кп 14

Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні представлені системою суб'єктів; уповноважених згідно з Конституцією України здійснювати та гарантувати місцеве самоврядування в нашій державі.

До системи суб'єктів, що здійснюють організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні, належать народ України, держава та її органи, суб'єкти місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ст. 5 Конституції України, народ України, як носій суверенітету і єдине джерело влади у державі, здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Волевиявлення народу, зокрема, на референдумі, може стосуватися й принципів організації та функціонування місцевого самоврядування в нашій державі.

Держава бере на себе обов'язок гарантувати місцеве самоврядування в Україні (ст. 7) і здійснює його через систему органів державної влади та інші органи держави. Зокрема, Верховна Рада України затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля (п. 6 ст. 85 Конституції України), реалізацію яких на місцях здійснюють і органи місцевого самоврядування України. До того ж Парламент України утворює і ліквідує райони, встановлює і змінює межі районів і міст, відносить населені пункти до категорії міст, найменовує і перейменовує населені пункти і райони; призначає чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування (пункти 29, 30 ст. 85 Конституції України).

При цьому під час вирішення Верховною Радою України питання про призначення дострокових виборів ради чи сільського, селищного, міського голови обов'язковим є рішення суду про визнання їх актів незаконними, а також висновок відповідного комітету Верховної Ради України.

Президент України, як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, видає укази і розпорядження, у тому числі й щодо місцевого самоврядування, які є обов'язкові до виконання на території України (ст. 106 Конституції).

Важливим елементом організаційно-правових гарантій місцевого самоврядування в Україні є й місцеві органи виконавчої влади, яким згідно зі ст. 118 Основного Закону районні та обласні ради делегують окремі повноваження.

Досить важливими організаційно-правовими гарантіями місцевого самоврядування в Україні є суди загальної юрисдикції. Права місцевого самоврядування, зазначається в Конституції України, захищаються в судовому порядку. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ч. 2. ст. 144, ст. 145 Конституції України).

Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування

     1. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право  та  реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у  сільську  громаду  жителів  кількох сіл,  селища,  міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових  осіб  місцевого  самоврядування  вирішувати  питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

     2. Місцеве самоврядування   здійснюється   територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування

     Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

     -  народовладдя;

     -  законності;

     -  гласності;

     -  колегіальності;

     -  поєднання місцевих і державних інтересів;

     -  виборності;

     -  правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності  в  межах  повноважень, визначених цим та іншими законами;

     -  підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

     -  державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

     -  судового захисту прав місцевого самоврядування.

4 Законодавством України передбачений такий порядок формування рад. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Вибори відбуваються згідно із Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 р. Відповідно до цього ж Закону визначається загальний склад ради, що визначається самою радою.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як 2/8 депутатів від загального складу ради. Якщо до ради обрано менше 2/3 від її складу, до обрання необхідної кількості депутатів повноваження продовжує здійснювати рада попереднього скликання. Строк повноважень рад - п'ять років.

Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається із пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної в місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради, в правомочному складі. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше одного розу на квартал. .

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а в разі невмотивованої відмови або неможливості - секретар ради; сесію районної в місті, районної, обласної ради - голова ради або його заступник. У разі невмотивованої відмови або неможливості голови сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради; секретаря сільської, селищної, міської ради; заступника голови районної в місті, районної, обласної ради сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один із депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один із депутатів цієї ради. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні беруть участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради. Порядок скликання сесії ради, підготовки та розгляду нею питань, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної в місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в місті, районної, обласної ради, а в надзвичайних випадках - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленарного засідання.

Постійні комісії роди е органами ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень в складі голови і членів комісії. Усі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної в місті ради (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан і розвиток відповідних галузей господарського й соціально-культурного будівництва, інші питання, що вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради і готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями та співдоповідями. Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань. Постійні комісії за дорученням ради, голови, заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної в місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філій і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб.

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організовує роботу з реалізації висновків і рекомендацій комісії.

За результатами вивчення й розгляду питань постійні комісії готують висновки та рекомендації. Висновки та рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи має бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи із залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів.

Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій із питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою.

Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менш як 1/3 депутатів від загального складу ради. Засідання тимчасових контрольних комісій ради, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, а також залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти й інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою. Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення стосовно результатів роботи цієї комісії, а також уразі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

Депутати ради вступають у свої повноваження з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою Комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів і визнання повноважень депутатів і складають їх у день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законодавством України. Депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що є гарантом його активної участі в діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Він може звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради ще й до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради. Орган або посадова особа, до якої звернуто запит, зобов'язана дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення

5 Компетенція місцевих рад є правовою формою виразу їх функцій, вона водночас служить і правовим засобом їх реалізації. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» розрізняє загальну і виключ­ну компетенцію місцевих рад (статті 25, 26). Здійснюючи загальну ком­петенцію, місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до їх відання. До виключ­ної компетенції належать питання, які перебувають у віданні рад і підля­гають розгляду тільки на їх пленарних засіданнях. Це, як правило, най­важливіші питання місцевого значення, розгляд і вирішення яких не може бути делеговано іншим органам.

Окремо слід виокремити організаційні повноваження місцевих рад, спрямовані на організацію їх внутрішньої роботи: визначення відпо­відно до закону кількісного складу ради, утворення і ліквідація пос­тійних та інших комісій; затвердження регламенту, плану роботи ради, прийняття рішень про об'єднання в асоціації, заслуховування повідом­лень депутатів, розгляд їх запитів.

Компетенцію місцевих рад можна класифікувати за галузевими озна­ками: а) у сфері соціально-економічного та культурного розвитку; б) в бю­джетно-фінансовій сфері; в) по управлінню комунальною власністю; г) у сфері екологічної безпеки; ґ) по забезпеченню правопорядку, прав, свобод та законних інтересів громадян. Окрему групу становлять повно­важення: а) з організації і контролю за діяльністю виконавчих органів; б) повноваження, які стосуються взаємодії рад відповідно з сільським, се­лищним, міським головою; в) повноваження організаційно-розпорядчого характеру.

У сфері соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць місцеві ради мають досить значні повноваження, серед яких: затвердження комплексних і цільових програм, регулювання земельних відносин, встановлення правил з питань благо­устрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і поряд­ку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях.

Важливими для розвитку місцевого самоврядування є повноважен­ня місцевих рад у бюджетній та фінансовій сферах: затвердження місце­вого бюджету, звіту про його виконання; встановлення місцевих по­датків і зборів та розмірів їх ставок у межах визначених законом; прий­няття рішень щодо випуску місцевих позик, щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Повноваження по управлінню комунальною власністю включають: прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затверджен­ня переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають привати­зації; вирішення питань про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управ­ління майном, яке належить до комунальної власності відповідної те­риторіальної громади.

До повноважень у сфері екологічної безпеки, належать: надання зго­ди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, сфе­ра екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; прийняття в межах рішень з питань бо­ротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями.

Здійснюючи повноваження по забезпеченню правопорядку, прав, сво­бод та законних інтересів громадян, місцеві ради, зокрема, приймають рішення про визначення територій, на яких можуть проводитися по­тенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населен­ня за участю особового складу Збройних Сил України, інших військо­вих формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо організації і контролю за діяльністю виконавчих органів: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, за­твердження та внесення змін до його персонального складу; розпуск ви­конкому; затвердження за пропозицією сільського, селищного, місько­го голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апа­рату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи зако­нам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень; заслуховування звітів керівників виконавчих ор­ганів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.

6 У своїй діяльності місцеві ради використовують правові, органі­заційні й матеріально-технічні форми, за допомогою яких забезпечується вплив на соціальні й управлінські процеси на місцевому рівні, здійснюється реалізація їх функцій і компетенції.

Характеристику правових форм діяльності місцевих рад почнемо з нормотворчої форми, яка складається із сукупності дій і процедур щодо прийняття, зміни чи скасування рішень нормативного характеру (ста­туту територіальної громади та положення про її символіку, регламенту ради, положення про постійні комісії ради, про відділи, управління та інші виконавчі органи ради, про Президію ради та інші). В межах цієї форми можна виокремити різні провадження, що відрізняються суб'єкт­ним складом, стадіями, строками, характером питань, що підлягають врегулюванню, — наприклад, бюджетне провадження, нормативно-до­говірне провадження (щодо договорів нормативного змісту), норматив­но-статутне провадження та інші.

Регулювання нормотворчого процесу на місцевому рівні здійс­нюється за допомогою статуту територіальної громади та норм регла­менту. Враховуючи можливе розмаїття статутних й регламентних норм місцевих рад щодо процесуальних питань нормотворення та специфіку відносин, що підлягають врегулюванню, все ж можна виокремити такі загальні стадії: 1) ініціювання необхідності розробки й прийняття нор­мативного правового акта, визначення предмета його регулювання, постановка цілі правового регулювання. Нормотворча ініціатива може виходити від членів територіальної громади (місцева ініціатива), депу­татів, постійних комісій, виконавчих органів ради, 2) прийняття рішен­ня про підготовку проекту нормативного акта, 3) розробка проекту, яка може здійснюватися депутатом, постійною комісією ради чи створе­ною з цією метою робочою групою із залученням представників гро­ мадськості, вчених і спеціалістів; юридична експертиза проекту, що здійснюється юридичною службою апарату ради, 4) попередній розгляд проекту, що відбувається на засіданні постійної комісії чи на спільно­му засіданні комісій, якщо питання належить до їх компетенції, 5) про­екти нормативних актів, що мають особливо важливе значення для те­риторіальної громади, торкаються інтересів усіх або більшості жителів, можуть проходити громадське обговорення, 6) офіційний розгляд радою проекту акта із дотриманням встановлених процедур, 7) прийняття нор­мативного правового акта, його оформлення, опублікування, набран­ня чинності.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, перед­бачених законом. Передбачається й можливість ветування рішення ради з боку сільського, селищного, міського голови, який у п'ятиденний строк з моменту рішення ради може його зупинити і внести на повторний розгляд із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижне­вий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхиляє зауважен­ня голови і підтверджує своє попереднє рішення голосами двох третин депутатів від загального складу, рішення набирає чинності. Нормативні рішення ради набирають чинності з дня офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк їх уведення в дію.

Правозастосовча форма полягає в сукупності дій і процедур щодо прийняття радою рішень індивідуального характеру, актів застосуван­ня права. Законодавство не передбачає окремого виду акта місцевої ради, що має правозастосовчии характер, називаючи всі акти місцевої ради рішеннями. Серед проваджень, які виникають у межах цієї фор­ми, можна вирізнити нагородне, щодо присвоєння рангів посадових осіб місцевого самоврядування, щодо відчуження комунального майна, щодо питань боротьби зі стихійним лихом, щодо надання дозволів на розміщення об'єктів, на проектування та розробку проектів відведен­ня земельних ділянок та інші. Конкретні стадії правозастосування ви­значаються залежно від специфіки провадження й регламентних норм.

Установча форма діяльності полягає в сукупності дій і процедур щодо системно-структурних перетворень на місцевому рівні. Для цієї форми характерними є різні провадження — щодо формування струк­тури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих ор­ганів ради, чисельності апарату ради і виконкому, щодо створення ко­мунальних підприємств, муніципальної міліції; виборчі провадження (щодо обрання секретаря ради, голів тимчасових та контрольних комі­сій, у обласній, районній та районній у місті раді — щодо обрання го­лови ради та його заступників); неординарні провадження (щодо до­строкового припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, голови районної, обласної, районної в місті ради та його заступників, секретаря ради).

Контрольна форма діяльності знаходить свій прояв у сукупності дій і процедур щодо перевірки місцевою радою стану додержання, виконан­ня та застосування правових приписів суб'єктами суспільних відносин. У межах цієї форми можна виокремити нормотворче і виконавче конт­рольні провадження. Нормотворче контрольне провадження виникає у процесі здійснення контролю за законністю нормативних актів вико­навчих органів ради, державних адміністрацій, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ, організацій. Результатом можуть виступати рішення ради щодо скасування актів виконавчих органів ради, звернення до суду щодо визнання незаконними актів, що обме­жують права громад, повноваження органів місцевого самоврядування. Виконавче контрольне провадження виникає підчас здійснення конт­ролю за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень. У цьому разі результатом може бути рішення щодо недовіри, відповідальності посадових і службових осіб, подання відпо­відним органам вищого рівня щодо звільнення з посад керівників.

Інтерпретаційна форма діяльності місцевої ради охоплює сукупність дій і процедур щодо роз'яснення змісту рішень, що були прийняті місце­вою радою чи її структурними підрозділами.

Крім правових форм діяльності для місцевих рад як колегіальних представницьких органів місцевого самоврядування важливе значення мають організаційні форми, серед основних з яких слід назвати сесії ради, засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп, президій облас­них, районних рад, тимчасових контрольних комісій; громадські слу­хання, апаратні наради, персональну роботу голови ради, секретаря, за­ступників голови ради; роботу депутатів у виборчих округах; участь го­лови ради чи депутатів у загальних зборах громадян; участь депутатів з правом дорадчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, місько­го голови перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями. До допоміжних організаційних форм діяльності місцевих рад належать робочі зустрічі, прес-конференції та інтерв'ю, прямі телефонні зв'язки з населенням посадових осіб місцевої ради, прийом громадян, закор­донні візити депутатських делегацій ради тощо.

Матеріально-технічні форми реалізуються секретарем та апаратом ради і полягають у веденні діловодства, зборі й обробці інформації, звітах, прогнозах, кошторисах, довідках, бухгалтерському обліку, стати­стиці, картотечній роботі, побутовому, технічному, інформаційному, транспортному забезпеченні тощо.

У процесі реалізації функцій і компетенції місцеві ради використо­вують методи планування, вироблення рішень, інформаційного забез­печення, організації виконання рішень, контролю, координації діяль­ності, роботи з кадрами.

Використовуючи метод планування, місцева рада визначає перелік пи­тань, що виносяться на розгляд сесії, план роботи депутатських фракцій та груп, постійних комісій, депутатів у раді та у виборчому окрузі, план навчання депутатів й співробітників апарату. Здійснюється планування робіт щодо виконання доручень виборців, розробляються робочі плани й оперативні робочі графіки посадових осіб ради. Плани роботи розробля­ються на основі пропозицій керівництва міської ради, депутатів, постійних комісій, членів виконавчого комітету. Враховуються також місцеві ініціати­ви, внесені на розгляд ради, пропозиції загальних зборів і органів самоор­ганізації. Узагальнення пропозицій та формування проектів планів робо­ти здійснює організаційний відділ ради. Після узгодження проекту плану з керівництвом ради він виноситься на її розгляд і затверджується.

Метод контролю місцева рада здійснює за допомогою способів і прийомів спостереження за ходом реалізації прийнятих рішень, вико­нання вимог правових актів і впливові на підконтрольних суб'єктів у разі їх виходу за межі встановлених нормативів, приписів, завдань. Конт­рольні заходи реалізуються як радою в цілому, так і її посадовими особа­ми, постійними комісіями, депутатами, апаратом. Уразі необхідності може бути прийняте рішення про утворення контрольної комісії, якій доручається здійснення контрольних заходів з визначених радою питань. У своїй діяльності місцева рада використовує сукупність прийомів і способів роботи з кадрами, серед яких можна відзначити проведення навчань для депутатів і працівників апарату ради щодо роз'яснення за­конодавчих актів у сфері місцевого самоврядування, семінарів, круглих столів з актуальних питань бюджетних, комунальних, земельних, оренд­них відносин та інших питань, що входять до компетенції місцевих рад. Проводиться робота щодо обміну досвідом, стажування депутатів з пи­тань місцевого самоврядування в радах, меріях, муніципалітетах чи інших структурах місцевого рівня в зарубіжних країнах.