Башкатова Н.М.,
викладач-методист, методист
Маріупольського коледжу
ДВНЗ «ПДТУ»
Форми і методи контролю знань, поточної успішності.
Поняття "контроль" та "оцінка" є дидактичними поняттями. Вони становлять необхідну й важливу ланку дидактичного процесу.
Контроль, як дидактичне поняття, становить собою сукупність усвідомлених дій, спрямованих на отримання відомостей про рівень опанування окремими студентами програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні в процесі виконання завдань професійної діяльності.
Педагогічний контроль - система перевірки результатів навчання і виховання студентів.
Розвиток різноманітних видів педагогічного контролю стимулює навчання та пізнавальну діяльність студентів. Спроби вилучити педагогічний контроль повністю або частково з навчального процесу, як свідчить історія освіти, призводили до зниження якості навчання, рівня знань тощо.
Головна мета контролю - визначити якість засвоєння навчального матеріалу, ступінь відповідності сформованих умінь та навичок цілям та завданням навчання.
Контроль має відповідати певним вимогам і бути об'єктивним, систематичним, освітнім, діагностичним, виховним, формуючим, керівним, розвивальним, оцінювальним, усебічним, а також охоплювати всі ланки навчального процесу й сприяти його розвитку та удосконаленню.
Контроль навчання виконує певні функції, має свої види, методи і форми, систему критеріїв оцінки якості професійних знань, навичок і вмінь у студентів.
Функції контролю за навчальним процесом у вищих навчальних закладах:
- діагностична, яка сприяє з'ясуванню об'єктивного рівня професійних знань, навичок і вмінь у студентів;
- корегувальна, котра полягає у внесенні змін у процес навчально-пізнавальної діяльності на основі об'єктивної оцінки попередніх знань, навичок і вмінь;
- освітня, сутність якої в тому, що вона сприяє поглибленню, розширенню і вдосконаленню професійних знань, навичок і вмінь студентів і слухачів;
- виховна, яка полягає в тому, що у процесі контролю формуються громадянські якості;
- стимулююча, що спонукає до активності у дидактичному процесі та вдосконаленні своїх знань, навичок і вмінь;
- оцінювальна, сутність якої — у вимірюванні та оцінці знань, навичок і вмінь студентів. На практиці її здійснюють, виставляючи оцінки;
- розвивальна, яка виявляється в тому, що будь-який контроль викликає певне психічне напруження особистості, розвиток її розумових і фізичних сил, творчого мислення тощо;
- мобілізуюча, котра підсилює, концентрує, зосереджує моральні, інтелектуальні й фізичні зусилля на усунення виявлених недоліків або досягнення нових успіхів у навчанні.
У ВНЗ 1-2 р.а. передбачено проведення контролю знань відповідно до навчальних планів підготовки спеціалістів. Для втілення контролю знань у кожному вищому навчальному закладі складається графік його проведення із зазначенням строків і форм.
Найбільш поширеними формами контролю знань студентів є:
попередній (вхідний);
поточний;
рубіжний;
підсумковий.
Попередній контроль - діагностика вихідного рівня студентів. Він дає змогу визначити наявний рівень знань для використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на першому курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних іспитах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань із забезпечуючих предметів, для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.
Поточний контроль знань є органічною частиною педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу.
Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначається відповідною кафедрою.
Завдання поточного контролю:
виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається;
визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення;
виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі;
виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку;
стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.
Головне завдання поточного контролю - допомогти студентам організу-вати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети:. Поточний контроль - це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу; він пов'язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до перевірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Разом з тим поточний контроль є показником роботи і педагогічного колективу.
Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізна-вальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу.
Рубіжний контроль може проводитись усно і письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі. Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумі введеться більш невиму-шена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що природно, дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.
Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчан-ня на певному освітньому рівні або на окремих його завершених етапах.
До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні іспити, а також заліки перед іспитом. Основна мета іспитів - встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і глибиною і вміннями застосувати їх у практичній діяльності.
Підсумковий контроль здійснює контролюючу функцію, потребує систематизації і узагальнення знань і певною мірою реалізує навчальну, розвиваючу і виховну функції контролю.
Основними формами контролю знань студентів є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у поза навчальний час, на консуль-таціях, заліках і іспитах.
I. Контроль на лекції може проводитися як вибіркове усне опитування студентів або з застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або ж для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочита-ної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції). Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз'ясненням їх. Контроль на лекції не має віднімати багато часу.За витратами часу на контроль усне опитування поступається контролю, що проводиться за карточками.
II. Контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводи-ться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах:
1. Вибіркове усне опитування перед початком занять.
Фронтальне стандартизоване опитування за карточками, тестами протягом 5-10 хвилин.
Фронтальна перевірка виконання домашнього завдання.
Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті
Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей.
Письмова (до 45 хвилин) контрольна робота.
Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).
III. Контроль у поза навчальний час.
Перевірка перебігу виконання домашнього завдання, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюється якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків.
Перевірка конспекту лекцій і рекомендованої літератури.
Перевірка і оцінка рефератів по частині лекційного курсу, який самостійно проробляється.
Індивідуальна співбесіда з студентом на консультаціях.
Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт.
Контрольні заходи, що проводяться лектор на потоці і у поза навчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об'єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.
IV. Консультації.
Дослівно термін "навчальна консультація" означає відповідь, роз'яснення викладача студентам будь-якого навчального питання.
Мета більшості консультацій - допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратися не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи.
Не можна обмежуватися формою консультації "питання-відповідь", вона має переходити у бесіду зі студентами з найбільш важких і важливих проблем курсу, що вивчається.
V. Заліки.
Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських та лабораторних заняттях. Семестровий залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.
З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовують диференційований залік з виставленням оцінок за п'ятибальною шкалою.
Семестровий диференційований залік - це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань. Семестровий диференційований залік планується при відсутності модульного контролю та екзамену і не передбачає обов'язкову присутність студентів.
Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з навчальної дисципліни.
По лекційному курсу або окремих його частинах, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання. З великих курсів перед заліком корисне проведення колоквіуму.
Своєчасне і добре виконання лабораторно-практичних занять, відсутність пропусків, добра дисципліна дають підставу поставити оцінку "зараховано" без додаткового опитування.
Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються по виконанні кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань.
Захист курсової роботи - це особлива форма заліку в комісії з 2-3 викладачів. Кращі з курсових робіт подаються на наукові студентські конференції.
Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть слугувати основою для оформлення заліку без опитування.
Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік - диференційований, а оцінка складається з середніх оцінок з усіх розділів практики.
VI. Іспити (екзамени).
Семестровий екзамен - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.
Отже, вони є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів по теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навиків самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.
Іспит дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам'яті його основний зміст.
Іспити складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом.
Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів. Екзамени проводяться згідно з розкладом, який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніше, як за місяць до початку сесії. Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначається вищим навчальним закладом.
Відомі два основних види іспитів: без іспитових білетів і за іспитовими білетами.
Перший вид іспитів - іспит-бесіда - проводиться приблизно так: студенту, який складає іспит пропонується для початку бесіди одне запитання і дається деякий час для його обдумування. В перебігу відповіді залежно від її якості той, хто екзаменує, поступово може розширити поставлене перед студентом завдання. Бесіда дає змогу з'ясувати не тільки формальні знання з даного питання, але і поняття його ролі у всьому курсі, його зв'язку з іншими питаннями.
Можлива також бесіда, при якій екзаменатор ставить перед собою більш росте завдання - з'ясувати, чи засвоєні студентом основні ідеї курсу, чи знає він визначення, чи правильно формулює основні поняття, чи розуміє їх зміст.
Основна перевага іспиту-бесіди полягає у тому, що надається можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підготовки студента з даного курсу і з'ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі іспиту, як правило, неможлива. Іспит-бесіда потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Ця форма не застосовується у тих випадках, коли ставиться за мету перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає іспит, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Екзамени у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін.
Другий основний тип іспиту - за іспитовими білетами.
У цьому разі особливої уваги потребує складання іспитових білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запитань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань - усе це значною мірою полегшує хід іспиту і сприяє об'єктивності оцінки. Іспит за білетами ніяк не включає бесіди з тим, хто складає іспит. Додаткові запитання при цьому задаються з того матеріалу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент.
Результати складання іспитів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), а заліків - за двобальною шкалою (("зараховано", "не зараховано" ) і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну карту студента.
Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з вищого навчального закладу.
Студенти, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академ. заборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий - комісії, яка створюється деканом факультету (директором інституту).
Студенти, які не з'явилися на екзамени без поважних причин являються такими, що одержали незадовільну оцінку.