5.Використання таблиць в економічному аналізі.

Результати аналізу звичайно викладаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджуваних явищах за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, виражених мовою цифр. Вона значно виразніше й наочніше словесного тексту. Показники в ній розташовуються в більш логічною і послідовною формі, займають менше місця порівняно з текстовим викладом і пізнавальний ефект досягається значно швидше. Табличний матеріал дає можливість охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць значно легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками. Існують три види таблиць: прості, групові і комбіновані. У простих таблицях перераховуються одиниці сукупності характеризується явища. У групових таблицях дані по окремих одиницям досліджуваної сукупності об'єднуються в групи по одному істотному ознакою. У комбінованих таблицях матеріал підлягає розбивається на групи і підгрупи за кількома ознаками. У групових таблицях знаходить відображення проста угруповання, в комбінованих - комбінована. Вони служать цілям встановлення зв'язків між явищами, що вивчаються. Проста ж таблиця ставить завдання дати тільки перелік інформації про вивчається явище.

6.Поняття кореляційного аналізу, його завдання та умови застосування.

Термін кореляція походить від англійського слова correlation - співвідношення, відповідність (взаємозв'язок, взаємозалежність) між ознаками, що виявляється при масовому спостереженні зміни середньої величини однієї ознаки залежно від значення іншої. Ознаки, що пов'язані між собою кореляційним зв'язком, називають корельованими.  Кореляційний аналіз дає змогу виміряти ступінь впливу факторних ознак на результативні, встановити єдину міру тісноти зв'язку і роль досліджуваного фактора (факторів) у загальній зміні результативної ознаки. Кореляційний метод дозволяє одержати кількісні характеристики ступеня зв'язку між двома і більшим числом ознак, а тому на відміну від розглянутих вище методів, дає більш широке уявлення про зв'язок між ними.

7.Сутність та завдання аналізу виробничої програми.

Виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.  Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися

таких вимог: 

— правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача; 

— повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;  — обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю. 

Виробнича програма включає в себе: 

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань); 

— план збуту продукції; 

— розрахунок виробничої потужності. 

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.