Визначення швидкості руху повітря
Для вимірювання швидкості руху повітря застосовують анемометри.
Анемометри є чашечні і крильчасті. Анемометр складається із циферблату і поворотного механізму.
Циферблат має 3 шкали зі стрілками (рис.1.2). Шкала 0 – 100, яка розміщена по зовнішньому колу, реєструє одиниці й десятки поділок. Шкала0 – 10 «сотні» – реєструє сотні поділок. Шкала 0 – 10 «тисячі» –реєструє тисячі поділок.Стрілки циферблату на нуль не виставляються. За допомогою фіксатора їх можна тільки застопорити, щоб не рухались.
Рис.1. 2 Циферблат анемометра
Вимірювання швидкості руху повітря анемометром проводиться наступним чином:
до початку вимірювання записують число поділок (С1), яке зафіксоване на циферблаті;
установлюють анемометр на робочому місці, включають анемометр і секундомір;
через 100 секунд анемометр виключають і записують нові показання на циферблаті (С2);
визначають число поділок, які проходять стрілки на циферблаті анемометра за 1 секунду:
n = С2 – С1 / t ,
де: t = 100 секунд – час продовження роботи анемометра.
отримане число поділок, які проходять стрілки за 1секунду
(n),переводять у значення швидкості повітряного потоку (м/с), використовуючи графік (рис.1.3).
Рис.1.3 Графік для визначення швидкості руху повітря
1.3 Практична частина
Визначити параметри мікроклімату.
За результатами визначення параметрів мікроклімату зробити висновки про можливість роботи в даних умовах. Запропонувати заходи щодо забезпечення роботи в несприятливих мікрокліматичних умовах.
Дослідження освітленості робочих місць
Прилади й устаткування:стенди «Норми освітленості»,«Розрахунок освітлення», люксметр Ю-116.
2.1 Теоретична частина
Виробниче освітлення – найважливіший показник гігієни праці, невід’ємна частина його наукової організації й культури. Освітлення являється головним фактором інформації про зовнішній світ, що потрапляє в наш мозок через око.
Освітлення широко застосовується на виробництві й у побуті, електричне освітлення допомагає яйценосності курей, збільшення відсотків сходження насіння. Воно застосовується в теплицях та інших технологічних процесах.
Променева енергія сонця поліпшує загальний стан тварин, збільшує їхній життєвий тонус. Сонячне світло являється активним регулятором основних біологічних процесів: обміну речовин, росту та розвитку організму, функцій серцево – судинної системи тощо.
Освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції. Невірно підібране освітлення погіршує умови зорової роботи, підвищує втомленість очей, нервової системи, знижує продуктивність праці, може стати причиною нещасного випадку або захворювання.
З освітленням пов’язані наступні шкідливі і небезпечні виробничі фактори: його надмірна чи недостатня величина, пульсація, нерівномірність освітлення робочого місця, надмірна або недостатня контрастність об’єкта, який розглядається, тощо.
Для оцінки освітлення встановлено ряд світлотехнічних величин: освітленість, світловий потік, коефіцієнт пульсації, коефіцієнт нерівномірності освітленості тощо. Основними величинами є освітленість і світловий потік.
Освітленість (Е) – це щільність світлового потоку на освітленій поверхні. Освітленість вимірюється влюксах / лк /.
Світловий потік (F) – характеризує світлову потужність випромінювання, що оцінюється по світловому сприйманню нашим оком. Світловий потік вимірюється влюменах /лм /.
Норми освітленості встановлюються залежно від розряду зорової роботи, який визначається розміром об’єкту, що розглядається (додаток 1, табл. 1). Норми освітленості нормуються СНiП 4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проектування».
Природне освітлення здійснюється світловим потоком сонячних променів. Непостійність природного освітлення у часі не дозволяє встановлювати норму освітленості в люксах. В якості критерію оцінки природного освітлення прийнята одиниця – коефіцієнт природного освітлення /КПО/, який визначається формулою:
КПО = е = ЕП / ЕЗ × 100% ,
де: ЕП- освітленість у приміщенні, лк;
ЕЗ- освітленість ззовні приміщення, лк.
Штучне освітлення може бути загальнимімісцевим.
Загальне освітлення– це освітлення без врахування розміщення обладнання.
Місцеве освітлення – це освітлення безпосередньо на робочому місці.
Комбіноване освітлення– це загальне освітлення разом з місцевим.
Для штучного освітлення використовують лампи розжарювання і газорозрядні (люмінесцентні) лампи.
Лампи розжарювання мають наступні переваги: виділяють теплове випромінювання, зручні в експлуатації, прості, не потребують допоміжних пристроїв для включення у мережу.
Недоліки ламп розжарювання: у спектрі переважно жовті й червоні промені, погана світлопередача, малий строк служби /менше 1000 годин/.
Газорозрядні (люмінесцентні) лампи більш економічні /строк служби 8000 ─ 14000 годин/, великий світловий потік, можна отримати світловий потік будь якої частини спектру. Тому люмінесцентні лампи часто називають лампами денного світла.
До виробничого освітлення висуваються такі вимоги: спектральний склад світла повинен бути близьким до сонячного, рівень освітленості повинен відповідати гігієнічним нормам і бути рівномірним.