27.1. Виховання здорового способу життя в учнів

Бути здоровим - це природне прагнення людини. Здоров'я означає не просто відсутність хвороб, а й фізичне, психічне, соціальне благополуччя

Цілісність людської особистості проявляється насамперед у взаємозв'язку та взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров'я, створює умови для творчого самовираження в різних сферах нашого життя. Активна та здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність, не дозволяючи «душі лінуватись».

Правильно підібрані фізичні навантаження допомагають зняти психічну напругу, викликану виробничими чи особистими проблемами. Окрім того, систематичні фізичні вправи - ефективна профілактика різних захворювань.

Любов і турботу про дітей дорослі мають виявляти, граючи, бігаючи та плаваючи з ними, купуючи їм замість тортів і булочок м'ячі, ракетки чи лижі. Підтримувати прагнення дитини до стрункої фігури та спортивних успіхів, обмежити в меню солодощі, використовувати кожну можливість для занять фізичними вправами вдома й на вулиці й самим регулярно займатися спортом - такі задачі дорослих.

Рух поряд із харчуванням і сном є основною життєвою потребою кожного, тому що забезпечує ріст і розвиток органів, позитивно впливає на кровообіг і дихання, стимулює діяльність мозку. Постійне переїдання так само несприятливе, як і чергування жорстких короткочасних дієт і не обмеженого харчування.

У родині діти одержують перші навички здорового способу життя. Але лише здорова не тільки у фізичному, а й у соціально-моральному сенсі родина зможе виростити та виховати здорову в усіх відношеннях людину. В основі родини лежить любов усіх членів родини один до одного. Але є дві особливі людини, які дають початок родині, ростять нас. Це батько й мати - перші зразки мужності та жіночності.

Якщо родина веде здоровий спосіб життя, у родині панують доброзичливе ставлення один до одного, якщо в батьків немає шкідливих звичок і вони аматори туристичних походів, то й діти прилучаються до фізичної культури, до ведення здорового способу життя.

Варто нагадати, що ідеал виховання древні греки бачили в калокагаії, під якою малась на увазі нерозривна сукупність прекрасних фізичних, моральних і духовних якостей. Відповідно до цього принципу, від кожного вільного громадянина була потрібна необхідна психофізична доцільність, тобто сильне, треноване тіло й одночасно певний розвиток і моральна чистота. Такими хочеться бачити й сучасних юнаків і дівчат нашої країни.

27.2. Вікова періодизація як психолого-педагогічна проблема

У процесі онтогенезу людина долає ряд вікових періодів, під час яких змінюються її фізіологічні, морфологічні, біохімічні, соціально-психологічні особливості. Ці періоди є певними епохами, циклами, ступенями розвитку. Загальні закони розвитку в кожному віці мають специфічні особливості.

Визначити межі вікових періодів досить складно, оскільки існують різні погляди щодо критеріїв виокремлення вікового періоду (інтенсивність росту, ступінь розвитку нервової системи тощо). Крім того, за основу вікової періодизації не може бути взятий один критерій.

Кожен вік характеризується певним рівнем досягнень у психічному розвитку, а також Конкретною соціально-психологічною ситуацією, в якій відбувається розвиток особистості. Динаміка розвитку виявляється як у стабільних, так і в перехідних періодах. Переломи, різкі перебудови, повороти у становленні є необхідним результатом діалектичності розвитку. Однією з характеристик вікового періоду є наявність кризи.

   Криза (грец. krisis — рішення, перелом) — нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.

   Кожен віковий період завершується кризою, а вихід з неї — виникненням новоутворень, переходом до наступної стадії розвитку.

Прийнята у психології періодизація Виготського — Ельконіна має у своїй основі критерій провідної діяльності (предметно-маніпулятивна діяльність, гра, навчальна діяльність, спілкування та ін.).

За цією періодизацією виділяють: ранній вік (від народження до 3-х р.), дошкільний (3-7 р.), молодший шкільний вік (7-10 р.), середній шкільний або підлітковий вік (10-15 р.), старший шкільний або юнацький вік (15 р. до досягнення зрілості).

Однак психологічні дослідження останніх років дають підставу вважати, що принцип, за яким основним критерієм періодизації є провідна діяльність, дещо абсолютизований, за його межами залишились інші види діяльності, які можуть бути провідними (у структурі навчальної діяльності: спортивна, художня, музична, ігрова тощо) або можуть залишатися просто значущими, визначаючи спрямованість активності особистості.

У віковій і педагогічній психології використовують таку періодизацію вікового розвитку:    1. Пренатальний період — від зачаття до пологів.    2. Натальний період — пологи.    3. Період новонародженості — від народження до 2 місяців.    4. Вік немовляти — від 2 місяців до 1 року.    5. Ранній дитячий вік — від 1 до 3 років.    6. Дошкільний вік — від 3 до 6/7 років. Його поділяють на: — молодший дошкільний вік — 4-й рік; — середній дошкільний вік — 5-й рік; — старший дошкільний вік — 6/7-й рік.    7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) — 1—4 класи (від 6/7 до 10/11 років).    8. Дорослішання: — підлітковий (середній шкільний) вік — 4—8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5—9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків; — рання юність (старший шкільний вік) — 10—11 класи (від 15/16 до 17/18 років); — зріла юність — від 18 до 20 років.    9. Дорослість: — рання дорослість — від 20 до 40 років; — зріла дорослість — від 40 до 60 років.    10. Старість — після 60 років.

У межах кожного вікового періоду спостерігаються великі індивідуальні відмінності, які є результатом впливу умов життя, характеру активності, виховання, природних й індивідуальних відмінностей.

Хронологічні межі вікових періодів відносні, потребують уточнення, що зумовлене психічними, особистісними, статевими, соціально-економічними та історичними чинниками.