§ 5. Організація роботи тимчасових комісій Верховної Ради України

Згідно зі ст. 89 Конституції України, Верховна Рада України в межах

своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для

підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розсліду-

вання з питань, що становлять суспільний інтерес, вона створює тим-

часові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менше як одна тре-

тина від її конституційного складу Верховної Ради. Висновки і пропо-

зиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комісій встановлюється законом.

Тимчасові спеціальні комісії утворюються парламентом за не-

обхідністю для розробки, попереднього розгляду, доопрацювання про-

ектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи досліджен-

ня питань, віднесених до її компетенції. Тимчасова спеціальна комісія

завжди є головною з питання, для підготовки якого її створено.

Питання про створення цієї комісії включається окремим пунктом

до порядку денного сесії, якщо інше не встановлено Регламентом. По-

станова Верховної Ради України про створення тимчасової спеціальної

комісії повинна визначати: назву, завдання, кількісний склад, обрано-

го парламентом голову (співголів) комісії, персональний склад членів

комісії, термін діяльності комісії, додаткові права (якщо це необхідно),

надані парламентом цій комісії, обсяг коштів, виділених комісії, захо-

ди щодо кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, орга-

нізаційного забезпечення роботи комісії.

Тимчасова спеціальна комісія обирається з-поміж народних депутатів,

які дали на це згоду. Мінімальний кількісний склад комісії має забезпечу-

вати представництво не менш як по одному депутату від кожної зареєстро-

ваної депутатської групи (фракції). Голова парламентського комітету не

може бути обраний її головою. Пропозиції щодо персонального складу

комісії подаються депутатськими об’єднаннями не пізніш як у дводенний

строк після прийняття рішення про необхідність її створення.

97

Тимчасова спеціальна комісія у визначений Верховною Радою

термін, але не пізніш як через шість місяців після її створення, подає

письмовий звіт про виконану роботу, підготовлені нею проекти актів та

інші матеріали, які поширюються серед депутатів. Після обговорення

результатів її роботи парламент приймає остаточне рішення щодо них

або доручає комісії продовжити роботу і визначає для цього новий

строк.

Повноваження тимчасової спеціальної комісії автоматично припи-

няються з прийняттям парламентом остаточного рішення щодо резуль-

татів її роботи, з прийняттям та опублікуванням акта, для підготовки

проекту якого вона створювалася, а також у разі припинення повнова-

жень Верховної Ради України, яка її створила.

§ 6. Структура, функції та організація роботи апарату Верховної Ради України

Апарат Верховної Ради України — це сукупність служб щодо ор-

ганізаційного, юридичного, аналітичного, експертного, інформаційно-

го, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, со-

ціально-побутового та іншого забезпечення діяльності парламенту.

Правовий статус апарату Верховної Ради України визначається низ-

кою актів, серед яких: Регламент Верховної Ради України; постанови

Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради Укра-

їни» від 20 квітня 2000 року; «Про газету Верховної Ради України «Го-

лос України» від 2 червня 1999 року; «Про статус редакції журналу Вер-

ховної Ради України «Віче» від 6 березня 1996 року; Положення про

апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови

Верховної Ради України від 31 травня 2000 року; Інструкція з діловод-

ства у Верховній Раді України, затверджена Розпорядженням Голови

Верховної Ради України від 25 березня 2002 року.

Головні завдання апарату — забезпечити організаційне, правове,

документальне, інформаційне і матеріально-технічне обслуговування

діяльності Верховної Ради, її комітетів, народних депутатів, депутат-

ських груп (фракцій), науковий і юридичний аналіз актів, обслуговуван-

ня пленарних засідань. Від досвіду і професіоналізму апарату суттєво

залежить дієвість законодавчого органу, якість і ґрунтовність парла-

ментських актів.

Більшість працівників апарату Верховної Ради України, як і парла-

ментів багатьох зарубіжних країн, працюють на постійній основі. Як

зазначається у спеціальній літературі, стабільність кадрів апарату, як

з’єднуючої ланки між «депутатськими призовами», забезпечує форму-

вання нормальної парламентської культури, є обов’язковою умовою

98

збереження наступництва професійного досвіду в законотворчій діяль-

ності¹.

За змістом своєї роботи апарат є допоміжним і самостійно не

вирішує питань державного керівництва. Його головне завдання — об-

слуговування діяльності законодавчого органу держави, створення не-

обхідних умов для його діяльності. Апарат Верховної Ради України

здійснює такі функції: 1) організаційну — вирішення питань, пов’язаних

із забезпеченням організаційної підготовки та проведення пленарних

засідань Верховної Ради, її комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих

комісій; організація контролю за виконанням постанов та доручень

парламенту, прийому громадян і розгляду їх звернень; підтримка зв’язків

із засобами масової інформації; 2) аналітичну — апарат має аналізува-

ти соціально-економічні й політичні процеси, що відбуваються в дер-

жаві, розстановку й орієнтацію політичних, партійних сил, об’єднань

у самому парламенті; 3) правового забезпечення — кодифікація і систе-

матизація законодавства; експертиза законопроектів; надання правової

допомоги депутатам у роботі над законопроектами; 4) кадрову — попе-

реднє опрацювання документів щодо осіб, які призначаються, обира-

ються і узгоджуються Верховною Радою; 5) комунікаційну — забезпечення

здійснення зв’язків парламенту з Кабінетом Міністрів, Секретаріатом

Президента України, органами державної влади, місцевого самоврядуван-

ня, об’єднаннями громадян, зарубіжними парламентами; 6) експертну —

експертиза законів, які прийняті Верховною Радою і направляються на

підпис Голові Верховної Ради, а потім — Президенту; 7) матеріально'

технічну — здійснення фінансового, матеріально-технічного, побутово-

го, іншого забезпечення.

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про структуру апа-

рату Верховної Ради України», граничну чисельність апарату встанов-

лено в кількості 1115 штатних одиниць, а його структура затверджена у

складі таких підрозділів:

1. Керівництво апарату.

2. Секретаріат — включає секретаріати керівництва і органів парла-

менту, а саме: а) Голови Верховної Ради України; б) Першого заступни-

ка Голови Верховної Ради України; в) заступника Голови Верховної Ради

України; г) комітетів; ґ) депутатських груп і фракцій.

3. Головні управління: а) науково-експертне; б) юридичне; в) доку-

ментального забезпечення; г) організаційне.

4. Управління: а) інформаційне; б) комп’ютеризованих систем; в) у

зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самовряду-

вання; г) забезпечення міжпарламентських зв’язків; ґ) кадрів; д) управ-

ління справами.

¹ Див.: Охотский Е. В. Государственная служба в парламенте: отечествен-

ный и зарубежный опыт. – М.: МГИМО; РОССПЭН, 2002. – С. 283.

99

5. Відділи і сектори: а) зв’язків з органами правосуддя; б) контролю;

в) з питань звернень громадян; г) перший; ґ) мобілізаційної роботи.

Самостійним підрозділом при Верховній Раді України є Інститут за'

конодавства, основними завданнями якого є участь у проведенні фунда-

ментальних і здійсненні прикладних досліджень у сфері державного

управління і законопроектних робіт, координація участі наукових закладів

й інших організацій у законотворчій діяльності; розробка пропозицій

відносно удосконалення чинного законодавства; порівняльне досліджен-

ня систем законодавства інших країн; здійснення науково-правової екс-

пертизи законопроектів; участь у підготовці до видання Верховною Ра-

дою України законодавчих актів і спеціальної юридичної літератури.

Видавництво Верховної Ради (Парламентське видавництво) друкує

тексти прийнятих законів, організовує видання газети «Голос України»,

«Відомостей Верховної Ради України». Згідно з Постановою Верховної

Ради України від 20 квітня 2000 року, воно перетворено на самостійний

госпрозрахунковий підрозділ.

Загальне керівництво роботою апарату здійснює Керівник апарату

Верховної Ради, який призначається і звільняється з посади Верховною

Радою за поданням її Голови. Він має першого заступника і двох заступ-

ників, кожен з яких керує певною ділянкою роботи згідно з розподілом

обов’язків. Керівники структурних підрозділів апарату призначаються

на посади і звільняються з посад Головою Верховної Ради за поданням

Керівника апарату.