- •Розкрити наукові підходи до змісту поняття «молодь».
- •4. Довести, чому молодь є суб'єктом соціокультурного середовища.
- •Розкрити поняття «соціокультурне середовище» та охарактеризувати його складові.
- •Визначити сутність соціальних функцій соціокультурного середовища.
- •Обґрунтувати комплексність педагогічної спрямованості соціокультурного середовища.
- •Розробити модель конкретного соціокультурного середовища як педагогічного фактора впливу на молодь.
- •Які вітчизняні та міжнародні організації, спроможні вирішувати питання захисту прав дитини ви знаєте?
- •Охарактеризувати основні принципи Конвенції оон про права дитини.
- •Як ви вважаєте, чи може школа як соціальний інститут самостійно вирішувати всі питання стосовно прав дитини?
- •Проаналізувати 10 сходинок у підготовці до вирішення питань про права дитини. Де ви відчуваєте себе впевнено, де потрібен спеціальний тренінг.
- •Визначити сутність поняття «участь дітей в житті суспільства».
- •Розкрити форми залучення дітей до життя суспільства та ухвалення рішень.
- •Проаналізувати принципи взаємостосунків між дорослими і дітьми під час впровадження «участі дітей».
- •Охарактеризувати основні виміри (критерії) оцінки проектів за участі дітей.
- •Розкрити напрямки діяльності соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями.
-
Розкрити напрямки діяльності соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями.
Струнка модель професійної діяльності соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями розроблена сучасним українським науковцем О. Лісовцем. Автор визначає серед напрямків діяльності соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями:
- сприяння соціально-педагогічній діяльності громадської організації;
- соціально-педагогічна діагностика;
- сприяння формуванню колективу в організації;
- здійснення профілактичної діяльності;
- соціально-педагогічна допомога членам організації;
- допомога у створенні і реалізації спеціальних програм і проектів;
- налагодження взаємодії з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами.
Реалізуючи різні напрямки, соціальним педагогам важливо усвідомлювати, що забезпечення участі у процесах прийняття рішень – один із сучасних підходів до організації роботи з дітьми та молоддю, оскільки дорослі не лише мають можливість почути бажання і думки дітей, а й побудувати систему партнерської взаємодії, організувати спільну роботу, а відповідно – отримати високі результати.
-
Розробити зміст етапів розвитку участі для конкретної групи дітей.
Участь як процес. Аналогічно певні етапи має й процес формування навичок участі:
1. Підготовка до участі у виробленні й прийнятті рішень, формування ціннісного ставлення до участі.
2. Виконання разових громадських доручень; розвиток вмінь висловлюватися, аргументовувати й доводити власні погляди.
3. Вироблення умінь аналізувати, оцінювати власну діяльність й робити відповідні корективи.
4. Розвиток навичок прогнозувати й планувати участь на засадах партнерства.
5. Вироблення умінь працювати у команді, розвиток умінь ефективної комунікації, ведення переговорів, компромісного прийняття рішень тощо.
6. Реалізація організаторських і виконавчих здібностей в різних сферах життя.
Участь має перебувати в центрі уваги впродовж тривалого періоду, «щоб не перетворитися на одноразову акцію без будь-якої стратегії досягнення її стійкості у майбутньому». Для критичної об’єктивної оцінки можливостей для участі дітей на засадах прав людини, оцінки ефективності соціальних проектів за участю дітей соціальному педагогові потрібно знати певні виміри таких проектів: мета; сфера, рівень та глибина участі; вплив участі; здатність дітей до участі; загальні параметри участі; адміністративно-організаційний параметр.