2.2 Облік короткострокових та довгострокових фінансових інвестицій.

Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою отримання вигоди в майбутньому. Залежно від терміну утримання на підприємстві інвестиції поділяють на короткострокові (до одного року) і довгострокові (більше одного року).

Для віднесення інвестицій до короткострокових вони повинні відповідати таким двом вимогам:

- вільно обертатися на ринку - це означає, що вони можуть бути легко перетворені на гроші або обмінені на щось інше, яке у свою чергу може бути легко перетворене на гроші;

- мати короткий період дієздатності, тобто вони призначені для утримання терміном не більше одного року.

Короткострокові інвестиції належать до високоліквідних активів і за цим показником посідають друге місце після грошових коштів. До короткострокових фінансових інвестицій належать:

- короткострокові цінні папери: депозитні сертифікати банків та інших кредитних установ, урядові казначейські білети, комерційні папери корпорацій;

- облігації та інші боргові зобов'язання;

- акції інших підприємств.

В окремих випадках підприємство може мати грошових коштів більше, ніж йому необхідно для оплати поточних зобов'язань. Вільні грошові кошти можуть бути використані для одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків шляхом їх інвестування у короткострокові цінні папери. Особливо це є вигідним у період дії високих відсоткових ставок.

Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою отримання вигоди в майбутньому. Залежно від терміну утримання на підприємстві інвестиції поділяють на короткострокові (до одного року) і довгострокові (більше одного року).

Для віднесення інвестицій до короткострокових вони повинні відповідати : таким двом вимогам:

вільно обертатися на ринку - це означає, що вони можуть бути легко перетворені на гроші або обмінені на щось інше, яке у свою чергу може бути легко перетворене на гроші;

мати короткий період дієздатності, тобто вони призначені для утримання терміном не більше одного року.

Короткострокові інвестиції належать до високоліквідних активів і за цим показником посідають друге місце після грошових коштів.

До короткострокових фінансових інвестицій належать:

короткострокові цінні папери: депозитні сертифікати банків та інших кредитних установ, урядові казначейські білети, комерційні папери корпорацій;

облігації та інші боргові зобов'язання;

акції інших підприємств.

Депозитний сертифікат засвідчує надання підприємством позики банку з метою отримання доходу у формі відсотків, величина яких залежить від терміну і суми інвестиції. В більшості випадків відсоткова ставка зростає пропорційно сумі та терміну депозиту. У випадку дострокового зняття коштів підприємство сплачує штраф. Депозитні сертифікати обліковуються за вартістю їх придбання з нарахуванням наприкінці облікового періоду відсотків.

У випадку придбання облігацій та інших боргових зобов'язань підприємство стає кредитором фірми, яка випустила ці папери. За інвестування коштів у розвиток іншого підприємства власник таких цінних паперів отримує дохід у вигляді відсотків.

Придбавши акції іншого підприємства, їх покупець стає співвласником цього підприємства та здобуває право не тільки отримувати дохід у вигляді дивідендів, але й приймати участь в управлінні.

Облік короткострокових фінансових інвестицій

В обліку названих короткострокових інвестицій необхідно керуватись наступними вимогами П(С)БО 12 та П(С)БО 21:

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Їх собівартість складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції. Тому названі витрати відображаються в обліку по дебету рахунку 352.

Фінансові інвестиції ( крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу ( крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капітал) відображаються у складі інших фінансових доходів ( рахунок 733) або інших витрат відповідно ( рахунок 952).

Курсові різниці, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу ( рахунок 425). Від’ємна сума курсової різниці вираховується із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться зі знаком “мінус”.

При цьому господарська одиниця за межами України – це дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

3. Облік дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори - це юридичні чи фізичні особи, що внаслідок минулих подій мають певну заборгованість перед підприємством. Дебітори підприємства поділяються на зовнішніх, до яких можна включити покупців (замовників) інших дебіторів, внутрішніх дебіторів, які в свою чергу поділяються на підзвітних осіб, осіб до яких у підприємства є претензії щодо відшкодування завданих збитків.

Критерії визнання дебіторської заборгованості:

- джерело отримання - появі активів повинні передувати минулі операції або події;

- втілення майбутніх економічних вигод - чи забезпечують активи оборотність інших ресурсів підприємства;

- забезпечення контролю за активом - це надає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які воно очікує від використання цього активу;

- можливість достовірної оцінки активу - визначення виду оцінки для певного активу.

В сучасних умовах виробництва та стану розвитку економіки момент поставки товарів та оплати не співпадають, тому виникає таке поняття як "дебітори". Зовнішні боржники підприємства виникають або внаслідок попередньої поставки товарів (робіт, послуг) з їх післяплатою за договором, або ж при перерахуванні авансу на рахунок постачальника. Виділяють ще такі види дебіторської заборгованості:

- за товари та послуги;

- за отриманими векселями;

- за відшкодуванням податку на додану вартість;

- за відшкодуванням завданих збитків і нестач;

- підзвітних осіб;

• інша дебіторська заборгованість.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", який застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, називають сумнівною дебіторською заборгованістю.

Сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів називається чистою реалізаційною вартістю дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Основним первинним документом, що використовується для обліку дебіторської заборгованості - є накладна, реквізитами якої є: одиниця виміру, найменування продукції, ціна, кількість та сума. На даному документі повинно бути чотири підписи: керівник, головний бухгалтер, хто відпустив і хто прийняв. Підприємство заповнює накладні згідно вимог чинного законодавства.

Безпосередньо зі складу відпуск готової продукції оформляють на основі товарно-транспортної накладної (Додаток 9 ), де зазначається: назва замовника, його адрес, вид транспортного засобу, найменування продукції, ціна, кількість, сума та прізвище особи, хто буде здійснювати перевезення.

У такому первинному документі, як рахунок-фактура (Додаток 8) зазначається опис продукції, її вартість та дата оплати. Оригінал надсилається покупцю і має декілька дублікатів. Підписує рахунок директор та головний бухгалтер.

Для обліку дебіторської заборгованості використовуються приймально-здавальні акти із зазначенням номера накладної, дати оформлення, номера та дати договору, назви і реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни та вартості продукції.

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"	362 "Розрахунки з іноземними покупцями"
Виникнення заборгованості
Накладні Рахунки-фактури Акти прийнятих робіт, послуг Податкові накладні Товарно-транспортні накладні (ТМ-1) Договір про реалізацію продукції, надання послуг або виконання робіт, Розпорядження відділу збуту Приймально-здавальницькі акти Замовлення на роботи тимчасового або разового характеру	Комерційні документи (рахунки-фактури - invoice) Транспортні накладні (CMR-залізнична накладна, авіанакладна, комосамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи) Платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ Розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості
Виписки банку, прибуткові касові ордери, платіжні доручення( Додаток 5)	Виписки банку (Додаток 7 )
372 "Розрахунки з підзвітними особами"
Заява працівника з проханням дозволити відрядження Розпорядчий документ керівника (наказ) про направлення у відрядження Видатковий касовий ордер Звіт про використання коштів, наданих на відрядження (Додаток 12), та додаток до звіту, Посвідчення про відрядження (Додаток 11 ), розрахункові документи, що підтверджують витрати на відрядження Прибутковий касовий ордер