіально-галузевої моделі.

Сукупність галузевої моделі, територіально-комплексної моделі, проміжних моделей і комплексної територіально-галузевої моделі утворюють систему оптимізаційних моделей.

З використанням системи оптимізаційних моделей будують:

• глобально-оптимальну територіальну модель – загально галузеву модель господарства країни;

• локальні галузеві моделі – моделі розміщення на території країни виробництв за окремими галузями;

• моделі розвитку територіальних господарчих комплексів.

9. Призначення та застосування районно-галузевих моделей.

Одне із найважливіших завдань обґрунтування територіальної спеціалізації вирішується за допомогою використання районно-галузевих рядів. Цей метод базується на використанні системи приведених витрат, які використовують для побудови відносних ранжованих характеристик галузей спеціалізації.

Реалізація даного методу відбувається у послідовності:

• визначають загальну суму витрат по групі галузей, що аналізують. Витрати ресурсу мають бути конкретними і бути визначеними з урахуванням специфіки території. Витрати можуть бути сумарними чи частковими. Якщо аналізують часткові витрати, то обирають таку суму витрат, які є найбільш вагомими для даної групи галузей. Найбільш часто із часткових витрат обирають витрати на енергію та енергоносії; витрати капітальні; витрати на сировину та матеріали; витрати на оплату праці та транспортні витрати. Якщо для аналізу обирають сумарні витрати, то визначають усю сукупність витрат на виробництво та реалізацію продукції даної галузі;

• розраховують приведені витрати. Суму часткових або сумарних витрат приводять до:

• кількості зайнятих у даній галузі;

• обсягу виробленої продукції (у вартісній формі).

• галузі ранжують у відповідності із зростанням приведених витрат – таким чином формують районно-галузевий ряд. Найбільш сприятливими напрямами спеціалізації вважають ті, що відповідають галузям з першими позиціями у районно-галузевому ряду.

Інколи для формування районно-галузевого ряду використовують кілька часткових приведених витрат. Особливо часто це використовують, коли мова йде про гостродефіцитні види ресурсів, або коли величину ресурсів не можна виразити вартісно. У такому випадку районно-галузевий ряд формують із використанням бальної оцінки – у відповідності із кількістю балів, що їх набрала галузь. У бальній оцінці найбільшу кількість балів присвоюють галузі із найменшими частковими приведеними витратами ресурсу даного типу. Бали сумують для кожної галузі окремо по типам часткових витрат.