Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

1. Особи у працездатному віці, які потенційно могли б брати участь у виробництві товарів та послуг, відносяться до категорії:

В) трудових ресурсів;

2. Відношення кількості працівників, звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, до середньоспискової чисельності персоналу за певний період характеризує коефіцієнт:

В) плинності персоналу

3. Рівень кваліфікації робітника визначається:

В) тарифним розрядом

4. Сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, – це:

Б) людський капітал;

5. Частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різно­манітних послуг:

Б) економічно активне населення;

6. Рівень освіти, стан здоров’я, творчість, свідомість, професіоналізм працівників є компонентами:

Б) трудового потенціалу;

7. Являє собою систему взаємозв'яза­них показників, які характеризують формування та розподіл тру­дових ресурсів:

В) баланс трудових ресурсів;

8. Професійно-кваліфікаційне та посадове просування працівників, забезпечення робочих місць включає:

Б) розвиток персоналу

9. Усі працівники, прийняті на термін один та більше днів, незалежно від їх місцезнаходження на певний момент часу, формують склад персоналу:

А) списковий (обліковий);

10. З метою визначення відповідності працівника посаді, яку він займає, проводиться:

Г) атестація персоналу.

11. Чисельність працівників, яка розрахована шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця і розподілу отриманої суми на число календарних днів звітного місяця,– це:

А) середньооблікова чисельність працівників;

12. Функція управлін­ня персоналом, яка полягає у визначенні потреби в персоналі,– це:

Б) планування персоналу;

Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва. Соціально-трудові відносини як система.

Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти. Соціальне партнерство

1. Система управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спря­мованих передусім на сприяння цілеспрямованій діяльності гро­мадян, їх всебічному розвитку, забезпеченню відповідного рівня їх життя і праці, їх соціальному захисту:

Б) соціальна політика;

2. Спосіб створення необхідних економічних передумов для збере­ження працездатності економічно активної частини населення, та забезпечення у разі втрати працездатності, старості, втрати годувальника відноситься до:

Г) соціального страхування.

3. Прагнення держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві шляхом підвищення продуктивності праці, розвиток НТП, збільшення ВНП, підвищення рівня життя – це:

Б) мета соціального партнерства;

4. Розмір внесків до державних соціальних фондів диференційований залежно від:

А) рівня опла­ти праці;

5. Відображає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їх складність, послідовність виконання:

Б) зміст праці;

6. Трудовий конфлікт є:

А) типом соціально-трудових відносин;

7. Інтегральним показником, що відображає рівень соціально-трудових відносин, є:

А) рівень життя;

8.Свідома доцільна діяльність людей з видозмінення сил природи та пристосування їх до задоволення своїх потреб, це – :

Г) праця.

9. Гарантія та захист прав суб’єктів соціально-трудових відносин, арбітраж і регулювання, примирення сторін є функцією:

В) держави;

10. Добровільні громадські організації громадян, які пов’язані спільними виробничими інтересами за родом діяльності, створені з метою представництва й захисту їх соціально-трудових прав та інтересів, є:

Б) професійними спілками;

11. В Україні охоплює сферу дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів та їх повноваження, періодичність переговорів і процедури вирі­шення конфліктів:

А) система соціального партнерства;

Ринок праці та його регулювання. Соціально-трудові відносини зайнятості

1. Ситуація на ринку праці, за якою попит на працю перевищує пропозицію, є типом кон'юнктури:

Б) працедефіцитної;

2. Потреба економіки в певній кількості працівників певного професійно-кваліфікаційного рівня на певний момент часу – це:

А) попит на працю;

3. Політика зайнятості – це:

А) система заходів щодо приведення у відповідність попиту і пропозиції на ринку праці;

4. Інфраструктура ринку праці являє собою:

Б) систему закладів зі сприяння зайнятості;

5. Сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виро­бництва товарів та послуг – це:

Г) індивідуальна робоча сила.

6. Велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість характерні для:

Б) вторинного ринку праці;

7. Повна, неповна, часткова зайнятість населення відноситься до наступного типу класифікації:

Г) за особистим використанням робочого часу.

8.Інституціональне безробіття – це:

Б) безробіття, яке породжу­ється правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці;

9. Поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність ро­бочої сили своїми рамками., це – :

Г) сегментація ринку праці.

10. Визначають пропозицію на ри­нку праці:

Б) незайняті працездатні громадяни;

Планування праці. Організація праці

1. Об’єднання, встановлення взаємозв’язків між відокремленими, спеціалізованими виконавцями в процесі трудової діяльності – це процес:

Б) кооперування праці;

2. Частка виробничого простору з усім розташованим на ньому обладнанням, оснащенням, інвентарем, інструментарієм, які необхідні для певного виду робіт, – це:

Б) робоче місце;

3. Виробничі меблі, тара, засоби сигналізації, зв’язку й освітлення відносяться до наступного виду оснащення робочого місця:

Г) організаційне оснащення.

4. Регламентовані величини режимів роботи обладнання на виробництві, витрат праці та часу перерв у роботі встановлюють:

В) нормативи з праці;

5. Нормативи з праці, які поділяються на міжгалузеві, галузеві та місцеві, класифікуються за ознакою:

В) за сферою використання;

6. Розподілення робочого часу і відпочинку протягом певного календарного періоду – це:

А) режим робочого часу;

7. Частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним ро­бітником або групою робітників на одному робочому місці, – це :

Б) виробнича операція;

8.У встановленні норми загалом на операцію без розподілу її на складові елементи полягає метод нормування праці:

Г) дослідно-статистичний.

9. Організація праці – це

А) приведення трудової діяльності до певної системи;

10. Основними видами поділу праці на підприємстві є :

В) функціональний, технологічний, предметний;

11. Кваліфікація – це

В) показник професійної майстерності, рівня оволодіння професією;

12. Сукупність факторів виробничого середовища, наявних на робочому місці, що впливають на працездатність робітника та стан його здоров’я в процесі трудової діяльності – це:

В) умови праці;