МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМТСВ

Спеціальність 6508

Денна форма, 4 курс, 2 група

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Корпоративні фінанси»

Студента Ілюся Романа Сергійовича

на тему : «Вартісно-орієнтоване управління підприємством (Value Based Management)»

Науковий керівник:

Білоцька І. А.

Дата подачі роботи на кафедру:

Допущено до захисту: ___Так ___ Ні

Київ – 2013

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретико-методичні засади вартісно-орієнтованого управління фінансами підприємств.

Розділ ІІ. Аналіз інструментів вартісно-орієнтованого управління фінансами підприємств.

Розділ ІІІ. Ефективність вартісно-орієнтованого управління фінансами підприємств та напрямки його вдосконалення.

Висновки.

Список Використаної літератури.

Додатки.

Вступ

Розвиток процесів глобалізації в світовій економіці, ринкових відносин та значне підвищення рівня існуючої конкуренції, зумовлює використання компаніями сучасних підходів до управління, з метою їх подальшого існування та розвитку. Однією з найновіших та популярних теорій з управління вартістю компанії є концепція вартісно-орієнтованого управління. Ця концепція з’явилася на початку 80–х років ХХ ст. та успішно застосовується більшістю закордонних компаній, а нині починає активно впроваджуватися і на великих вітчизняних підприємствах.

Практичний досвід використання різноманітними компаніями останніх розробок у сфері корпоративного менеджменту свідчить про те, що вони, на відміну від інших компаній, стають конкурентоспроможними та швидше адаптуються до ринкових змін. Отже, аналіз еволюції існуючої концепції вартісно-орієнтованого управління є особливо актуальним з точки зору підвищення стандартів корпоративного управляння вітчизняними компаніями та розвитку підприємництва, загалом.

Об’єктом дослідження є вартісно-орієнтоване управління фінансами підприємства.

Предметом дослідження є вплив VBM на результати діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування концепції вартісно-орієнтованого менеджменту і дослідження можливостей його поширення в практиці українських підприємств.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• з'ясувати теоретичні підходи до розвитку VBM концепції;

• обґрунтувати основні передумови до поширення вартісно-орієнтованого менеджменту в Україні;

• виявити перспективні напрямки розвитку VBM концепції в управлінні фінансами.

При написанні роботи використовувалися наступні методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, індукція та дедукція.

Дана робота складається з трьох розділів. В першому розділі досліджено теоретико-методичні основи VBM. У другому розділі проведено аналіз інструментів вартісно-орієнтованого управління фінансами підприємств. В третьому розділі розкриті ефективність VBM та методи його вдосконалення.

Розділ і. Теоретико-методичні засади вартісно-орієнтованого управління фінансами підприємств.

Проблема достовірної оцінки ефективності діяльності підприємства залишається актуальною протягом всього періоду розвитку ринкових відносин в Україні. Вдосконалення фінансових методів і інструментів, способів управління фінансовими відносинами вимагає адаптації традиційних підходів до оцінки ефективності діяльності суб'єктів підприємництва. Як зазначають дослідники, в останні роки в зарубіжній економічній літературі часто зустрічається критика традиційних фінансових показників, джерелом визначення яких є система фінансового обліку і звітності[1]. Перш за все, предметом критики є ретроспективний характер переважної більшості показників, що зменшує їхню цінність для прийняття ефективних управлінських рішень. В зв'язку з цим особливу популярність наприкінці XX ст. набула концепція управління компаніями, яка дістала назву Value-based management (VBM). VBM визначають як підхід до управління компанією, згідно з яким головною метою управління є максимізація добробуту акціонерів в довгостроковій перспективі.

Виникнення концепції VBM на початку 90-х років XX століття було зумовлене розвитком світових ринків капіталу, вдосконалення форм і методів залучення фінансових ресурсів, а також посилення конкурентної боротьби на всіх сегментах споживчих ринків, що потребувало підвищення уваги до ефективності використання фінансових ресурсів. Ці процеси в свою чергу спричинили появу нових орієнтирів в управлінні компаніями. Так, в 60-х - 70-х роках XX ст. акцент робився на екстенсивному розвитку бізнесу шляхом посилення присутності компанії на ринку (через збільшення її ринкової частки). У 80-ті роки зусилля менеджерів були спрямовані на максимізацію прибутку. В цей період виникли нові концепції менеджменту і управлінського обліку, націлені на покращення показників прибутковості перш за все за рахунок стримування і скорочення витрат. В 90-х роках з появою VBM в якості цільової функції суб'єкта підприємництва виступає зростання його вартості. На початку XXI ст. наступає новий етап розвитку VBM - холістичне (всебічне) управління вартістю [2]. Перші спроби дослідження VBM вченими пострадянського простору призвели до виникнення суперечок в трактуванні цього терміну, зумовлені некоректним перекладом абревіатури VBM. Так, в літературі VBM часто трактують як „управління вартістю компаній", що викривляє сутність цієї концепції, оскільки міняє місцями керуючий об'єкт з об'єктом, яким керують [3]. Економічний зміст концепції VBM полягає в тому, що об'єктом управління не є вартість компанії, а навпаки, оцінка вартості є основою для управління компанією. Тобто VBM має визначатися як підхід до управління компанією, згідно з яким головною метою підприємства є максимізація добробуту акціонерів у довгостроковій перспективі. При цьому завдання і цілі фірми, її стратегія, організаційна структура, бізнес- процеси, системи оцінки результатів діяльності і системи винагороди працівників визначаються з точки зору відповідності головній меті - максимізації добробуту акціонерів.

Незважаючи на полеміку, що точиться між вченими відносно показників, які варто враховувати під час розрахунку вартості компанії, та суті вартісно-орієнтованого управління, можна виділити таке: всі вони вважають, що вартісно-орієнтоване управління це особливий вид мислення та управлінської культури.

У науковій літературі є досить багато визначень терміну «VBM» (див. додаток 1). Загалом можна виділити два основних визначення вартісно-орієнтованого управління:

1) VBM являє собою підхід до управління, націлений на максимізацію акціонерної вартості підприємства. Суть концепції полягає у тому, що управління підприємством у довгостроковій перспективі повинно бути спрямоване на підвищення вартості підприємства. Стратегія, цілі, бізнес-процеси, показники оцінки діяльності, винагороди визначаються на основі аналізу їх впливу на зміну вартості для акціонерів.

2) Value Based Management (вартісно-орієнтоване управління) націлене на те, щоб забезпечити послідовність наступних елементів: корпоративна місія (філософія бізнесу); корпоративна стратегія для досягнення корпоративної місії та цілі; корпоративне управління (хто визначає корпоративну місію і регулює дії корпорації); корпоративна культура; корпоративна комунікація; організація корпорації; процеси і системи рішення; процеси і системи управління продуктивністю; процеси та системи винагороди, з корпоративною метою і цінностями, яких прагне досягти корпорація.

Розробці вартісного підходу до управління корпоративними фінансами сприяли певні передумови. Серед них варто виділити конкуренцію на ринку капіталів, виражену у посиленні боротьби за власників капіталу, готових інвестувати кошти у діяльність корпорацій. Вирішенням задачі пошуку джерел інвестування стала реалізація ідеї пріоритетності забезпечення зростання ринкової вартості підприємства і його акцій. Підвищення інвестиційної привабливості відбувається тому, що зростання ринкової вартості підприємства і акцій дозволяє акціонерам (інвесторам) отримувати значні доходи: курсовий грошовий дохід від перепродажу всіх чи частини акцій, або курсовий не грошовий дохід, що виражається у збільшенні вартості чистих активів, що належать акціонерам, а значить і суми їх власного капіталу [5]. Створюючи «вартість для акціонерів», підприємства формують передумови для зниження вартості залучення джерел фінансування.

Окрім вищенаведеної мотивації у концепції вартісно-орієнтованого управління знайшли своє вирішення проблеми оцінки ефективності прийнятих рішень та якості менеджменту; операційної ефективності компанії та взаємодії між підрозділами; розподілу фінансових ресурсів між підрозділами та напрямками діяльності; визначення особистого вкладу працівників у розвиток компанії, мотивації їх на створення конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.

Також вагомим підґрунтям для виникнення концепції VBM став один з напрямків неоіснтитуційної теорії фінансування - теорія агентських відносин, предметом дослідження якої є форми коопераційних зв'язків між окремими економічними суб'єктами, як прагнуть якомога краще реалізувати власні інтереси. Згідно з теорією агентських відносин, проблема полягає в тому, що досягаючи своїх цілей, одні групи інтересів вступають у протиріччя з іншими групами. Діючі економічні суб'єкти вважаються агентами (наприклад менеджерами), а суб'єкти, досягнення цілей яких безпосередньо залежить від вказаної діяльності - принципалами (наприклад, власниками). Головною метою неоінституційної теорії є узгодження фінансових відносин між агентами і принципалами таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів як принципала, так і агента.

Подальший розвиток теорії агентських відносин вилився у концепцію максимізації вартості (концепція SVK), викладену в працях Альфреда Раппапорта, згідно з якими діяльність менеджменту підприємства в цілому і фінансового менеджменту зокрема оцінюється за критерієм максимізації капіталу, який належить власникам.

Згідно концепції SVK, перед менеджментом підприємства постають наступні завдання:

- необхідність ведення конкуренції за власників корпоративних прав, тобто за потенційних капіталодавців, готових вкласти кошти у власний капітал підприємства (тобто виникає необхідність реалізації ефективної маркетингової політики на ринку капіталів);

- встановлення обов'язкового рівня мінімальних дивідендних виплат власникам корпоративних прав, які мають бути не меншими, ніж їх середній рівень на ринку капіталів. Це вимагає отримання і оприлюднення позитивних фінансових результатів та застосування відповідних моделей дивідендної політики.

В роботах Беннетта Стюарта також була здійснена спроба переосмислення основної ролі найманих менеджерів фірми, яка полягає у створенні і збільшенні вартості компанії в інтересах її власників. Визнання цієї мети означає необхідність перегляду корпоративних і стратегічних орієнтирів, а також інструментарію оцінки ефективності використання обмежених ресурсів, що знаходяться в розпорядженні компанії [2].

Крім цього, концепція VBM тісно пов'язана з кларксонівськими принципами, які регламентують відносини між найманим менеджментом компанії та власниками корпоративних прав в процесі прийняття рішень. Ці принципи були розроблені в ході чотирьох конференцій, що проводилися в 90-ті роки минулого століття дослідницьким центром Clarkson Centre for Business Ethics & Board Effectiveness.

Принцип 1. Менеджери повинні визнавати і активно відстежувати інтереси всіх законних зацікавлених сторін (стейкхолдерів) і точно враховувати ці інтереси в процесі прийняття рішень і у економічному житті компанії.

Принцип 2. Менеджери мають прислухатися і активно спілкуватися зі стейкхолдерами з приводу усіх питань, що стосуються інтересів останніх, вкладів, ризиків, пов'язаних з діяльністю компанії.

Принцип 3. Менеджери повинні приймати процеси і моделі поведінки, які зачіпають інтереси кожної групи стейкхолдерів.

Принцип 4. Менеджери мають визнавати взаємозалежність зусиль і винагороди всіх стейкхолдерів і прагнути чесного розподілу між ними благ і обов'язків, пов'язаних з корпоративною діяльністю, беручи до уваги всі ризики і слабкі місця.

Принцип 5. Менеджери повинні працювати у співробітництві з іншими організаціями, як приватними, так і громадськими, для мінімізації і компенсації ризиків і збитків, пов'язаних з корпоративною діяльністю.

Принцип 6. Менеджери повинні уникати діяльності, яка може загрожувати правам людини і викликати ризики, що були б неприйнятними для капіталодавців та інших стейкхолдерів.

Принцип 7. Менеджери мають визнавати наявність потенційного конфлікту між їх власною роллю і юридичною і моральною відповідальністю за інтереси інших стейкхолдерів. Вони повинні переводити цей конфлікт у формат активної комунікації, відповідної звітності, системи матеріального стимулювання і, у випадку необхідності, аналізу з боку третіх осіб [5].

Таким чином, можна зробити висновок, що об'єктивними причинами виникнення теорії менеджменту, зорієнтованого на зростання вартості, є наявність перманентного конфлікту інтересів між різними групами зацікавлених осіб, перш за все між тими, хто надає капітал у розпорядження (капіталодавцями) і тими, хто здійснює управління капіталом (менеджерами).

Отже, потреба у VBM виникає з тієї причини, що різні стейкхолдери (акціонери, співробітники, постачальники, клієнти) переслідують в бізнесі різні цілі. Найманий менеджмент, винагорода якого часто пов'язується з розміром річного прибутку, може бути зацікавленим в проектах, що дозволяють швидко заробити великі прибутки, хоча в середньостроковій і довгостроковій перспективі їх фінансова ефективність може виявитися сумнівною. А акціонер прагне володіти бізнесом, вартість якого з кожним роком має тільки зростати.

З усіх можливих цільових функцій в рамках концепції VBM вибирається максимізація вартості компанії. Сама вартість компанії визначається її дисконтованими майбутніми грошовими потоками, і нова вартість створюється лише тоді, коли компанія отримує таку віддачу від інвестованого капіталу, котра перевищує витрати на залучення капіталу. У цьому сенсі VBM розуміється як система, яка охоплює управління організацією і включає в себе чотири основних модулі: оцінювання, стратегію, фінанси та корпоративне управління. Модуль оцінювання передбачає вибір моделі і процедур визначення вартості компанії для її власників, моніторинг зміни власності, визначення драйверів (механізмів) створення нової вартості. Модуль стратегії встановлює зв'язок між вартістю компанії для власників з корпоративними і бізнес-стратегіями. З цього погляду вартісно-орієнтоване управління може розглядатися як окремий напрямок стратегічного менеджменту. Модуль фінансів описує фінансову політику компанії, націлену на створення вартості. Модуль корпоративного управління спрямований на узгодження інтересів власників і менеджерів. Він пояснює дії і політики вищого менеджменту компанії, такі як вимірювання результатів діяльності, система матеріального стимулювання, відносини з інвесторами, націлені на створення вартості і, таким чином, сприяють рішенню агентської проблеми [4].

Загалом основними відмінними ознаками визначень вартісно-орієнтованого управління є:

– Система управління. «VBM є інструментом управління, системою контролю, апаратом, який використовується для інтеграції ресурсів і завдань для досягнення поставлених цілей організації.» Це визначення у 1998 році дав економіст із США К. Мерчанд.

– Підхід до управління. «Вартісно-орієнтоване управління - це спосіб діяльності чи набір дій, які поширюють важливість вартості на всю компанію. Це надійний дисциплінований процес, що закладений в основу всіх бізнес рішень.» Авторами даного підходу є американські вчені Р. Морін та С. Джарел.

– Максимізація акціонерної вартості. Метою вартісно-орієнтованого управління є створення найбільшої вартості активів або надання даним активам якостей найбільш цінних інвестицій. Максимізація вартості також обумовлює бачення бізнесу, заснованого на очікуваних результатах.[5]

Все більше підприємств з усього світу впроваджують систему вартісно-орієнтованого управління. Основними цілями, яких прагнуть досягти дані підприємства після застосування VBM є наступні:

1. Виробничі цілі:

   1. збільшення обсягів реалізації продукції;

   2. зростання прибутковості та рентабельності;

2. Фінансово-інвестиційні:

   1. оптимізація структури капіталу;

   2. зростання ліквідності та платоспроможності;

   3. покращення фінансової стійкості підприємства;

3. Інноваційні:

   1. впровадження нових сучасних технологій виробництва та управління персоналом підприємства.

4. Організаційні:

   1. створення організаційної структури, адаптованої до умов зовнішнього середовища;

5. Маркетингові:

   1. утримання основної частини ринку;

   2. випуск нових видів продукції;

Виходячі з цілей, основне завдання VBM – побудувати таку систему управління, яка дозволяла б досягати поставленої мети – максимізації вартості компанії.

Для досягнення мети VBM має сприяти виконанню таких функцій:

• планування, організація і координування діяльності усіх підрозділів;

• налагодження чи створення інформаційно-аналітичної системи для обміну інформацією для прийняття управлінських рішень, своєчасного звітування та інформування про темпи досягнення цілей підприємства;

• облік, оцінювання, контроль діяльності;

• моніторинг та своєчасне виявлення відхилень;

Хоча концепція вартісно-орієнтованого управління вже тривалий час впроваджується на підприємствах і показала свою ефективність, разом з плюсами вона має як свої переваги, так і недоліки.

До основних переваг VBM перед альтернативними методиками управління компанією можна віднести:

1. Підвищення вартості стає тією метою, заради досягнення якої стає можливим об'єднання зусиль всіх контрагентів і заключення оптимальних компромісів.

2. Вартісний підхід дозволяє виділити ключові фактори вартості (тобто ті самі 20% показ- ників, які, згідно з «принципом Парето», визначають 80 % вартості компанії) і на їх основі створити якісну систему управління бізнесом.

3. Вартісний підхід вимагає здійснення постійного і максимально повного моніторингу діяль- ності компанії, що значно підвищує якість і ефективність прийнятих рішень (за рахунок надання керівникам і ключовим фахівцям дійсно оптимального обсягу, структури і формату інформації, необхідної для прийняття рішень).

4. Концепція вартісно-орієнтованого управління дозволяє оптимально поєднувати довгострокові і короткострокові цілі бізнесу шляхом поєднання показників вартості та економічного прибутку.

5. Використання ключових показників вартості дозволяє визначити не тільки всі точки "зростання", але також врахувати всі витрати і ризики ведення бізнесу компанії.

6. Управління вартістю компанії передбачає систему матеріальної компенсації співробітників компанії, яка буде безпосередньо «прив'язана» до розміру вартості, створеної кожним співробітником компанії (шляхом визначення, планування і контролю ключових факторів вартості в «зонах відповідальності» співробітників компанії). Саме така система винагород дозволяє позбутися від так званої «агентської проблеми» (невикорінне в альтернативних методологіях управління бізнесом протиріччя між інтересами власників бізнесу і найманих працівників). Коли матеріальна винагорода найманих працівників компанії "прив'язана" до відповідних ключових факторів вартості вони стають матеріально зацікавленими в їх оптимізації, відтак - до максимізації вартості, що створюється в їх «зонах відповідальності», а значить і в максимізації вартості всієї компанії.

Серед недоліків можна виділити те, що існує багато різних видів показників і методик розрахунку. Особливо слід відмітити такі недоліки цієї концепції: неточність розрахунків для компаній малого бізнесу через складність прогнозування вартості грошових потоків; великі затрати по її практичному впровадженню; велика ступінь складності проведення розрахунків; складність переведення показників бухгалтерського обліку в показники, що мають економічну суть; складність вимірювання ключових показників теорії вартісно-орієнтованого менеджменту.

Отже, у концепції VBM існує ще багато суперечностей, які потребують подальшого дослідження.