- •Міністерство фінансів України
- •Тема 1. Особливості організації і функціонування корпорацій.........7
- •Тема 1: Особливості організації і функціонування корпорацій Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •1.1. Корпорація як тип організації підприємницької діяльності
- •1.2. Реорганізація акціонерних товариств
- •1.3. Система управління фінансами корпорацій
- •1.4. Формування та розвиток корпоративних відносин в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Навчальні завдання
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •2.2. Операції з корпоративними цінними паперами на фондовому ринку
- •Розв’язання
- •2.3. Формування і розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні
- •Етапи розвитку фондового ринку України
- •2.4. Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів у зарубіжних країнах і в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 3: Витрати, дохід і прибуток корпорації Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •3.1. Склад витрат корпорації
- •3.2. Виручка (дохід) організації
- •3.3. Цінова політика корпорації та її вплив на виручку від реалізації продукції
- •3.4. Планування прибутку
- •Питання для самоконтролю
- •Навчальні завдання
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Облік кількості простих акцій в обігу
- •Розв’язання
- •4.2. Консолідована фінансова звітність
- •4.3. Показники, що визначають положення корпорації на фондовому ринку
- •Основні коефіцієнти та розрахункові формули для оцінки фінансового становища підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Навчальне завдання
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 5: Ціна капіталу та управління його структурою Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •5.1. Визначення вартості капіталу та активів з урахуванням фактору часу
- •Розв’язання
- •5.2. Методичний підхід до формування капіталу
- •5.3. Середньозважена і гранична вартість капіталу
- •Розв'язання
- •Розв’язання
- •5.4. Методи визначення вартості (ціни) компанії
- •Методи оцінки окремих об’єктів (фірм)
- •5.5. Методи розрахунку оптимальної вартості капіталу
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 6: Управління власним капіталом Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •6.1. Політика формування власного капіталу
- •6.2. Оцінка окремих елементів власного капіталу
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •6.3. Емісійна та дивідендна політика
- •Ключові підходи до вибору дивідендної політики
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 7: Управління позиковим капіталом Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •7.1. Склад позикового капіталу та оцінка вартості його залучення
- •Розв’язання
- •7.2. Формування позикового капіталу у формі облігаційних позик
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •7.3. Ефект фінансового важеля та його використання в управлінні залученим капіталом
- •7.4. Показники ефективності використання позикового капіталу
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 8: Фінансування інвестицій в основний капітал Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •8.1. Інвестиційна політика підприємства
- •8.2. Джерела фінансування капітальних вкладень
- •8.3. Методи вартісної оцінки ефективності інвестиційних проектів
- •Вихідні дані з інвестиційних проектів
- •Розв’язання
- •Розрахунок теперішньої вартості грошових надходжень (pv) за інвестиційними проектами
- •8.4. Оцінка ефективності фондового портфеля
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 9: Фінансування інвестицій в оборотний капітал Програмна анотація
- •Основні терміни і поняття
- •9.1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб
- •Розв’язання
- •9.2. Вибір політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями
- •9.3. Оцінка ефективності використання оборотних активів
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Тема 10: Корпоративне фінансове планування План
- •Основні терміни і поняття
- •10.1. Стратегічні напрямки розвитку і об’єкти планування
- •Базові шляхи розвитку корпорацій
- •10.2. Практика фінансового планування в Україні та за кордоном
- •10.3. Бюджетування підприємства
- •Питання для самоконтролю
- •Тести для самоконтролю знань
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Список використаних та рекомендованих джерел Основна література
- •Додаткова література
- •Річний баланс умовного акціонерного товариства
- •Річний звіт про фінансові результати умовного акціонерного товариства і. Фінансові результати
- •Іі. Елементи операційних витрат
- •Ііі. Розрахунок показників прибутковості акцій
- •Глосарій
- •Предметний покажчик
1.3. Система управління фінансами корпорацій
Ефективність діяльності будь-якої компанії значною мірою залежить від системи управління її фінансами. Це зумовлює необхідність розвитку теоретичної основи фінансового менеджменту, вдосконалення його організаційної структури та розподілу функцій.
Фінанси корпорації охоплюють систему грошових відносин, одним з учасників яких є сама корпорація.
Фінанси як система економічних відносин складаються об'єктивно. В основі управління фінансами лежать суб'єктивні дії: процес прийняття та виконання рішень менеджерами, юристами, економістами та іншими, від інформування та кваліфікації яких багато в чому залежить якість управління. Система загального управління будь-якою фірмою спрямована на підвищення ефективності її роботи. Зарубіжні економісти підкреслюють, що про ефективність роботи корпорації свідчить зростання доходів або багатства акціонерів, наслідком чого стає підвищення ціни на звичайні акції фірми. Одночасно це є і метою корпорації. Отже, управління фінансами, або фінансовий менеджмент корпорації - це система принципів, методів, засобів та форм організації грошових відносин. Вона спрямована на підвищення ефективності виробництва і розподілу продукту.
Наведена схема (рис. 1.1) дає можливість уявити, наскільки тісний зв'язок мають фінансові служби з усіма іншими підрозділами загальної системи управління корпорацією, а також ілюструє значення фінансового менеджменту в діяльності фірми та головні його напрями.
Формально контроль за діяльністю фірми здійснюють власники часток її капіталу, тобто акціонери, їм надана можливість впливати на рішення компанії через права голосу (voting rights). Згідно із законодавством та статутом корпорації акціонери мають право:
1) визначати кількість, види та номінальну ціну акцій;
2) установлювати правила випуску та передання акцій;
3) надавати раді директорів право оголошувати дивіденди;
4) уповноважувати раду директорів обирати банк;
5) давати раді директорів дозвіл на створення за рахунок прибутку резервних фондів (для непередбачених витрат та працюючого капіталу).
Рис. 1.1. Органи управління акціонерним товариством
Крім того, попередньої згоди акціонерів на чергових (щорічних) або позачергових зборах вимагає здійснення компанією таких заходів, як: продаж частини її активів (якщо це не є елементом її бізнесу), реорганізація, ліквідація, злиття та поглинання фірми.
На практиці керівництво фірмою та контроль за її діяльністю від імені акціонерів здійснюються, по-перше, радою директорів, члени якої обираються акціонерами на щорічних зборах, а, по-друге, управляючими (менеджерами).
Залежно від компанії склад ради директорів буває різним. Але здебільшого до неї входять декілька службовців даної корпорації та декілька аутсайдерів. Формування ревізійної групи (audit commitee) з директорами-аутсайдерами дає впевненість у тому, що рада буде об'єктивною в оцінці результатів діяльності фірми. Функціями ревізійної групи є, по-перше, наймання незалежних аудиторів компанії та перевірка їхньої роботи; по-друге, контроль за збереженням ресурсів компанії та забезпечення достовірності бухгалтерських звітів.
Рада директорів визначає основні напрями політики фірми. Її специфічними обов'язками є: санкціонування контрактів, прийняття рішення про розмір фонду платні службовцям вищої ланки, досягнення домовленості з банками про позички. Важлива функція та виключне право ради - призначення дивідендів, від моменту об'яви яких до фактичної сплати минає, як правило, два-три тижні. Рада директорів призначає управляючих, котрі реалізують політику компанії.
Більшість акціонерів мало цікавиться діяльністю фірми, їх обходить лише розмір доходів. Тому право управляти корпорацією надається професіоналам, а не власникам капіталу (акціонерам). Адже їхні інтереси в принципі збігаються - всі вони прагнуть одержати якомога більший прибуток. Щоправда, це буває не завжди. Наприклад, якщо управляючі планують використати весь прибуток на розширення виробництва, їхні інтереси тимчасово розходяться з інтересами акціонерів.
Той факт, що управління справами фірми доручається професіоналам, є безперечною перевагою корпорацій і однією з головних передумов їхньої ефективної роботи.
Безпосереднє управління фірмою здійснюють службовці з числа її керівного складу: президент, віце-президент, скарбник, головний бухгалтер-контролер та секретар. Вони відповідають за діяльність компанії.
Кількість та види виконавців, котрі належать до фінансового менеджменту, як правило, залежать від розмірів фірми.
У більшості великих компаній вище керівництво з питань фінансів знаходиться на тому ж рівні, що й управління виробництвом та збутом. Слід підкреслити, що тільки великі компанії мають віце-президента з фінансів (Vice President Finance). У середніх корпораціях є лише скарбник (Treasurer) та головний бухгалтер-контролер (Controller), а в малих - тільки скарбник.
Іноді створюється спеціальна фінансова комісія, підзвітна раді директорів. Головне її завдання - допомагати в координації фінансової політики фірми. Фінансове планування і контроль здійснюються лише за умови детального вивчення цією комісією відповідних матеріалів та її згоди.
Якщо в корпорації не передбачена спеціальна фінансова комісія, то вище керівництво з фінансів звітує безпосередньо директору-розпоряднику. Вищий керівник з фінансів звичайно присутній на засіданнях ради директорів, дає консультації та поради з проблем фінансів. У багатьох компаніях він є членом цієї ради.
Директор-розпорядник з фінансів (Chief Finance Executive) відповідає за ефективність використання капітальних ресурсів, що вимагає планування та координації фінансової діяльності. Кожній функції та підфункції відводяться свої місце та час. Процесові організації фінансового менеджменту корпорацій властиві два найважливіші етапи: по-перше, згрупування всіх фінансових функцій у певному департаменті чи підрозділах; по-друге, надання необхідних повноважень тим, хто відповідає за виконання цих функцій. Організаційна структура компанії є не що інше як ієрархія функцій. Розмір такої структури залежить від обсягу та характеру останніх. Існує правило - обсяг функції зростає одночасно з її ускладненням. Для мінімізації витрат та можливості підвищення ефективності фінансового менеджменту кожна його функція поділяється на підфункції та розподіляється між спеціалістами, створюючи систему.
Важливим є питання доцільності централізації чи децентралізації фінансової діяльності. Децентралізація виробництва та продажу є звичайною справою. Але фінансова діяльність, як правило, перебуває під безпосереднім контролем центрального керівництва (central head office), оскільки з нею тісно пов'язані зростання та розвиток компанії. Вищий менеджмент (top management) дуже неохоче делегує фінансове планування та контроль нижчим ешелонам управління. Крім того, розробка та прийняття рішень з питань фінансів корпорації пов'язані з координацією її грошових потоків. У разі делегування нижчим підрозділам фінансового менеджменту прав прийняття рішень щодо грошових потоків можуть виникати труднощі в організації фінансового контролю.
На фінансовий менеджмент покладена ціла система функцій. При цьому розмір фірми не впливає на їхню кількість, а лише визначає ступінь складності. У великих корпораціях чітко виділяється група функцій скарбника, або касира та головного бухгалтера-контролера, або фінансиста-контролера. У малих та середніх компаніях функції фінансового менеджменту не настільки чітко розмежовані і є менш складними. Вони можуть навіть комбінуватися з функціями виробництва та збуту.