37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.

Висновки класиків про здатність ринку до автоматичного регулювання економіки не були підтверджені практикою (криза 29-33рр.)

Англійський вчений Дж.М.Кейнс в своїй праці «Загальна теорія зайнятості, процентів та грошей» піддав критиці класичну теорію саморегулювання та державного невтручання в економіку та обґрунтував головні напрями державного регулювання. (Т-D D'-T') Кейнс показує, що ефективності попиту (оскільки суб'єкти заощаджують) може не вистачити і щоб економіка повернулась в стан рівноваги потрібно державне регулювання.

Головні методи стимулювання сукупного попиту: 1.збільшення державних закупок; 2.зниження податків; 3.організація суспільних робіт. 4.зниження відсоткових ставок за кредити

Кейнсіанська модель аналізує сукупну пропозицію в економіці за короткий проміжок часу (до трьох років) за таких умов:

-економіка функціонує при неповній «зайнятості» факторів виробництва;

-ціни і номінальна заробітна плата відносно стабільні, повільно реагують на ринкові коливання;

-реальний обсяг продукції, реальна заробітна плата рухливіші і швидко реагують на ринкові коливання.

-Крива AS має позитивний нахил і є горизонтальною.

38. Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці.

В 70-80 рр. 20 століття в економічно розвинутих країнах стали відбуватися кризові явища: на фоні спаду виробництва відбулося зростання цін.

За цих умов з'явилася необхідність у новому підході до регулювання економіки. Його запропонували монетаристи (М.Фрідмен). Монетаристи вважають, що ринкова система є достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Якщо кейнсіанці спиралися на теорію сукупних витрат ВВП=СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ, то монетаристи – на рівняння попиту MV=PQ.

Основним інструментом цієї політики є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава впливає на економічну активність.

Монетарне правило Фрідмена: грошова маса має збільшуватись щорічно тими самими темпами що і щорічний приріст ВВП.

39. Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.

Теорія економіки пропозиції 70-80 рр. 20 століття включає ефективні заходи проти стагфляції, які націлені на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Головний підхід – зниження податкового тиску на економіку. Необхідно відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, з/п, дивіденди.

Крива Лаффера.

Оскільки зниження податків веде до зниження доходів бюджету, необхідно: 1.знизити соціальні програми; 2.скоротити апарат державного управління; 3.відмовитися від малоефективних державних витрат (від субсидій збитковим підприємствам)Теорія раціональних очікувань стала поширеною також в умовах стагфляції. Ця теорія спирається на логіки класиків: економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економіці, в тому числі в економічній політиці.

Саморегулююча роль економічних суб'єктів може бути реалізована через ринковий механізм, тобто без втручання держави.