21.Антиінфляційні заходи держави.

Антиінфляційна політика-комплекс заходів держави, встановлений на відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання реального ВВП.Існує адаптивна та активна політики.

Адаптивна-проводять, коли темпи інфляції незначні ,застосовують у ролі інструментів-індексацію доходів, регулювання цін, стабілізацію цінових очікувань, поступове обмеження грошової пропозиції.Активна-передбачає різке скорочення пропозиції грошей і застосовується при гіперінфляції.

При виборі моделі політики застосовують :1.Активно-бюджетну політику.-маневрування держ. витратами та доходами з метою впливу на платоспроможний попит. 2.Монетарну-підтримка стабільного темпу зростання грошової маси на рівні 3-5 % на рік відповідно зростанню ВВП.Антиінфляційна стратегія-прагнення уряду не допустити інфляції в довгостроковому періоді. Практичні кроки проведенню антиінфл.поліики вимагають урахування закону зв’язку між інфл. і безробіттям. Філліпс першим звернув на це увагу, аналізував ек. показники, встановив наявність зворотнього зв’язку між зміною номінальної з\п і безробіттям. Коли збільшується попит на робочу силу-збільшується з\п. Трохи пізніше була зроблена модель,що визначає інфляцію як функцію, залежну від безробіття.

22.Економічний кругообіг в умовах чистого ринку закритої економіки, змішаної закритої економіки та змішаної відкритої економіки.

Найважливішою проблемою макроекономіки є проблема макрорівноваги з метою її дослідження вчені вже з кінця 19.ст.почали розробляти моделі кругообігу, які схематично показують яким чином в економіці іде безперервний рух ресурсів, продуктів, доходів між ек. суб’єктами. Вперше таку модель запропонував швейц. вчений Леон Вальрас і представив ї в праці «Елементи чистої політекономії»1874. Ця 1 модель розглядає рух потоків в економіці закритого типу без участі держави. За допомогою ринку ресурсів (ринок, на якому підп-ва купують у дом.господарств ресурси, необхідні їм для вир-ва: робочу силу, капітал і природні ресурси) домогосподарства постачають свої ресурси підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів домогосподарства одержують грош.доходи (з/п, ренту тощо), а підп-ва несуть виробничі витрати. Це означає, що витрати з боку підприємств перетворюються у доходи з боку домогосподарств. В умовах рівноваги витрати дорівнюють доходам. Підп-ва постачають на ринок продуктів товари та послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В зворотному напрямку рухаються грош.доходи підп-в та споживчі витрати домогосподарств. Пізніше з’являється 2 модель, в якій фігурує держава і виконує 3 функції:1.здійснює державні закупки і несе відповідні витрати.2.надає домогосподарствам і підприємствам суспільні блага, які пов’язані з утриманням бюджетної сфери.3.для здійснення своїх витрат уряд формує держ. доходи за рахунок податків. В середині 20 ст., коли почали активно формуватися світові зв’язки, з’явилася 3 модель-для змішаної відкритої економіки.