Ліквідація проблемних кредитів

Якщо жоден з розглянутих заходів не дає реальної можливості повернення кредиту, банк може використати процедуру ліквідації компанії-боржника.

Ліквідація — це останній захід з боку банку, який означає приховане визнання того факту, що банк припустився помилки, надавши кредит, та вчасно не вжив виправних заходів. У будь-якому разі проведення ліквідації свого клієнта в цілому не поліпшує репутацію банку.

Ліквідація може бути спокійною або з ускладненнями, залежно від поведінки власників компанії та зовнішніх обставин. Компанію можливо ліквідувати шляхом її продажу як діючого підприємства або через розподіл та продаж частинами. Іноді процес ліквідації триває досить довго, оскільки потребує відповідного судового рішення, створення ліквідаційної комісії, розгляду претензій усіх кредиторів та організації процесу продажу активів компанії. У деяких випадках банки лише через 2 — 3 роки повертають свої кредити.

Ліквідація і реабілітація — досить дорогі методи управління проблемними кредитами з погляду часу, фінансових та трудових витрат, оплати юридичних послуг. Звичайно, найкраща політика з управління втратами полягає в їх уникненні, але, на жаль, у реальному житті досягнути цього не вдається.

У зарубіжних банках велика увага приділяється організації роботи з проблемними кредитами, створюються спеціалізовані підрозділи — департаменти, відділи, сектори. Відокремлення повноважень та відповідальності по роботі з проблемними кредитами від функції кредитування допомагає уникнути можливих зіткнень інтересів у конкретного кредитного працівника. Робота з проблемними кредитами потребує високої кваліфікації та спеціальної підготовки працівників банку, наприклад, володіння психологічними прийомами, практичного досвіду роботи в екстремальних умовах.

Запитання для самоконтролю

1. Місце та роль кредитного портфеля в сукупності активів банку.

2. Характеристика основних методів управління кредитним ризиком.

3. На які аспекти фінансової звітності позичальника необхідно звернути особливу увагу кредитному інспектору банку?

4. У чому полягає відмінність між різними методами ціноутворення за кредитами?

5. Об´рунтувати важливість контролю як методу управління ризиками.

6. Основні етапи процесу формування резервів на відшкодування втрат за кредитними операціями банку.

7. Джерела формування загального та спеціального резервів в Україні.

8. Який показник використовується для оцінки активів у рейтинговій системі «CAMEL»?

9. Зміст та етапи проведення реабілітації проблемного кредиту.

10. Характеристика основних методів управління проблемними кредитами.

118