Біопсію виконують також при клінічно встановленому діагнозі з такою метою:
-
для
гістологічного підтвердження діагнозу,
тому що клінічні дані можуть виявитись
помилковими і привести до непотрібних,
а інколи інвалідизуючих оперативних
утручань;
-
для
отримання точної морфологічної
характеристики пухлини, встановлення
її гістологічного варіанта, ступеню
диференціювання;
-
для визначення
розповсюдженості пухлинного процесу
як в ураженому органі, так і за його
межами, що дає змогу раціонального
вибору метода лікування;
-
для
виявлення індивідуальної чутливості
злоякісної пухлини до хіміотерапевтичних
препаратів і підбору для лікування
найефективніших цитостатиків (такі
дослідження проводяться in vitro або в
культурі тканин із використанням
матеріалу біопсії);
-
для оцінки успіху
того чи іншого виду лікування;
-
для виявлення або
виключення рецидиву пухлини;
-
для
документального підтвердження наявності
пухлини, яка була у хворого до лікування,
що має, крім іншого, юридичне значення
при необхідності підтвердження
обґрунтованості методу лікування,
виправданого лише для злоякісних
пухлин;
-
для достовірної
статистики пухлин;
-
для
передбачення прогнозу й отримання
науково достовірних даних про віддалені
результати лікування злоякісних пухлин.
Будучи
одним із найточніших методів діагностики
пухлин, біопсія все ж іноді дає неправильні
результати (внаслідок недотримання
правил узяття матеріалу або неточної
інтерпретації морфологічного препарату).
В таких випадках біопсію слід повторити.
Ускладненнями
біопсії можуть бути кровотеча, дисемінація
пухлини, пошкодження оточуючих тканин,
нагноєння рани.
28
