АНТЕНАТАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ЗУБОЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВИХ АНОМАЛІЙ

- батьки хворої дитини нерідко є родичами (члени однієї родини мають більше шан­сів бути носіями одного й того ж рецесивного гена, ніж люди, не пов'язані родинними зв'язками).

За високої частоти рецесивного гена в популяції може складатися враження про домінантний тип успадкування, що утруднює розпізнавання аутосомно-рецесивного типу успадкування.

Особливо підвищується частота рецесивних спадкових хвороб в ізолятах і серед населення з високим відсотком кровноспоріднених шлюбів.

За аутосомно-рецесивним типом успадковуються альбінізм, амавротична ідіотія, анемія, атаксія Фридрейха, сімейний кретинізм, деякі форми глухонімоти і недоумкуватості, більшість спадкових хвороб обміну речовин та інші.

Успадкування, зчеплене з Х-хромосомою. Особливими типами мутацій є Х-зчеплені мутації домінантні чи рецесивні, причому останні зустрічаються частіше.

За домінантного типу успадкування мутантного гена, зчепленого з Х-хромосомою, в жіночому фенотипі патологічна ознака передається як дочкам, так і синам. Батько має лише одну Х-хромосому і передає патологічну ознаку всім дочкам, тому що вони одержують Х-хромосому; сини виявляються здоровими, бо Х-хромосома від батька їм не передається.

Рецесивний ген, зчеплений з Х-хромосомою в жіночому фенотипі проявляється в ознаку тільки в гомозиготному стані. У чоловічому фенотипі рецесивний мутант­ний ген у Х-хромосомі не має свого домінантного алеля і тому завжди проявляєть­ся в ознаку. Частіше зустрічається шлюб фенотипічно здорових батьків, коли мати є гетерозиготним носієм мутантного гена. У такій сім'ї хвороба передається тільки половині синів. Дочки ж фенотипічно здорові, але половина з них є гетерозиготними носіями мутантного гена.

За зчепленим з Х-хромосомою типом успадковуються дискератоз уроджений, іхтіоз вульгарний, пізня спондило-епіфізарна дисплазія, гідроцефалія, олігофренія (зчеплена з Х-хромосомою), прогресуюча глухота, мікрофтальмія, кольорова сліпота, ектодермальна дисплазія й інші.

І. Консультування хворих із моногеїшими спадковими хворобами

Моногенне успадкування обумовлене дією одного мутантного гена. При моногенних хворобах розв'язання генетичного завдання базується на теоретичних розра­хунках із використанням методів генетичного аналізу і варіаційної статистики з ура­хуванням генетичних закономірностей.

1. При моногенних аутосомно-домінантних спадкових хворобах, якщо на цю хворобу хворіє один із подружжя, ризик народження хворої дитини складає 50 %, помно­жених на пенетрантність патологічного гена. При пенетрантності гена у 20 % ризик дорівнює 50x20 або 0,5x0,2 = 0,1, або 10 %. Позаяк при більшості генних спадкових хворобах біохімічний дефект невідомий, то на підставі біохімічного дослідження амніотичної рідини пренатальна діагностика неможлива. У цьому разі дітонародження небажане.

Лікар повинен також визначити можливість дієздатної дитини, тому що далеко не всі аутосомно-домінантні спадкові хвороби призводять до виразної інвалідності. Деякі з малих аномалій скелета можуть бути виправлені хірургічними операціями. У таких випадках дітонародження не протипоказане.

2. Якщо в сім'ї є хворий з аутосомно-рецесивною спадковою хворобою, то подаль­ше дітонародження небажане, особливо за високого ризику народження хворої дитини.

3. При рецесивних хворобах, зчеплених з Х-хромосомою, небезпечним є народження дитини чоловічої статі, тому що особини чоловічої статі гемизиготні (половинчас­ті) за генами, локалізованими в статевій Х-хромосомі. Якщо ж народиться дитина жіночої статі, то фенотипічно вона буде здорова, але 50 % дочок можуть бути носі­ями патологічного гена. За встановлення чоловічої статі плода пологи недоцільні і таку вагітність слід перервати.

ІІ. Консультування хворих із полігенним успадкуванням хвороб

Полігенне (мультифакторне) успадкування обумовлене дією численних генів. Полігенно визначені хвороби не підвладні законам Менделя. Ймовірність їх успадкування на основі генетичних законів розрахувати важко. Частота їх появи розрахо­вується емпірично, на основі аналізу великої кількості хвороб у популяції. Деякі з полігенно успадкованих хвороб можна діагностувати пренатально за допомогою біо­хімічного дослідження амніотичної рідини.

Приклад: у сім'ї народилася дитина з аненцефалією. Подружжя турбує питання про можливості народження здорової дитини при повторних пологах.

Емпіричний ризик повторного народження дитини з аненцефалією складає 5 %. Зі збільшенням віку матері ризик народження хворої дитини зростає. Аненцефалію можна визначити вірогідно, досліджуючи концентрацію фетопротеїну в амніотичній рідині. У хворого плода концентрація фетопротеїну різко зростає.

При полігенних спадкових хворобах ризик народження хворої дитини збільшується з кожною наступною вагітністю. Одні хвороби частіше спостерігаються у хлопчиків, інші – в дівчаток. Тому визначають стать дитини внутрішньоутробно і з більшою впевненістю здійсняють прогноз. Консультуючи, визначають, чи викликає хвороба значну інвалідизацію хворих ічи може вона бути виправлена хірургічно.

Полігенно обумовленими вважаються щілинні дефекти, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет. Нерідко щілинні дефекти губи та піднебіння є складовою частиною моногенно обумовлених синдромів (синдром Дауна, Едвардса, Патау та інші). Частота виникнення – 1:1000. У родичів пробанда вона значно вища (від 1:200 до 1:25). У таких випадках важливою є комп'ютерна обробка даних про народження дітей з уродженими вадами розвитку зубощелепної ділянки (табл. 1).

ІІІ. Консультування хворих з хромосомними аномаліями

Хромосомні спадкові хвороби виникають при хромосомних абераціях. Хромосомні аномалії у новонароджених зустрічаються з частотою 1:100 (1 %). Хвороба Дауна обумовлена зайвою 21-ю хромосомою. Необхідною передумовою медико-генетичного консультування є дослідження каріотипу хворої дитини і її батьків. Ви­явлено, що частота спостерігання хвороби в новонароджених збільшується з віком матері (після 30 років) і різко зростає в 40 років. Статистичні дані показують, що якщо в батьків із нормальним каріотипом народжується перша дитина із хворобою Дауна, то можливість розвитку хвороби в майбутніх сибсів зростає майже удвічі порівняно з сім'ями, де перша дитина була нормальною.

Медико-генетичне консультування дозволяє визначити ступінь ризику народження дитини з уродженою патологією, можливості профілактики та особливості комп­лексного лікування у відповідні вікові періоди і у визначеній послідовності для запо­бігання виникненню стійких порушень прикусу та деформацій обличчя.

Дитина може успадкувати від батьків особливості будови обличчя або зубоще­лепної ділянки. Це стосується форми і розмірів обличчя, підборіддя, форми та розмірів зубів, зубних дуг та щелеп. Можуть бути успадкованими як усі, так і окремі ознаки одного або двох батьків. Методом антропометричного дослідження обличчя визначе­но, що кут нахилу очної щілини, крил носа, відстань між латеральними і медіальними кутами очей, ширина носа, висота верхньої і нижньої частин обличчя у дітей і батьків схожі. Схожими можуть бути не тільки окремі риси обличчя, але і вид прикусу.

Вважають, що вроджені незрощення губи, альвеолярного відростка, твердого та м'якого піднебіння; адентія, гіподентія; діастема II виду; симетричний поворот зу­бів навколо осі; недосконалий амело- і дентиногенез; нижня макрогнатія є генетично обумовленими.

Коркгауз за допомогою генеалогічного методу дослідив сім'ю до четвертого покоління і довів, що нижня макрогнатія успадковується за домінантним типом. Так, ряд поколінь династії австрійського імператорського дому Габсбургів мав нижню щелепу, що виступала до переду; такі ж ознаки мали нащадки іспанського короля Карлоса. При прогенічному медіальному прикусі найчастіше успадковуються такі ознаки як западіння середньої частини обличчя, відкопилена нижня губа, випнуте підборіддя, розміри тіла та гілки нижньої щелепи.

Н.А. Разумовський та Н.Г. Аболмасов розцінюють прямий прикус як фон, який сприяє розвитку відкритого прикусу від дії генетичних та таких факторів, як порушення міодинамічної рівноваги м'язів навколоротової ділянки і язика, травматичного впливу різних дитячих шкідливих звичок.

Але все ж таки більшість науковців дотримуються такої думки, що спадкові фактори створюють лише передумови для розвитку зубощелепних аномалій та деформацій.

Малюнок 1

Таблиця 3

KIHEI

Ц> ВАГІТНОСТІ

Гінекологічні хвороби

Токсикози вагітності

Ранні

Пізні

№ вагітності

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Р-роди

А-аборт

Р

А

р

А

р

А

р

А

р

А

Р

А

Р

А

Р

А

Р

А

р

А

м-

мсртво-наро-джсний

МА-мсд. аборт

М

МА

м

МА

м

МА

м

МА

м

МА

м

МА

м

МА

м

МА

м

МА

м

МА

В-вада

СА-спонтан. аборт

В

СА

в

СА

в

СА

в

СА

в

СА

в

СА

в

СА

в

СА

в

СА

в

СА

ІНФЕКЦІЇ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ (вказати, які)

ХРОНІЧНІ ХВОРОБИ (вказати, які)

ОБТЯЖЕНА СПАДКОВІСТЬ (уроджені вади розвитку, спадкові психічні хвороби)

ВЖИВАННЯ В ПЕРІОД ВАГІТНОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ (вказати, яких)

ВПЛИВ НА БАТЬКІВ (іонізуючого випромінювання, наркозних газів, важких металів, пестицидів, органічних розчинів)

Таблиця 4

Позитивна відповідь фіксується закресленням

Діагноз установлений

Пренатально

Постнатально

При патологоанатомічному розтині

Термін вагітності (тижні)

<14

15-28

29-32

33-37

38-40

>41

744.1-744.3

Аномалії вуха

744.4-5

Аномалії шиї

744.8-9

Неуточнені ано­малії обличчя та шиї

748.1

Аномалії носа

749.0

Незрощення піднебіння

749.1

Неззрощення губи

749.2

Незрощення губи та підне­біння

750.0-

2

Аномалії язика та по­рожнини рота

ЕТІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ, ЯКІ ПРИЗВОДЯТЬ ДО

РОЗВИТКУ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ

До розвитку зубощелепних аномалій та деформацій призводять різні фактори як місцевого, так і загального характеру, але найчастіше - це поєднання декількох чинників. Залежно від механізму дії їх підрозділяють на три групи:

- спадкові;

- діючі під час внутрішньоутробного розвитку (антенатальні);

- діючі після народження дитини (постнатальні).

Окрім успадкування тих чи інших хвороб, дитина може успадкувати від батьків або найближчих родичів особливості розвитку черепа (тип обличчя; розмір щелеп та їхнє розташування; кількість, розміри, форму зубів і т. ін.). Друга група факторів призводить до формування вроджених зубощелепних аномалій та вад розвитку, третя -набутих зубощелепних аномалій. Перші дві групи чинників ще недостатньо вивчені.

Постнатальними чинниками, що призводять до розвитку зубощелепних аномалій та деформацій, вважають такі:

1. Неправильне штучне вигодовування.

2. Тривале застосування соски.

3. Хвороби раннього дитячого віку - перенесений рахіт.

4. Порушення термінів прорізування зубів.

5. Адентія.

6. Надкомплектні зуби.

7. Ретеновані зуби.

8. Абсолютна або відносна (індивідуальна) макродентія.

9. Мікродентія.

10. Порушення функцій зубощелепної системи:

• смоктання;

• змикання губ;

• дихання;

• жування; ковтання; мовлення. Порушення міодинамічної рівноваги м'язів, що оточують зубні ряди. Порушення статури: сутулість; лордоз; кіфоз; сколіоз.

11. Численні каріозні руйнування жувальних та апроксимальних поверхонь зубів.

12. Рання втрата тимчасових або постійних зубів.

13. Дисфункція або хвороби СНЩС.

14. Травми щелепно-лицевої ділянки.

15. Запальні та пухлинні хвороби щелеп.

16. Вкорочені губи (переважно верхня).

17. Порушення розташування та артикуляції язика.

18. Аномалії прикріплення м'яких тканин порожнини рота (вуздечок губ, язика, мілке переддвер'я порожнини рота.

19. Шкідливі звички смоктання соски, пальців, губ, язика, щік та сторонніх предметів.

20. Патологічне стирання твердих тканин зубів.

21. Нерівномірне стирання твердих тканин тимчасових зубів.

22. Відсутність фізіологічного стирання твердих тканин тимчасових зубів.

23. Неправильні позотонічні рефлекси.

24. Наявність аденоїдних розрощень.

25. Гіпертрофія піднебінних мигдаликів.

26. Хвороби верхніх дихальних шляхів.

27. Оперативні втручання у щелепно-лицевій ділянці.

28. Загальні захворювання.

29. Екологічні особливості навколишнього середовища.

С. Б. Улітовський (2001) запропонував свою схему взаємозв'язку між етіопатоге-нетичними факторами виникнення та розвитку зубощелепних аномалій і механізмами їх профілактики (табл. ).

Взаємозв 'язок між етіопатогенетичпими факторами

виникнення та розвитку зубощелепних аномалій і механізмами їх профілактики

Етіопатогеїіетичіїі чинники зубощелепних аномалій

Методи профілактики зубощелепних аномалій

1

2

Ендогенні фактори ризику:

У період внутрішньо\'тробного розвитку:

• Генетична обумовленість:

— первинна адентія; - надкомплектні зуби; - мікродентія; - макродентія; - дистопія; - транспозиція; - аномалії прикріплення вуз­дечок язика та губ; - глибина переддвер'я порож­нини рота; - мікрогнатія; - макрогнатія; - мікрогенія; - макрогенія; • Порушення внутрішньо-утробного розвитку: - вроджені аномалії; - порушення розвитку емалі та дентину;

- травма під час вагітності;

- токсикоз, особливо першої

половини вагітності;

- інфекційні хвороби під час

вагітності;

- хвороби дітей раннього віку,

які призводять до порушень мі­

нерального обміну, ендокринні

хвороби.

Екзогенні Фактори ризику:

Порушення правил штучно­го вигодовування дитини. Порушення функцій зубо­щелепної системи: жуван­ня, ковтання, дихання, мов­лення.

Шкідливі звички, смоктання соски, язика, щік,

різних предметів, неправильні

постава і поза. Ротове дихання. Перенесені запальні хворо­би м'яких тканин та кісток обличчя, СНЩС. Травми зубів та шелеп. Рубцеві зміни м'яких тка­нин після опіків та видален­ня новоутворів порожнини ротата щелеп. Карієс та його ускладнення. Недостатнє фізіологічне сти­рання зубів.

Передчасна втрата тимчасо­вих зубів.

Передчасна втрата постій­них зубів.

Затримка випадання тимча­сових зубів.

Затримка прорізування по­стійних зубів.

Відсутність трем і діастем до 5-6-річного віку.

- профілактика хвороб вагітної жінки; - нормалізація харчування в період вагітності; - нормалізація мінерального обміну; - санація або корекція гінекологічної патології (фіброміо­ма, хронічний аднексит, малі інтервали між пологами, бага­товоддя, повторна загроза переривання вагітності); - корекція положення плода; - запобігання ускладненням перебігу вагітності; - відмова від лікарських форм, які можуть негативно впли­нути на перебіг вагітності; - своєчасна профілактика токсикозів вагітності; - попередження загострень екстрагенітальної патології; - запобігання застудним станам; - запобігання вірусним хворобам; - відмова від тісної одежі, яка стискує живіт вагітної; - відмова від важкої праці; - невживання алкоголю, наркотиків, відмова від куріння; - нормалізація вживання вітамінів; — профілактика флюорозу; - контроль гормонального рівня вагітної;

навчання вагітної правилам індивідуальної гігієни по-эожнини рота; санітарна освіта.

З моменту народження до прорізування перших тимчасових зубів (від 0 до 6 місяців)

- визначення вродженої патології зубощелепно-лицевоїділянки;

- профілактика гострих гнійних хвороб зубощелепної ділянки у новонароджених;

- хірургічна корекція довжини вкорочених вуздечок язика і губ;

- правильне вигодовування дитини груддю (поза, положення дитини);

правильне штучне вигодовування, відповідна поза та правильний підбір соски;

- виявлення зубів, що передчасно прорізалися, та визначення показань до їх видалення.

Період формування тимчасового прикусу (від 6 місяців до 3 років):

контроль прорізування тимчасових зубів, який включає: відповідність термінам і послідовності; наявність парності, відповідність кількості, термінам їх фізіологічного прорізу­вання; відповідність формі зубів даної групи; відповідність розташування його реальному місцю в зубній дузі; тип зми­кання щелеп;

- якщо раніше не була проведена хірургічна корекція вкорочених або аномально розташованих вуздечок язика і губ, то проведення їх пластики;

- збалансоване харчування;

- профілактика авітамінозів;

- запобігання гіповітамінозам;

- запобігання недостатності мінеральних речовин, мікро-та макроелементів;

- вживання твердої їжі;

- у проміжках між уживанням їжі - жування зубного кільця;

- профілактика гнійних хвороб зубощелепної системи;

- профілактика дитячих інфекційних хвороб;

- запобігання виникненню та розвитку соматичних хвороб;

- санація патологічних станів тканин та органів дихальної

системи;

- запобігання виникненню, а в разі появи - боротьба з дитячими шкідливими звичками смоктання;

контроль та спостереження за функцією язика під час ковтання: характер змикання зубних рядів, розташування язика (в ділянці передніх верхніх зубів із піднебінного боку

Період сформованого тимчасового прикусу

(від 3 до 6 років): ■ якшо раніше не була проведена хірургічна корекція вко­рочених або аномально розташованих вуздечок язика і губ, то проведення їх пластики в цей період;

- профілактика карієсу та його ускладнень;

- вживання твердої їжі;

- виявлення та видалення надкомплектних зубів;

- профілактика деформацій зубних рядів за наявності дефектів зубного ряду - профілактичне зубне протезування при первинній адентії та при видаленні зубів за клінічними показаннями;

- контроль за ростом та розвитком щелеп, поява фізіологічних діастем і трем до 5-6 років;

- вибіркове зішліфовування нестертих горбків тимчасових зубів, частіше іклів;

- контроль за формою зубних дуг та співвідношенням зубних рядів;

- виявлення порушень артикуляції та визначення її характеру і причин;

- проведення міогімнастичних вправ для відновлення змикання губ, розташування нижньої щелепи і язика у спокої тапід час рухів;

- навчання первинним індивідуальним гігієнічним заходам у порожнині рота;

- контроль за рівнем гігієни порожнини рота;

- контроль за якістю проведення особистих гігієнічних заходів у порожнині рота;

- профілактика хвороб пародонта;

- профілактика застудних хвороб;

- профілактика інфекційних хвороб;

- профілактика гнійних процесів у зубощелепній ділянці;

- загартовування.

Період змінного прикусу (від 6 до 12 років)

- контроль за резорбцією коренів тимчасових зубів;

- контроль за прорізуванням постійних зубів (терміни прорізування, послідовність, парність, кількість, симетричність, форма, розташування, оклюзія);

- профілактика карієсу та його ускладнень у постійних зубах;

- видалення надкомплектних зубів;

- хірургічна корекція вкорочених вуздечок язика і губ;

- відновлення зруйнованих коронок перших постійних молярів і/або різців ортопедичним методом у випадках травми, руйнування каріозним процесом або гіпоплазії емалі;

- заміщення відсутніх зубів унаслідок адентії шляхом протезування;

усунення шкідливих звичок

вибіркове пришліфовування нестертих горбків тимчасо­вих зубів - іклів і молярів;

- профілактика хвороб пародонта;

міогімнастичні вправи для нормалізації змикання губ, носового дихання, постави;

навчання основам індивідуальної гігієни порожнини рота;

профілактика застудних хвороб;

профілактика інфекційних хвороб;

загартовування;

профілактика гнійних процесів у зубощелепній ділянці.;

Період Формування постійного прикусу (від 12 до 18 років)

усунення зубощелепних аномалій із метою зниження ступеня їхньої тяжкості;

- профілактика карієсу та його ускладнень;

- профілактика хвороб пародонта;

- поглиблене впровадження основ індивідуальної гігієни порожнини рота;

- видалення окремих зубів за ортодонтичними показаннями;

- видалення таких, що прорізалися, або ретенованих надкомплектних зубів;

- видалення наявних одонтом;

- видалення наявних кіст;

- раціональне (в першу чергу з точки зору віку та з урахуванням росту щелеп) ортодонтичне і ортопедичне лікування;

- хірургічна корекція вкорочених вуздечок язика і губ, коротких тяжів;

- профілактика травматизму зубошелепно-лицевої ділянки;

- профілактика застудних хвороб;

- профілактика інфекційних хвороб;

- загартовування;

- профілактика гнійних процесів у зубощелепній ділянці;

- навчання основам здорового способу життя.

Період сформованого постійного прикусу (від 18 років і старше)

- профілактика карієсу та його ускладнень;

- профілактика хвороб пародонта;

- санація порожнини рота;

- дотримання правил індивідуальної гігієни порожнини рота;

- заміщення відсутніх зубів або груп зубів ортопедичними конструкціями;

- усунення парафункцій - боротьба з бруксизмом;

- шинування зубів із приводу хвороб пародонта;

запобігання перенавантаженню періодонта опорних зубів у процесі ортопедичного лікування;

- збереження цілості тканин протезного ложа в оптимальних для ортопедичного лікування станах;

- - профілактика застудних хвороб;

- профілактика інфекційних хвороб; - загартовування;

- профілактика гнійних процесів у зубощелепно-лицевій

ділянці;

- профілактика травматизму щелепно-лицевої ділянки;

- запобігання таким шкідливим звичкам, як уживання ал-

коголю, наркотиків, паління;

- -дотримання здорового способу життя.

Знання етіологічних факторів, які призводять до розвитку аномалій зубощелепно-лицевої ділянки, дозволяє запобігти розвитокові їх окремих видів, своєчасно визначити еітопатогенетичні чинники та усунути їх, що у свою чергу сприятиме нормалізації функцій зубощелепної системи.

перехресного прикусу. Якщо під час смоктання язика дитина загинає кінчик язика назад і прикушує його бічні ділянки, може спостерігатися виражена гіпертрофія язика, що у свою чергу призводить до стимулювання росту нижньої щелепи; це може обумовити формування медіального прикусу.

Шкідливі звички смоктання призводять до значно виражених деформацій лицевого скелета і порушення функцій зубощелепної системи.

Аномалії функції (зафіксовані функції з неправильним перебігом). Одним із етіологічних і патогенетичних чинників розвитку зубощелепних аномалій є порушення функцій порожнини рота: порушення функції завжди є наслідком морфологічних змін прикусу. Порушення функції смоктання, жування. Людина належить до класу ссавців, що свідчить про виняткову важливість вигодовування молоком на ранніх етапах постна-тального розвитку. Необхідність природного грудного вигодовування дитини визначається не тільки цінністю молока матері, але й впливом механізму смоктання на ріст і розвиток зубощелепно-лицевої ділянки.

Характер вигодовування дитини є одним із найважливіших чинників у комплексі профілактичних заходів, спрямованих не тільки на зміцнення здоров'я дітей, але і правильне формування зубощелепної системи. Під час проведення профілактичної роботи з молодими матерями необхідно прагнути до максимального збереження грудного вигодовування. Показаннями до призначення змішаного вигодовування є гіпогалактія, а також деякі хвороби матері, за яких немає необхідності відлучати дитину від груді, але бажано зменшити число грудних годувань. Переведення дитини на штучне вигодовування необхідне за відсутності молока в матері і неможливості забезпечення донорським молоком.

Порожнина рота новонародженого має низку пристосувань, що сприяють нормальному акту смоктання: особлива будова губ і жирові грудочки в товщі щік; відсут­ність зубів і фізіологічна дитяча ретрогенія; наявність ясенної мембрани (дуплікатури слизової оболонки - подвійної складки) в передніх ділянках альвеолярних відростків верхньої і нижньої щелепи; виразність поперечних піднебінних складок і плоске піднебіння; особливості будови скронево-нижньощелепних суглобів і т. д. Під час смоктання губи немовляти охоплюють сосок матері, створюючи передній замикаль­ний клапан; задній клапан утворюється змиканням опущеної піднебінної завіски та кореня язика. Під час смоктання нижня щелепа рухається переважно в передньо-задньому напрямку, її вертикальні та горизонтальні переміщення є ніби другорядними, що дуже важливо для формування правильного сагітального співвідношення щелеп -трансформації фізіологічної дитячої ретрогенії у фізіологічний прикус. Смоктальні рухи сприяють розвитку і росту щелепних і відповідно інших кісток лицевого скелета, жувальних і мімічних м'язів, м'язів язика і дна порожнини рота.