§4. Зміст основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина

Конституція України містить широкий перелік прав і свобод людини і громадянина: з 161 статті Основного Закону правовому статусу особи присвячено 48 статі - без малого третя частина тексту Конституції. При цьому має рацію і свободи закріплені в другому розділі Конституції, який слідує після розділу, що встановлює основи конституційного ладу.

Конституційні (основні) права і свободи за змістом підрозділяються на цивільні (особисті), політичні, соціально-економічні, культурні і має рацію в області екології.

1. Особисті права і свободи включають: право на життя;

право на пошану честі і гідності; право на свободу і особисту недоторканність; право на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфного і іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя;

право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання, право на свободу думки і слова, право на свободу світогляду і віросповідання і інші права і свободи.

2. До політичних прав і свобод відносяться: право брати участь в управлінні державними справами; право обирати і обиратися; право на свободу союзів і асоціацій; право на свободу мирних зборів і т.д.

3. Соціально-економічними правами і свободами є:

право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право на свободу підприємницької діяльності; право на працю; право працюючих на страйк для захисту всіх своїх економічних і соціальних інтересів; право на відпочинок; право на соціальний захист; право на житлі; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї; право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування і інші.

4. Культурні права це: право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, право на захист інтелектуальної власності; право на вільний доступ до культурної спадщини; право на освіту т.д.

5. Вперше на конституційному рівні (ст. 50 Конституції України) в нашій державі встановлюється, що кожний має право на безпечну для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, якості харчових продуктів і предметів побуту, а також право на розповсюдження такої інформації. Перераховані права складають категорію екологічних прав і свобод.

До основних обов'язків відносяться: обов'язок неухильно дотримувати Конституцію України і закони України; не робити замах на права, свободи, честь і гідність інших суб'єктів; захищати Вітчизну; незалежність і територіальну цілісність України; поважати державну символіку, не заподіювати збиток природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяний збитки; платити податки і збори.

§5. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні

Конституція України (ст. 11) встановлює, що держава сприяє консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корених народів і національних меншин України. Україна проявляє турботу про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, що проживають за межами держави (ст. 12). На території Республіки в даний час проживають громадяни більше ста національностей, які разом з українцями складають 50-мільйонний народ України.

Державно-правова і політична практика країн, СНГ свідчить, що після розпаду СРСР національне питання є одним з найгостріших. Українська держава надає особливу увагу регулюванню правового статусу національних меншин. Політика держави в цій сфері будується на основі положень, які містяться в Декларації прав національностей

України свідчать від 1 листопаду 1991 року і Законі України "Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року. Названі акти гарантують громадянам Республіки незалежно від їх національного походження рівні цивільні, політичні соціальні, економічні і культурні права і свободи. Держава зобов'язана забезпечувати підтримку в розвитку національної самосвідомості і самовираження. При цьому всі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, що відносяться до національних меншин Україна виходить з того, що ці права є невід'ємною частиною загальновизнаних в світі прав людини.

До національних меншин Закон відносить групи громадян України, які не є українцями за національністю, але проявляючі відчуття національної самосвідомості і спільності між собою.

Згідно Закону, громадяни України мають право вільно обирати і відновлювати свою національність, і, відповідно, кожний громадянин України має право на національне прізвище, ім'я і по батькові. Громадяни України, що відносяться до національних меншин, мають право обиратися і призначатися на рівних основах на будь-які посади до органів законодавчої, старанної і судової влади, місцевого самоврядування, армії, на підприємствах, в установах і організаціях. Їм гарантується право на збереження середовища незаселеного в місцях їх історичного і нинішнього мешкання.

Україна гарантує всім національним меншинам право на національно-культурну автономію, тобто на користування і навчання на рідній мові або вивчення рідної мови в державних учбових закладах або через національно-культурні суспільства, розвиток національних культурних традицій, використовування національної символіки, святкування національних свят, сповідання своєї релігії, задоволення потреб в літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і учбових закладів. В державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.

Все це свідчить про те, що в Україні створюються належні організаційні, матеріально-фінансові і правові гарантії забезпечення прав національних меншин. Прийняте в Україні законодавство направлено на затвердження священних принципів свободи, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності всіх етнічних груп народу України, що має велике значення для зміцнення миру я згоди в суспільстві.