Променеве дослідження щитоподібної залози

Затверджено : Учбовий предмет

на засіданні кафедри променева діагностика

променевої діагностики

променевої терапії і

радіаційної медицини.

“____”_____________200__р.

Протокол №

Зав. кафедрою. Проф. Почерняєва В.Ф.

Методична розробка для самостійної роботи студентів по темі: «Променеве дослідження щитоподібної залози».

Кількість учбових годин – 2

Актуальність теми

Вивчення променевого обстеження стану щитоподібної залози у|в,біля| населення Полтавської області необхідне тому, що наш регіон належить до ендемічних по захворюванню щитоподібної залози. Причиною цього стану є|з'являється,являється| те, що жителі Полтавського, Миргородського, Чутівського, Карлівського, Велико-Багачанського, Диканьського, Лубенського, Машівського, Новосанжарського районів вживають|використовують| питну воду з|із| підвищеним вмістом фтору /Кас’яненко А.С.,1983,Югов В.К,1997/. Відомо, що фтор токсичний і блокує ферментну систему /Сидора В., 1983/, оскільки|тому що| він активніший галоген, і є|з'являється,являється| конкурентом йоду. У зв'язку з цим студенти повинні знати особливості обміну йоду на Полтавщині і ознаки захворювань щитоподібної залози, які виявляються за допомогою КТ|, УЗІ|, МРТ| і сцинтіграфії.

Учбові цілі:

А) Знати:

1. променеву анатомію щитоподібної залози;

2. променеву фізіологію щитоподібної залози;

3. методи променевого дослідження щитоподібної залози;

4. показання і протипоказання для вивчення функціонального і морфологічного стану щитоподібної залози;

5. клініко-радіологічні синдроми;

6. ознаки захворювань щитоподібної залози на сцинтіграмах і хронограмах.

Б) Уміти:

1. визначити показання|показник,показання| і протипоказання к променевому дослідженню щитоподібної залози;

2. підготувати хворого к дослідженню щитоподібної залози;

3. оцінити результати функціонального і морфологічного обстеження щитоподібної залози за наслідками|за результатами| використання КТ|, УЗІ|, МРТ| і сцинтіграфії.

3. Матеріали до аудиторної самостійної роботи.

3.1 Базові знання, уміння, навички|навички|, необхідні для вивчення теми (міждесциплінарна інтеграція).

Дисципліна	Знати	Вміти
Анатомія	Будова|стройку| щитоподібної залози	Розповісти про будову щитоподібної залози
Гістологія	Клітини з яких складається щитоподібна залоза	Розповісти про особ-ливості будови|стройки| клітин з|с| яких|каких| складає-ться щитоподібна залоза
Фізіологія	Основи|основания| функціональних процесів, які протікають в щитовидній залозі	Розповісти про особливості функції щитоподібної залози

3.2.Зміст|вміст,утримання| теми.

Щитоподібна залоза розташована|схильна| в передній частині|частці| шиї, спереду від трахеї. Вона має підковоподібну форму, оскільки|тому що| огинає трахею. Залоза складається з двох часток, які об'єднані|з'єднані| перешийком. Права доля більша. Розміри часток: поперечний – 3-4 см, подовжній – 6-8 см. На задній поверхні щитоподібної залози між капсулою і жировою клітковиною розміщені| пара-щитовидні залози в кількості від 2 до 6 розмірами: у довжину 5-6 мм, товщину 1-4 мм. Крім того, додаткові пара-щитовидні| залози зустрічаються на шиї, в ділянці кореня язика, в грудній порожнині і які можуть бути виявлені, тільки|лише| за|із| допомогою сцинтіграфії.

Мікроскопічно щитоподібна залоза складається з сферичних тироїдних фолікулів, які не мають вивідних проток|протоків|. Фолікул складається з одного шару кубовидних фолікулярних А кліток|клітин|, що оточують порожнину, заповнену фолікулярним колоїдом. Апікальна| поверхня тироцита має мікроворсинки. У міжфолікулярній з’єднаній тканині щитоподібної| залози розташовані|схильні| парафолікулярні, або С клітин|клітини|, які виробляють пептидний гормон – кальцитонін. Крім того в тироїдній тканині є|наявний| В клітин|клітини|, які відносяться до АПУД системи.

Кров в щитовидну залозу поступає|надходить| з|із| передньої групи гілок зовнішньої сонної артерії – верхньої щитоподібної (а. thyroidea syperior), а також з|із| нижньої щитоподібної артерії, яка є|з'являється,являється| гілкою щитошийного стовбура|ствола| (tr. thyreocervicalis), а вона відходить від підключичної артерії (а. subclavia).

Симпатична іннервація – від шийних вузлів симпатичних стовбурів|стволів| nn. thyroidea.

Парасимпатична – від шийної частини|частки| блукаючого нерва (nn. laringei superiors externi, nn. laringei recurrentes).

Щитоподібна залоза має розвинену лімфатичну систему. Регіонарні лімфатичні вузли: у верхньому, проміжному і нижньому фрагментах шиї.

На звичайних|звичних| рентгенограмах шиї щитовидну залозу видно тільки|лише| у випадках де є звапніння її тканини.

На КТ щитоподібна залоза розташована|схильна| на 2 см вище за верхній край грудини, має вид двох овалів з|із| відносно рівними границями, добре відмежованими| від навколишніх|довколишніх| тканин. Структура залози однорідна. Щільність залози +70 ±20Н, розміри залози: поперечний 3-2 см, подовжній 3-4 см. Спереду від залози розташована|схильна| грудиннощитоподібна і грудиннопідязичні м'язи, по передній поверхні яких проходить зовнішня яремна вена. Латеральною поверхнею заліза прилягає до внутрішньої яремної вени і сонній артерії. Зліва|ліворуч| сонна артерія лежить під веною, а права артерія ближче до тіла хребця по задньолатеральній поверхні залози. По задньомедіальному краю залози, ззаду від трахеї розташовані|схильні| пара-щитовидні залози, які можуть бути помітні на томограмах у|в,біля| огрядних хворих. Задній край щтоподібної| залози відмежований від тіл СV, СVI довгим м'язом шиї. Між трахеєю і передньою поверхнею тіл хребців, розташований|схильний| стравохід.

Променеві методи дослідження щитоподібної| залози.

I Первинне УЗІ|

II Додаткові (за спеціальними показниками)

• А Неінвазивні

Допплерографія

Радіонуклідне in vitro обстеження

МРТ, МРТА (ангіографія)

• Б.Малоінвазивні

Сцинтіграфія (обстеження in vivo)

КТ

• В.Інвазивні

Ангіография|

КТА (ангіографія)

УЗІ| дозволяє:

• визначити наявність або відсутність тканини щитоподібної залози і точно локалізувати її, | що важливо|поважно| при аномаліях розвитку;

• підтвердити, що пальповане утворення|утворення| відноситься до щитоподібної залози;

• визначити розміри залози;

• виявити, або виключити вузли в залозі.

Рентгенодіагностика – виявлення ретрафарінгеальних і превертебральних| абсцесів (флегмон), виявлення звапнінь залози і лімфовузлів.

КТ і МРТ поступаються УЗІ| в розпізнаванні дрібних|мілких| вузлів в залозі і диференціюванні солідних і кістозних утворень, але|та| можуть використовуватися при оцінці поширеності раку в навколишні|довколишні| тканини і mt в лімфатичні вузли.

КТ використовується при оцінці крупних|великих| зобів і внутрішньогрудинному розташуванні щитоподібної залози.

Радіонуклідні.

Радіонуклідне in vivo обстеження

1.Радіометрія всього тіла при допомозі Na^123,125,131J, ^99мTc для визначення розподілу і переміщення радіофармпрепаратів в організмі і тривалість його перебування в різних органах і тканинах. Виміряють швидкість накопичення і виведення йоду з|із| щитоподібної залози, ступінь|міра| утворення неорганічного йоду в пов'язаній з білком гормональний йод, кількість і тривалість циркуляції тиреоїдних гормонів в крові, тобто|цебто| ряд|лава,низка| етапів йодного обміну.

2. Сцинтіграфія використовується для отримання|здобуття| зображення щитоподібної залози, оцінці характеру розподілу в ній радіонукліда, на підставі чого можна судити про положення|становище|, форму, а також функцію різних відділів залози. Сцинтіграфія з|із| ¹³¹J і ^99mTc в сучасних умовах в основному застосовується для:

-виявлення mt раку щитоподібної залози;

-діагностиці рецидивів раку після|потім| хірургічного лікування раку;

-виявлення тиреоїдних вузлів з|із| нетиповою локалізацією і в першу чергу|передусім,насамперед| внутрішньогрудного зобу.

Якщо при сцинтиграфії з|із| ^99мТс в щитовидній залозі проявляють холодні вузли, тоді дослідження доповнюють сцинтиграфією з|із| ²⁰¹ТL (талій), який будучи аналогом калія, накопичується в пухлинній тканині.

²⁰¹ТL використовується для визначення mt і рецидивів раку В і C клітинного|кліткового| генезу, а також недиференційованого раку А клітинного|кліткового| генезу при якому використання ¹³¹J не ефективно.

Радіонуклідне in vitro обстеження щитоподібної залози.

Визначення радіоімунологічним методом в крові гормонів:

Щитоподібної залози: Т3, Т4

Гіпофіза – ТТГ (тиреотропний гормон)

Гіпоталамуса – ТРГ (тиреорилізінг гормон)

Йодний цикл – етапи обміну йоду в організмі. Розрізняють три етапи:

• внутрітиреоїдний з|із| фазами: неорганічної і органічної;

• транспортно-органічний.

• периферичний.

засновані на трьох головних функціях, які виконує щитоподібна залоза. А саме:

1. Поглинанні йодидів з крові;

2. Синтез йод - змістовних гормонів;

3. Виділення цих гормонів в кров.

I. Йодинація (захват йоду). Для синтезу гормонів щитоподібної залози кожний день день| потрібне від 100 до 150 мкг йоду. Він поступає|надходить| в організм з|із| їжею|їдою| у вигляді NaJ або КJ в шлунок, де всмоктується в кров. А з|із| артеріальної крові екстрагується тироцитами супротив градієнта концентрації і відразу окислюється|окисляється в елементарний йод. Процес транспорту йодиду у фолікулярний епітелій енергозалежний| і здійснюється, узгодженою| з|із| оборотнім транспортуванням натрія, мембраною натрій-калій-аденазін три фосфатазою (АТФ-азой)

ІІ Йодизація. Елементарний йод 3-е і 5-е| положення|становище| амінокислоти тирозину, який входить в склад тіроглобуліна з|із| отриманням|здобуттям| 3-монойодтирозину і 3,5-дийодтирозина. Окислення йоду і йодування проходить|минає,спливає| у присутності пероксидази щитоподібної залози.

ІІІ. Конденсація. У фолікулі проходить|минає,спливає| об'єднання двох молекул тирозину з|із| отриманням|здобуттям| Т3, Т4 і ін.

ІV. Депонування у вигляді колоїдного з'єднання|сполучення,сполуки| у фолікулах.

V. Інкреція – гідролітичний розпад тироглобуліну з|із| вивільненням Т4 і Т3, які виходять в кров'яне русло.

Секреція Т3, Т4 забезпечує тільки 15-20% позатиреоідної кількості Т3, а решта частини|частки| його утворюється з|із| Т4, шляхом периферичної конверсії після|потім| відщеплення атома J від Т4, за допомогою участием| дейодинази. У зв'язку з цим, Т4 вважають|лічать| прогормоном, а Т3 - дійсним гормоном.

На периферії в клітинах-|клітинах|мішенях Т3 і Т4 зв'язуються із|із| специфічними рецепторами на клітинній|клітковій| мембрані, спорідненість яких до Т3 в 10 разів вище, ніж до Т4, утворюючи гормонрецепторні комплекси, які проникаючи всередину клітки|клітини| взаємодіють з|із| ядерною ДНК і змінюють швидкість перетворення в мРНК , впливаючи тим самим на синтез специфічних білків.

Тиреоїдні гормони впливають на наступні|слідуючі| види діяльності організму:

1. визначають морфологічний і функціональний розвиток мозку (якщо у|в,біля| дитини|дитяти| гормонів не вистачає, розвивається кретинізм) і всього організму в цілому|загалом| в період внутрішньоутробного розвитку і новонародженості.

2. У зрілому|дозрілому| віці збільшується активність метаболічних процесів (збільшується калориегенний ефект).

3. У фізіологічних концентраціях володіють анаболічним ефектом, стимулюють ліпогенез і окислення жирних кислот, стимулюють глюконеогенез і глікогемоліз.

4. Надають позитиво-іонотронний і хронотропний ефект на серці, підвищують хвилинний об'єм|обсяг| кровообігу і розширюють артеріоли шкіри.

5. Підсилюють|посилюють| як реабсорбцію так і синтез кісткової тканини.

6. Впливають на обмін глікозаміногліканів і протеогліканів в сполучній тканині

ТТГ – секретуються тиреотропними клітинами |клітинами| аденогіпофіза. Стимулює гіпертрофію і гіперплазію тироїдного епітелію і активує всі етапи синтезу і секреції тиреоїдних гормонів. Стимуляція синтезу і секреції ТТГ здійснюється різноспрямованими впливами на тиреотрофні клітини|клітини| аденогіпофіза. ТРГ- стимулює синтез і секрецію ТТГ.

Супратиреоїдна регуляція.

Секреція ТТГ регулюється Т3 і Т4 за принципом негативного зворотного зв'язку, а ТРГ визначає поріг цього інгібірування.

Прямий вплив Т3 і Т4 на гіпоталамічну секрецію не доведений. Але|та| відомо, що Т3 і Т4 можуть зменшувати число специфічних рецепторів ТРГ на мембрані тіреотрофа.

Естроген підвищує чутливість до ТРГ, а глюкокортикоїди знижують цю чутливість.

Інфратиреоїдна| регуляція функції щитоподібної залози здійснюється зміною вмісту |вміст,утримання| органічного йоду. Введення|вступ| великих доз йоду може привести до блокади органічного скріплення|зв'язування| йоду і зниження продукції тиреоїдних гормонів. Цей ефект має транзиторний характер|вдачу|, внаслідок його "вислизнення", після чого продукція Т3 і Т4 приходить до норми.

Парафолікулярні С клітки|клітини| щитоподібної залози виробляють кальциотонін, який впливає на функцію остеокласта і клітки|клітини| висхідного коліна петлі Генле і дистальних канальців. Під впливом кальцитоніну гальмується активність остеокластів в кістці|кісті|, що супроводжується|супроводиться| зменшенням резорбції кістки|кісті| і зниженням змісту|вмісту,утримання| калія і фосфору в крові. Крім того, кальцитонін збільшує екскрецію нирками|бруньками| кальцію, фосфатів і хлоридів. Основним регулятором|регулювальником| секреції кальцитоніну є|з'являється,являється| підвищення кількості кальцію в крові (більше 2,4 ммоль/л).

Оцінка функціонального стану гіпоталамо-гіпофіз- тиреоїдної системи.

В даний час|нині| радіоімунологічно в сироватці крові найчастіше визначають:

• загальні|спільні| Т3 і Т4;

• вільні Т3 і Т4;

• ТТГ;

• йод пов’язаний з|із| білками сироватки крові;

• транспортні білки сироватки крові.

Основними компонентами, необхідними для проведення РІА| є|з'являються,являються| :

1. немічений антиген - АГ- речовина, кількість якого визначають в досліджуваній пробі;

2.мічений антиген *АГ- аналог визначуваної речовини (до 10 ступенів|мір| розведення), яке відмічено радіонуклідом;

3.система роз'єднання - адсорбенти: активоване вугілля; речовини, які викликають фракційне осадження – поліетиленгліколь /ПЕГ/, етиловий спирт, центрифугування, іонообмінні| системи;

4.антисироватка /сироватка, яка містить|утримує| антитіла - АТ/;

5.буферний розчин.

Принципова схема радіоімунологічного аналізу включає у|в,біля| себе 5 основних етапів:

1.Пипетироване і змішування реагентів *АГ.АТ.АГ;

2.Інкубація;

3.Розділення|поділ| вільних і зв'язаних фаз. Вільна фаза:-*АГ і АГ, не пов'язані з АТ|, зв'язаною фазою: комплекс *АГ+АТ+АГ ;

4.Вимірювання|вимір| радіоактивності комплексу -*АГ+АТ+АГ;

5.Розрахунок результатів вимірювань|вимірів| і їх інтерпретація.

Під час першого етапу радіоімунологічного аналізу в аналітичні пробірки в буферний розчин добавляють:

• у першу групу пробірок /10-20/ точно дозований немічений антиген - стандарт /різні розведення/ - для побудови|шикування| калібруючої кривої;

• у другу групу пробірок /80-90/ досліджувані проби /наприклад, сироватка крові хворих/;

• у перші і другі пробірки добавляють сироватку, яка містить|утримує| антитіла і мічений антиген, після чого вміст пробірок ретельно перемішується.

Другий етап інкубація - необхідний для досягнення динамічної рівноваги імунологічної реакції в існуючому середовищі|середі|: *АГ+АТ+ АГ | *АГ-АТ-АГ.

У цей період мічені і немічені антигени конкурують між собою за зв'язок із|із| специфічним антитілом. Час, необхідний для рівноваги різний , від декількох хвилин до декількох діб.

На третьому етапі проводиться розділення|поділ| вільної і зв'язаної фаз інкубаційного середовища|середи|. Вільна фаза являє собою не пов'язаний з антитілом мічений і немічений антигени. Зв'язана фаза - це комплекс *АГ+АТ+АГ. Наприклад, молекули вільного антигену можливо адсорбувати - активованим вугіллям, а комплекс антитіло- антигену облягати|осаджувати| спиртом.

На четвертому етапі РІА| проводиться радіометрія зв'язаної фази або вільної.

На п'ятому етапі по висновкам результатам| вимірювання|виміри| радіоактивності стандартних проб будують калібрований графік, що показує залежність між радіоактивністю комплексу *АГ+АТ+АГ від кількості неміченого антигену - стандарту.

У цьому графіку по осі ординат відкладається відносна радіоактивність стандартних проб, а по осі абсцис кількість досліджуваної речовини, які є в цих пробах. Далі на графіку по радіоактивності проби сироватки хворого знаходять|находять| відповідне їй значення кількості досліджуваної речовини.

Загальний|спільний| тироксин -Т4 сироватки крові.

У|в,біля| здорових людей рівень Т4 при використанні РІА| коливається|вагається| від 65 до 160 н/моль/л і залежить від методів визначення, пропонованих контрольно-вимірювальних тестів фірм виробників. Зниження Т4 спостерігається при гіпотиреозі, підвищення – при гіпертиреозі. У ряді випадків рівень Т4 в крові не відображає|відображує| функціональний стан щитоподібної залози, це спостерігається при порушенні здатності зв’язувати|здібності| пероід зв'язуючих білків. Кількість Т4 підвищується при збільшенні зв'язуючої здатності|здібності| тироксин зв'язуючого білка ТСБ, це спостерігається при:

генетично детермінованому збільшенні кількості ТСБ; вагітності;

при прийомі препаратів, які містять|утримують| естроген.

Кількість Т4 знижується при зниженні зв'язуючої здатності|здібності| ТСБ, це спостерігається при:

хронічних захворюваннях печінки;

нефротичному синдромі;

генетично детермінованому зниженні синтезу ТСБ;

терапії андрогенами;

у похилому віці у|в,біля| 20% людей з|із| еутиреоідним станом знижується кількість ТСБ.

Зміст|вміст,утримання| загального|спільного| Т4 перевищує рівень загального|спільного| Т3 в сироватці крові в 60 разів.

Т4 визначають за допомогою наборів, які виробляють в Білоруському ІБОХ Академії наук, а також набором Byc-Vllinckrdt, ФРГ

Загальний|спільний| трийодтиронін Т3 в сироватці крові.

У|в,біля| здорових людей рівень Т3 при використанні РІА| коливається|вагається| від 1,17 до 2,5 н/моль/л. приблизно 99,5% кількість циркулюючого в крові Т3 пов’язано з|із| білком і біологічно не активно. Вільна фракція Т3 складає 0,3-0,5%, забезпечує метаболічну активність гормонів щитоподібної залози. Кількість Т3 збільшується при тиреотоксикозі і зменшується при гіпотериозі. За відсутності змін кількості тироксин зв'язуючих глобулінів (ТСГ) і нормальній кількості загального|спільного| Т3, тиреотоксикозу немає!

Кількість загального|спільного| Т3 підвищується при : вагітності;

Трохи підвищується при: прийомі естрогенів|; при важких|тяжких| захворюваннях печінки; при міеломній| хворобі з|із| гіперпродукцією імуноглобуліну G і в тому і іншому випадку без клінічних ознак тиреотоксикозу.

У зв'язку з тим, що Т4 фактично є|з'являється,являється| про-гормоном Т3, який утворюється декодуванням Т4, в початкових стадіях гіпотериозу рівень Т3 в перебігу тривалого часу залишається нормальним, тому треба визначати вільний Т3(сТ3).

Дуже рідко при тиреотоксикозі (частіше у|в,біля| немолодих|літніх| чоловіків з|із| дифузно вузловим тиреотоксичним зобом) зміст|вміст,утримання| загального|спільного| Т4 не міняється, а рівень загального|спільного| Т3 підвищений. У всіх перерахованих випадках разом з|поряд з,поряд із| визначенням загального|спільного| Т4 потрібно визначати вільні фракції Т3 і Т4, а також кількість ТТГ| і ТСГ|.

Загальний|спільний| Т3 визначають за допомогою наборів, що випускаються в Білоруському ІБОХ| Академії Наук.

Вільний тироксин| (сТ4) знаходиться|перебуває| в крові в кількості|у кількості| 0,5% від загального|спільного|, і лише вона біологічно активна, включаючи забезпечення механізму зворотнього зв'язку регуляції системи гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза. У нормальній кількості сТ4 рівно від 9 до 25 пмоль/л і не залежить від концентрації зв'язуючих білків. При тиреотоксикозі його рівень підвищується >25пмоль/л, при гіпотиреозі знижується <9 пмоль/л. Незалежність кількості сТ4 від змісту|вмісту,утримання| ТСГ|, робить|чинить| незамінним визначення його при вагітності, а також у|в,біля| жінок, що приймають пероральні контрацептиви або ті, що одержують андрогени і естроген.

Вільний Т3 (сТ3) складає 0,3% від загального|спільного|. Фракція сТ3 забезпечує весь спектр метаболічної активності щитоподібної залози. У нормі його кількість складає 4-8 пмоль/л. Оскільки|тому що| кількість сТ3 не залежить від кількості ТСБ|, то його визначення дуже інформативне для оцінки тиреоїдного статусу у всіх випадках зміни змісту|вмісту,утримання| зв'язуючих білків крові.

Тиротропний гормон сироватки крові. У нормі його кількість складає 0,24-3,8 мМЕ/л, за нашими даними 3,18мМе/л. Норми міняються залежно від того яка фірма виготовила набір. При гіпертиреозі кількість ТТГ| знижується, а при гіпотиреозі підвищується.

Дослідження поглинання ¹³¹J(Т_½=8 доби), ¹³²J(Т_½=2 години, 26 хвилин), ¹²⁵J(Т_½=56 доби). Метод застосовується для оцінки неорганічної і органічної фаз внутрішньотиреоїдного етапу обміну йоду. Оцінка функції проводиться за швидкістю поглинання ^131,125J, величині максимального накопичення і виведення. Розчин ^131,125J активністю 2-4мкСи приймається всередину натщесерце. Така ж кількість ^131,125J поміщається в спеціальний флакон для приготування стандарту. Через 2,43,24,48 годин проводиться радіометрія ЩЖ| і стандарту. Гамма випромінювання від ^131,125J реєструють за|із| допомогою одноканальної сцинтиляційної| установки, датчик якої розташовують на відстані 30 см від передньої поверхні шиї і стандарту. Результати вимірювання|виміру| стандарту в кількості|у кількості| імпульсів за 1 хвилину приймають за 100%. Далі, змірявши|вимірявши| кількість імпульсів від щитоподібної залози за 1 хвилину розраховують % накопичення ¹³¹J на 2,4,24,48 годин. У нормі накопичення ¹³¹J складають: 2год.-10%; 4 год.-| 15%; 24 год.-| 30%; 48 годин -25%.

При гіпертиреозі є|наявний| підвищене захоплення|захват| ¹³¹J на 2-4 години із|із| зниженням на 24-48 годин. При феномені «йодної спраги», який спостерігається при вегетативній дисфункції і у|в,біля| хворих з|із| еутиреоїдним| зобом є|наявний| накопичення йоду не тільки|не лише| на 2,4,24 год. але і на 48 и 72 години. 2г.- 43%; 4г.- 56%; 24г.- 61%; 48г.- 60%; 72г.- 55%. При гіпотиреозі є|наявний| зниження захоплення|захвата| ¹³¹J на 2,4,24, і 48 годин. Для того, щоб не прийняти гіпотиреоз за блоковану щитовидну залозу, хворих перед оцінкою поглинання ¹³¹J треба готувати. Для цього за 2 місяці до дослідження відміняють|скасовують| препарати стабільного йоду і брому. За 1 місяць до дослідження відміняють|скасовують| гормональні препарати (тироїдні гормони, гормони гіпофіза, кори надниркових, статевих залоз). За 2 тижні до дослідження відміняють|скасовують| антитиреоїдні препарати (перхлорат| калія, 6-метилурацил, мірказолил та інші).

Роздільна оцінка неорганічної| і органічної фаз внутрішньотиреоїдного етапу йодного обміну здійснюється за допомогою ^99м Тс- пертехнетата|, який вибірково поглинається| щитовидною залозою, але|та| не включається в гормони. Тому, по ступеню|мірі| накопичення ^99м Тс- пертехнетата| можна судити про неорганічну фазу внутрішньотиреоїдного етапу йодного обміну в ЩЖ|. Препарат ^99м Тс- пертехнетат| в кількості|у кількості| 40мкКи вводять|запроваджують| перорально і таку ж кількість поміщають в скляний флакон для приготування стандарту. Радіометрію ЩЖ| і стандарту проводять через 2 години після|потім| прийому через рот 0,2 г перхлората| амонія або 1г перхлората| калія, які витісняють ^99м Тс- пертехнетата| з|із| щитоподібної залози. Повторна радіометрія потрібна для вимірювання|виміру| радіоактивності, що циркулює в судинах|посудинах| шиї. Відсоток|процент| накопичення ^99мТс в щитовидній залозі (А) обчислюється|вираховується| як різницю між результатом першої і другої радіометрії:

А=(В/С-В1/С1)· 100 %

Де B величина активності щитоподібної залози. При першій радіометрії за дві години, С-радіоактивність стандарту після|потім| першої радіометрії. В1 і С1 радіоактивності після|потім| другої радіометрії.

У нормі накопичення ^99мТс в щитовидній залозі рівно 0,6-0,9% і ніколи не перевищує 2,3%

По різниці % накопичення ¹³¹J на 2 години в щитовидній залозі і % накопичення ^99мТс в щитовидній залозі, також на 2 години, знаходимо|находимо| % накопичення йоду включеного до складу гормону – обчислюємо|вираховуємо| органічну фазу внутрішньотиреоїдного етапу обміну йоду.

Якщо на 2 години % накопичення ¹³¹J в органічній і неорганічній фазі складають 10% то % накопичення ¹³¹J в органічну фазу буде складати 10%-0,9% =9,1%.

Радіонуклідна оцінка обміну йоду на периферичному етапі здійснюється шляхом дослідження останнього за допомогою радіометрії всього тіла.

Методика.1. Хворий перорально приймає 50мКки ¹³¹J.

2. Через дві години роблять, першу радіометрію всього тіла з відстані 1 м за допомогою радіометра всього тіла (до радіометрії хворого просять|прохають| не звільняти|визволяти| сечовий міхур|пузир,пухир|). Результат в імпульсах за 1 хвилину приймають за 100%.