Розділ іі. Аналіз інструментів вартісно-орієнтованого управління фінансами підприємств.

За даними зарубіжних консалтингових компаній [5], на підприємствах, які не практикують VBM, вартість акцій формує тільки 30-40% капіталу, в той час як до 50% ніяк не впливає на вартість компанії, а 20-25% - взагалі здійснює негативний вплив на вартість. Тобто таке підприємство як правило є недооціненим, а отже, акціонери мають втрачені можливості отримання додаткових прибутків. Натомість, компанії, що використовують VBM, приносять своїм акціонерам дохід, який на 3.1% перевищує середні показники по галузі. Це перевищення хоча і є незначним, але якщо мова йде про акції великого підприємства, то навіть десята частина відсотку може бути еквівалентом мільйонів доларів. Крім того, за статистикою, компанії, що використовують у практиці управління концепцію VBM, перевиконують заплановані фінансові показники в середньому на 8.25% за рік.

Недосконалість методології справедливої оцінки активів (перш за все нематеріальних) і їх представлення у фінансовій звітності є головною причиною орієнтації компаній на вартісні моделі управління фінансами.

Однак процес виявлення факторів вартості викликає певні складності. В останні десятиліття істотно розширився розрив між вартістю підприємств, зафіксованою в фінансовій звітності, та оцінкою цієї вартості з боку інвесторів. Дослідження американських компаній показало, що близько 40% ринкової вартості не знаходить відображення у звітності - інвестори платять не за поточні активи і не за прибуток поточних періодів, а за можливості створеної системи генерувати грошовий потік і прибуток у майбутньому. Цей же процес ми спостерігаємо сьогодні на українському ринку.

Як правило, стандартна оцінка прибутку має 5 основних недоліків, зокрема бухгалтерський прибуток істотно відрізняється від грошового потоку, який є основою вартості підприємства, бухгалтерські дані не відображають існуючи ризики, бухгалтерські дані не включають у себе альтернативної вартості власного капіталу, методи ведення бухгалтерського обліку в різних підприємствах можуть відрізнятися, а отже по різному можуть бути оцінені за- паси, бухгалтерський облік не враховує вартості грошей у часі.

Тому, один з методів VBM, який є базовим для всіх інших, є розрахунок вільних грошових потоків (free cash flow — FCF) підприємства, під яким можна розуміти кошти, які забезпечують повернення капіталу його власникам, тобто це сума грошових коштів, доступна для інвесторів підприємства. Зрозуміло, що грошові потоки генеруються операціями підприємства та інвестиціями в активи та відповідають грошовим потокам, які виплачуються інвесторам. Враховуючи зазначене, доцільно розглянути формування вільних грошових потоків з точки зору підприємства та окрему з точки зору інвесторів.

З точки зору підприємства, вільний грошовий потік відповідає його грошовим потокам від операційної діяльності після сплати податків за мінусом всіх додаткових інвестицій в операційні активи підприємства.

Тому алгоритм розрахунку вільного грошового потоку підприємства можна записати наступним чином:

1) Операційний прибуток + амортизація = прибуток до сплати податків з амортизацією (EBITDA).

2) EBITDA – сплачені податки = грошовий потік від операційної діяльності після оподаткування.

3) Грошовий потік від операційної діяльності після оподаткування – інвестиції в оборотний капітал (оборотні активи – поточні зобов’язання) – інвестиції в основні засоби – інвестиції в інші довгострокові активи = вільний грошовий потік (FCF).

Для розрахунку FCF візьмемо підприємство «Запоріжсталь» та розрахуємо FCF на основі фінансової звітності підприємства за 2013 рік (див. додаток 3).

Із проведених розрахунків видно, що підприємство має від’ємний FCF (табл.1). Інколи від’ємний FCF свідчить про те, що підприємство здійснює вагомі інвестиції в основні засоби або інші довгострокові активи, як ,наприклад, у 2010 році, коли підприємство здійснювало вагомі фінансові інвестиції та інвестиції у основні засоби.

Табл 1.