3. Специфіка функціонування міста.

Місто – гетеротрофна система, яка одержує енергію, їжу, воду тощо з великих площ, поза його межами. Сучасне місто – паразит свого сільського оточення. У селі переважає природне середовище над природнім і навпаки. У місті: нища народжуваність, замкнутість, стреси, соціальні хвороби, але краща освіта, реалізація. Міський спосіб життя характеризується більш жорстким плануванням, організованостю і пунктуальностю. Сільський спосіб життя проходить у рамках общини, міський – у суспільстві.

Суттєвими признаками міста є :

1. Переважання забудованої частини території над незабудованою, штучних і видозмінених ландшафтів над прородніми незмінними

2. наявність, а іноді і переважання багатоповерхової забудови

3. наявність промислових підприємств і підприємств сфери послуг, розвинута торгова сітка

4. розвинута система міського транспорту, надземних і підземних комунікацій

5. високий рівеь забруднення довкілля

6. „хвороби міст” пов’язані із швидким розповсюдженням хвороб через щільність населення

7. наявність спеціально створених рекреаційних територій суспільного користування,

8. наявність проміської зони

9. різнобічність соціального вибору

В Україні прийняті наступні категорії міст по чисельності населення:

• до 50 000 – малі (5 категорія);

• від 50 000 – до 250 000 – середні (4 категорія);

• від 250 000 – 500 000 – великі (3 категорія);

• від 500 000 до 1 млн – крупні (2 категорія);

• понад 1 млн – найкрупніші (1 категорія).

Місто, як феномен соціально – економічної активності людини, є разом з тим і специфічним середовищем її існування.

М.Ф.Реймерс поділяє структуру середовища життя людей на 5 основних складових:

1. природне середовище, здатне до умовної нескінченної самопідтримки;

2. квазіприродне, яке самодеградує без підтримки людини;

3. артеприродне, де велика кількість елементів створена людиною і не трапляється у природі. Ці компоненти саморуйнуються навіть при самопідтримці людини;

4. матеріально – соціальне середовище, яке формується згаданими вище складовими, створює конкретний інформаційний клімат (пам’ятки культури, природа батьківщини, мистецтво)

5. соціально – духовне середовище (культура, освіта) (далі більш детально у соціумі)

Навколишнє середовище міста (міське середовище) – це частина географічної оболонки (середовище існування живих істот), що обмежена територією, яка зайнята містом, приміськими територіями та зв’язаними з ними інженерними і транспортними спорудами. Міська система включає в себе природні і штучні компоненти, а також людей і їх соціальні групи.

Природні компоненти – представлені фізичними тілами і полями, які є об’єктами фізичного середовища існування живих організмів, які є об’єктами біотичного середовища існування (крім людей).

Тобто природні компоненти поділяються на абіотичне середовище існування (повітряне, водне, геологічне середовище) та біотичне.

Штучні компоненти – це фізичні або духовні об’єкти: предмети, засоби та результати діяльності людини. Сюди відносяться не тільки будинки, системи життєзабезпечення, технічні засоби, продукти, відходи виробництваі життєдіяльності тощо (об’єкти штучно технічного середовища), але і об’єкти духовно–культурного середовища – результати виявлення людського духу, виявлені як в матеріальній формі (книги, фото, відео), так і не існуючі в речевій формі (ідеї, знаки). Всі об’єкти штучного середовища людини, які існують у речовій формі, є результатом перетворення об’єктів природного середовища.

Люди, які об’єднуються у вікові, психологічні, соціальні, професійні і етнокультурні групи, є також компонентами міського середовища і складають соціально – психологічне середовище.

Отже, міське середовище поділяється на фізичне – абіотичне та біотичне (разом природна сфера), штучно – технічне (технічна сфера), штучно духовно – культурне і соціально-психологічне середовище (соціальна сфера)(рис 2).

,

Місто є відкрита система, елементи якого зв’язані між собою і з своїм зовнішнім середовищем потоками енергії, речовини і інформації. Місто споживає ресурси енергії у вигляді топлива, що добувається, їжі та води, використовує поступаючі із-зовні інформаційні ресурси, „вбирає” в себе нових жителів. Результат функціонування міської системи виражається не тільки у виробництві матеріальних і духовних благ, нової інформації, але і значної кількості твердих, рідких і газоподібних відходів, які є забрудниками навколишнього природного середовища, і різного роду впливів, які змінюють місцевий клімат та негативно впливають як на локальному так і глобальному масштабі.

вплив на клімат

топливо забруднення повітря

їжа тверді відходи

вода сточні води

інформація шум, фізичні впливи

нова інформація

люди і інші люди і інші організми

організми(іміграція) (еміграція)

Місто є екосистемою, але зміненою внаслідок штучної діяльності людини. Отже, можна сказати що місто, згідно закону розвитку екосистеми (що будь – яка система може розвиватися тільки за рахунок використання матеріально – енергетичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища. Абсолютно ізолований саморозвиток неможливий. Цей висновок на основі законів термодинаміки), як відкрита система не може функціонувати ізольовано. Життєдіяльність міста відбувається за рахунок природних та штучних ресурсів, що поступають ззовні, перетворююється всередині міста і результат діяльності створює вплив на природну, штучну, соціальну підсистему як самого міста, так і інших урбанізованих та не урбанізованих зовнішніх систем.