- •Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття
- •Тема: Курація хворого з ускладненим гіпертонічним кризом, серцевою астмою та набряком легень
- •2. Конкретні цілі:
- •3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми. (міждисциплінарна інтеграція)
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.2 Теоретичні питання до заняття
- •4.3 Практичні завдання, які виконуються на занятті:
- •Парентеральна терапія ускладнених кризів
- •Діагностика набряку легень:
- •Диференційна діагностика серцевої та бронхіальної астми:
- •Лікування набряку легенів спрямовано на:
- •Порядок надання допомоги при набряку легень:
- •Вибір терапії визначається клінікою, рівнем ат і типом порушення гемодинаміки!
- •Лікування набряку легень у хворих на інфаркт міокарду:
- •Тактика лікування набряку легень при інфаркті міокарда:
- •Послідовність введення ліків визначається патогенетичними механізмами набряку легень:
- •Серцеві глікозиди противопоказані, так як підвищують скоротливу здатність правого шлуночка, що веде до збільшення притоку крові до легень. Методика лікування:
- •Лікування набряку легень при анафілактичному шоці, гострих вірусних і бактеріальних пневмоніях:
- •Про затвердження протоколів медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів"
- •Серцева астма та набряк легень
- •VI. Література:
Міністерство охорони здоров’я України
Вищий державний навчальний заклад України
“Українська медична стоматологічна академія”
«Затверджено»
на засіданні кафедри
внутрішньої медицини №1
завідувач кафедри
професор Скрипник І.М.
_____________________
Протокол № 2 від 1.09.2011р.
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття
-
Навчальна дисципліна
Внутрішня медицина
Модуль № 4
«Невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини»
Змістовий модуль № 1
«Невідкладні стани в кардіології»
Тема заняття
Курація хворого з ускладненим гіпертонічним кризом, серцевою астмою та набряком легень
Курс
6
Факультет
медичний
Полтава – 2011
Тема: Курація хворого з ускладненим гіпертонічним кризом, серцевою астмою та набряком легень
Актуальність теми:
Гiпертензивний криз (ГК) – найбільш небезпечний прояв артеріальної гіпертензії. Приблизно у 1–2 % хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) перебіг захворювання супроводжується гострим підвищенням АТ з симптомами ГК. Хворі, які перенесли ускладнений ГК (25–40 %), помирають протягом наступних трьох років від ниркової недостатності або інсультів. Цей ризик збільшується з віком і при підвищенні креатиніну в крові, більшій тривалості АГ. При ГК відбувається підвищення систолічного АТ на 20-100 мм рт. ст., діастолічного – на 10-50 мм рт. ст. або до 210/120 мм рт. ст. Однак прямої залежності між рівнем АТ і тяжкістю кризу визначити не вдається. Очевидно, що для формування клінічної картини кризу, крім провідного фактора — підвищення АТ, мають не менше значення й інші патогенетичні механізми: ступінь порушення мозкового, коронарного і ниркового кровообігу, водно-електролітного обміну, розвитку набряку мозку тощо. Тому дуже важливо знати механізми виникнення ГК, клінічні прояви, методи діагностики, ускладнення та невідкладну допомогу.
2. Конкретні цілі:
- аналізувати поширеність ускладнених ГК, серцевої астми та набряку легень;
- визначити етіологію і патогенез ускладнених ГК, серцевої астми та набряку легень;
- класифікувати ускладнені ГК і аналізувати їх клінічну картину;
- скласти індивідуальну схему діагностичного пошуку, визначити та запропонувати необхідний об’єм та послідовність методів обстеження пацієнта з різними видами ускладнених ГК, серцевою астмою та набряком легень;
- вміти проводити обстеження хворого (опитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація) і обґрунтувати попередній діагноз;
- скласти план додаткового обстеження хворого з ускладненим ГК;
- обґрунтовувати застосування основних інвазивних та неінвазивних діагностичних методів, що застосовуються при обстежені пацієнтів з різними видами ускладненень ГК, показання і протипоказання для їх проведення та можливі ускладнення;
- трактувати отримані результати додаткових методів дослідження – загальноклінічного обстеження, біохімічного аналізу крові, електрокардіографії (ЕКГ), ехокардіоскопії (ЕхоКС), добового моніторування ЕКГ та АТ, ультразвукового дослідження судин, органів черевної порожнини, комп’ютерної томографії відповідного органа (у тому числі голови), ангіографії. - провести диференціальну діагностику і обґрунтувати клінічний діагноз;
- знати принципи надання невідкладної допомоги, лікування, реабілітації і профілактики при різних видах ускладнення ГК.