Індуктивність одновиткової контуру і котушки

Величина магнітного потоку, що пронизує одновиткової контур, пов'язана з величиною струму наступним чином :

де L - Індуктивність витка. У випадку котушки, що складається з N витків попередній вираз модифікується до вигляду:

де- Сума магнітних потоків через усі витки (це так званий повний потік, званий в електротехніці потокозчеплення, саме він фігурує як магнітного потоку взагалі у випадку для котушки в загальному визначенні індуктивності і в теоретичному розгляді вище, а проте для спрощення та зручності для багатовиткова котушок у електротехніку користуються окремим поняттям і окремим позначенням), а L - Вже індуктивність многовитковой котушки. Ψ називають потокозчеплення або повним магнітним потоком ^[8]. Коефіцієнт пропорційності L інакше називається коефіцієнтом самоіндукції контуру або просто індуктивністю ^[4].

Якщо потік, що пронизує кожен з витків однаковий (що досить часто можна вважати вірним для котушки в більш-менш хорошому наближенні), то Ψ = N Φ . Відповідно, L _N = L ₁ N ² (Сумарний магнітний потік через кожен виток збільшується в N разів - оскільки його створюють тепер N одиничних витків, і потокозчеплення ще в N разів, тому що це потік через N одиничних витків). Але в реальних котушках магнітні поля в центрі і на краях відрізняються, тому використовуються більш складні формули.

Властивості індуктивності

• Індуктивність завжди позитивна

• Індуктивність залежить тільки від геометричних властивостей контуру і магнітних властивостей середовища (сердечника).

Індуктивність соленоїда

Соленоїд - довга, тонка котушка, тобто котушка, довжина якої набагато більше, ніж її діаметр (також в подальших викладках мається на увазі, що товщина обмотки набагато менше, ніж діаметр котушки). При цих умовах і без використання магнітного матеріалу щільність магнітного потоку B всередині котушки є фактично постійної і (наближено) дорівнює

де μ ₀ - магнітна постійна, N - Число витків, i - Струм і l - Довжина котушки. Нехтуючи крайовими ефектами на кінцях соленоїда, отримаємо ^[10], що потокозчеплення через котушку одно щільності потоку B , Помноженому на площу поперечного перерізу S і число витків N :

Звідси випливає формула для індуктивності соленоїда (без сердечника):

Якщо котушка всередині повністю заповнена магнітним матеріалом (сердечником), то індуктивність відрізняється на множник μ - відносну магнітну проникність ^[11] сердечника:

х

Леопольд Инфельд 20 августа 1898, Краков, Польша — 15 января 1968, Варшава, Польша) — польский физик-теоретик, член Польской АН (1952).

Родился в семье еврейских купцов Соломона Инфельда и Эрнестины Кахане.Окончил Ягеллонский университет в Кракове (1921). В 1930 году стал ассистентом при кафедре теоретической физики Львовского университета. В 1933—1935 работал в Кембридже, в 1936—1938 в Принстонском университете, у Альберта Эйнштейна. С 1939 профессор университета в Торонто. С 1950, после возвращения в Польшу, — в Варшавском университете. В 1962 организует международную конференцию по гравитации.

Основные труды по теоретической физике: интерпретация соотношения неопределенностей, волновое уравнение электрона в общей теории относительности (совместно с голландским математиком Б. Л. ван дер Варденом, 1933), нелинейная электродинамика (совместно с М. Борном, 1934—1935).

В 1938 совместно с Эйнштейном и Б. Гофманом из уравнений общей теории относительности вывел уравнения движения системы тел в поле тяготения в приближении более высоком, чем ньютоновское.

Автор нескольких повестей, в том числе книги о Э. Галуа (1948; рус. перевод 1958). Учреждена награда имени Л. Инфельда.

Чтобы без ограничений читать книги из библиотеки Bookmаte, нужно зарегистрироваться и оплатить подписку (99 рублей в месяц).

Книга Альберта Эйнштейна и Леопольда Инфельда знакомит читателя с развитием основных идей физики. В книге дается «представление о вечной борьбе изобретательного человеческого разума за более полное понимание законов, управляющих физическими явлениями», в ней показано, как каждая последующая, уточненная картина мира закономерно сменяет предыдущую. Книга отражает известную среди специалистов эйнштейновскую оценку задач современной физики и ее основных тенденций развития, которые в конечном счете ведут к созданию единой физической теории.

 I. Расцвет механистического воззрения

 II. Упадок механистического воззрения

 III. Поле и относительность

 IV. Кванты