- •1. 1.1Е
- •1.2. Індивідуально-типологічні особливості особистості: їх характеристика
- •2.1. Структура педагогічної науки і її зв’язок з іншими науками
- •2.2 Поняття про учіння, научіння та навчання. Компоненти научіння школярів мислительним операціям
- •3.1. Загальна характеристика методів науково-педагогічних досліджень
- •3.2. Психологія навчання: предмет, задачі та змістовні характеристики
- •4.2. Проблеми психології вікового розвитку в світлі діяльності вчителя фізичної культури
- •5.1. Вікові етапи розвитку особистості учня, їх характеристика
- •5.2. Психологія виховання та перевиховання підлітків. Особистість педагога як приклад для наслідування
- •6.1. Система освіти в Україні. Закон України “Про освіту”
- •6.2. Спілкування та діяльність. Функції, структура спілкування
- •7.2. Психологія виховного впливу на старшокласників: специфіка виховання 15-17- річних в світлі особистісно-орієнтованого підходу
- •8.2. Розвиток, формування та становлення особистості
- •9.1. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності
- •9.2. Структура та мотиви навчальної діяльності. Розвиток розумових здібностей школярів. Погляди ж.Піаже, в.Давидова, б.Ельконіна на розумовий розвиток учнів
- •10.1. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності
- •1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів
- •10.2. Психологія педагогічних здібностей. Своєрідність предметно-змістових характеристик здібностей учителя
- •11.1. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •11.2. Поняття особистості, її структура. Теорії особистості
- •Сутність поняття “особистість” у гуманістичних теоріях особистості.
- •Концепція стадіального розвитку психіки (ж. Піаже) (когнітивна модель розвитку особистості))
- •Становлення і розвиток особистості у теорії е. Фрома. (гуманістичний психоаналіз)
- •Психоаналіз
- •Поведінкова школа (біхевіоризм)
- •Сутність поняття “особистість” у вітчизняних теоріях особистості
- •12.2. Психологія педагогічної діяльності. Стилі педагогічної діяльності
- •13.2. Закономірності та фактори, що впливають на психічний розвиток особистості
- •14.1. Принцип доступності навчання
- •14.2. Методи дослідження у віковій, педагогічній та соціальній психології, їх значення для педагога
- •15.2. Соціальна психологія: предмет, методи та її значення у поліпшенні міжособистісних відносин в учнівському та педагогічному колективах
- •16.1. Рушійні сили процесу виховання
- •16.2. Поняття соціальної групи. Психологія колективу
- •17.1. Загальна характеристика принципів виховання
- •2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів.
- •17.2. Психологія: її предмет, структура. Характеристика основних напрямів сучасної психології
- •18.2. Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі “учитель-учень” у межах 12-бальної системи оцінювання в сучасній школі
- •19.1. Загальні методи виховання і їх класифікація
- •19.2. Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •20.1. Методи формування свідомості особистості
- •20.2. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку
- •21.1. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •21.2. Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі
- •22.1. Методи стимулювання позитивної поведінки і діяльності учнів
- •22.2. Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п.Гальперіна. Учіння як провідна діяльність молодшого школяра
- •23.1. Методи контролю за ефективністю виховання
- •23.2. Психологія підліткового віку. Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників
- •24.1. Виховання особистості в колективі
- •24.2. Загальна характеристика психічного розвитку дитини раннього віку. Формування способів дій та оволодіння предметною діяльністю. Криза трьох років
- •25.1. Ознаки та стадії формування колективу
- •25.2. Особливості, функції педагогічного спілкування
- •26.1. Педагогічне керівництво процесом формування колективу
- •262. Роль спадковості, середовища й діяльності в розвитку особистості. Рушійні сили розвитку особистості
- •27.1. Виховання здорового способу життя в учнів
- •27.2. Вікова періодизація як психолого-педагогічна проблема
- •28.1. Роль фізичного виховання у формуванні особистості
- •28.2. Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •29.1. Завдання та зміст позакласної та позашкільної роботи і її місце в системі виховання
- •29.2. Спілкування, конфлікти у підлітковому віці, їх вплив на формування особистості школяра. Роль учителя у вирішенні підліткових конфліктів
- •30.1. Сім’я, як фактор формування особистості
- •30.2. Психіка та свідомість: їх визначення та структура
- •Структура свідомості (за а.В. Петровським ):
30.2. Психіка та свідомість: їх визначення та структура
Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в
ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
Психіку мають як люди, так і тварини. Свідомість же виникла на певному історичному етапі становлення психіки людини і є результатом і продуктом її трудової діяльності.
У науковій літературі під словом "свідомість" розуміється вищий прояв психіки, зв'язаний з абстракцією, відділенням себе від навколишнього середовища та соціальних контактів з іншими людьми.
При всьому розходженні цих обох значень слова "свідомість" їх поєднує світ суб'єктивних, тобто пережитих усередині себе відчуттів, думок і почуттів, що творять духовний світ людини, його внутрішнє життя.
Свідомість — вищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. У її розвитку провідну роль відіграє спосіб життя, неоднаковий в умовах кожної з суспільно-економічних формацій. Оскільки свідомість є суспільним продуктом, то вона, природно, набуває нових властивостей залежно від специфіки суспільних умов життя людей, змінюючись слідом за розвитком економічних відносин тощо. Так, в епоху первісного ладу свідомість людей визначалася тими відносинами, які виникли на основі суспільної власності. Потім вона змінилася під впливом приватної власності на засоби виробництва і поділу суспільства на групи, класи.
Чіткий зв'язок залежності свідомості від мозку (як матеріального субстрату психіки) і психіки показують фактори еволюційного розвитку людини. Передусім слід звернути увагу на те, що виникнення свідомості у людини, поява мовлення і можливості працювати були підготовлені еволюцією людини як біологічного виду. Прямоходіння звільнило передні кінцівки від функцій ходіння і сприяло розвитку їх спеціалізації, яка пов'язана з хватанням предметів, їх затриманням і маніпулюванням ними, що в цілому допомагало створенню для людини можливості працювати. Водночас з цим відбувався розвиток органів відчуття. У людини зір став домінуючим джерелом отримання інформації про навколишній світ.
Свідомість має й свою структуру. На думку академіка А.В.Петровського, вона містить у собі сукупність знань про світ; відмінність суб'єкта і об'єкта; ставлення особистості до об'єктивної дійсності, до інших людей, до себе; можливість цілеспрямованої діяльності.
Структура свідомості (за а.В. Петровським ):
1. Сукупність знань про навколишній світ ("зізнання").
2. Закріплене у свідомості розрізнення суб'єкта ("Я") і об'єкта (не - "Я").
3. Забезпечення цілеспрямованої думаючої діяльності людини.
4. Наявність емоційних оцінок у між особистісних стосунках.
Свідомість можна правильно зрозуміти і адекватно пояснити, якщо розглядати її як продукт і результат розвитку діяльності. Свідомість і діяльність не протилежні одна одній, але вони й не тотожні. Тут існує певна єдність і взаємозалежність. Єдність свідомості та діяльності полягає в тому, що 1) свідомість виникає і виявляється в процесі трудової діяльності, а діяльність формує свідомість; 2) діяльність є формою активності свідомості.
Свідомість має суспільну природу, оскільки вона виникає і розвивається (як у філогенезі, так і в онтогенезі) лише в людському суспільстві.
У процесі життєдіяльності людини ми бачимо не лише прояви усвідомлених явищ. Бувають такі явища, яких людина не усвідомлює. У саме поняття підсвідоме звичайно включають сукупність актуально неусвідомлюваних психічних процесів і станів, здатних справити помітний вплив на поведінку людини і зміст її свідомості. До них належать реакції на подразники, які ясно не відчуваються, зокрема, автоматизовані дії; сновидіння; обмовки, помилки при написанні або слуханні слів; мимовільне забування імен, обіцянок, намірів, подій, пов'язаних з неприємними переживаннями; захисні механізми (проекція, заміщення, витіснення).