- •Українська культура як цілісна система.
- •Проблема витоків української культури.
- •Міфологія і культи слов’ян.
- •Свята та обряди східних слов’ян.
- •Запровадження християнства та його значення в культурі Київської Русі.
- •Князівський світ. Рицарський етос.
- •Література Київської Русі.
- •Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •Архітектура Київської Русі.
- •Особливості міжетнічних комунікацій.
- •Реформація і контрреформація в Україні.
- •Розвиток міст XIV-xviIcт. Цеха і братства. Міська культура.
- •Братський рух і його значення в реформі церкви і освіти.
- •Книжна справа і література 14-17ст.
- •Розвиток освіти і науки XVII-XVIII ст.
- •Українське (козацьке) бароко. Барокова архітектура і мистецтво.
- •Музичне і театральне мистецтво хvш ст.
- •Українська народна музика та пісні.
- •Традиційний український побут.
- •22. Особливості укр нац-культ відродження (кінець хvііі – перша пол. Хіх ст.).
- •Роль творчості т.Шевченка в національно-культурному відрожденні.
- •Національно-культурний рух другої половини хіх ст.
- •Розвиток науки і освіти хіх ст.
- •25. Харківський університет і його роль у культурі України, та розвитку міста і краю.
- •Українська література хіх ст.
- •Драматургія і національний театр хіх ст.
- •Архітектура і будівництво хіх – поч. Хх ст.
- •Образотворче мистецтво хіх ст.
- •Музичне мистецтво хіх ст.
- •Українска культура в умовах національного піднесення на зламі століть (хіх – хх).
- •Українське авангардне мистецтво.
- •Український кінематограф у 1920-ті – 1930-ті рр.
- •Дисидентський рух та його культурницька діяльність.
- •Розвиток науки і техніки в Україні в 50-80-ті рр. ХХст.
- •Кінематограф в Україні в 50-80-ті рр. ХХст.
- •Музичне мистецтво в 50-80-ті рр. ХХст.
- •Радянський побут і культура повсякденності.
- •Український живопис у 50-80-ті рр. ХХст. Державна незалежність і відродження української національної культури. Внесок діаспори у збереження і відродження української культури.
- •Тенденції і специфіка розвитку сучасної української культури.
- •Національно-культурна ідентичність.
- •Особливості сучасного музичного мистецтва: стилі та напрямки.
- •Українська постмодерна література.
- •Актуальне українське образотворче мистецтво.
- •Сучасний український кінематограф.
- •Сучасний український театр: від традиційного до постмодерного.
-
Братський рух і його значення в реформі церкви і освіти.
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження етнічної цілісності. Діяльність, що її започаткували і розгорнули в цей час братства на ниві освіти, науки, книгодрукування, дає право віднести їх до громадських організацій нового, ренесансного зразка.Братства — це всестанові, загальнонаціональні організації, що створювались навколо церкви, сприяючи культурно-національному відродженню. Це світські організації, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. їм належали великі заслуги у справі збереження української православної традиції, у становленні громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні рівня освіти та культури.Об´єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до своїх установ діячів культури з різних частин України. Саме при братствах почали свою діяльність найвизначніші представники української культури кінця XVI — початку XVII ст. Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Транквіліон Ставровецький, Іов Борецький та ін. ЗАХОДИ БРАТСТВ: -виступали за право міських общин брати участь в управлінні церковними справами,контролювати діяльність вищого духовенства; -захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху; -займалися просвітницькою діяльністю:створенням шкіл і типографій. Деякі українські церковні ієрархи засобом подолання кризи в православній церкві (діяльність братств вони вважали одним з її проявів) та упередженості польського католицького керівництва стосовно українців вважали унію з католицькою церквою, що відповідало настроям частини тогочасного українського суспільства. Найактивніші діячі — К. Терлецький та І. Потій — у 1594 р. підготували програму унії, так звані Торчинські артикули
-
Книжна справа і література 14-17ст.
Юрій Дрогобич — перший вітчизняний автор друкованої книги. Його наукова діяльність була відомою в багатьох країнах Європи, його праці зберігаються в бібліотеках та архівах Франції, Німеччини, Італії, Польщі. "Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича із Русі, доктора мистецтв і медицини Болонського університету". "Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича із Русі, доктора мистецтв і медицини Болонського університету". Багатий і впливовий магнат, князь Костянтин Острозький заснував 1576 р. у м. Острог культурно-освітній центр нового типу. До нього входили колегія, літературно-науковий гурток, бібліотека і друкарня. Вагома роль у розвитку освіти належить книгодрукуванню. Поява книгодрукування — значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості. Друкована книга, окрім свого функціонального призначення, започаткувала і новий етап в історії культури — мистецтво книгодрукування. Власне, книгодрукування стало одночасно і виявом гуманістичних тенденцій в українській історії та зброєю представників вітчизняного гуманізму в боротьбі за незалежність. Друкована книга становила синтез графічного мистецтва і поліграфічної техніки. Перші книги, друковані кирилицею, з'явилися у 1491 р. в краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були "Осьмигласник", "Тріодь цвітна", "Часословець". Українським першодруком вважається "Апостол", надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. "Апостол" історично започаткував розвиток друкарства в Україні. Одночасно з "Апостолом" І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком такої книги є "Буквар", надрукований у 1574 р. Наступним етапом у розвитку книгодрукування є діяльність Львівської братської друкарні. Львівська друкарня продовжує традиції вітчизняного друку, але її діяльність не є формальним наслідуванням друкарської практики.