20 Бер 2012 поняття та види об’єктів права інтелектуальної власності

Об’єкт права інтелектуальної власності – законодавчо визнаний таким результат інтелектуальної діяльності, що надає його автору особисті майнові та немайнові права.

Об’єкти права інтелектуальної власності поділяються на:

• об’єкти авторського та суміжного прав (твори, виконання творів, комп’ютерні програми, передачі);

• об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, торговельні марки, промислові зразки, географічні зазначення);

• нетрадиційні об’єкти (сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційні таємниці).

Нетрадиційним об’єктом є наукове відкриття – виявлення фактично існуючих закономірностей, правил тощо. Автор наукового відкриття має право дати йому ім’я і більше нічого. Такі дії регламентуються Цивільним кодексом.

Ознаки об’єкта інтелектуальної власності:

• є результатом інтелектуальної діяльності;

• має об’єктивну форму вираження (лекція має бути записаною, скульптура сфотографованою і т.п.).

Авторським правом охороняються твори науки, літератури, мистецтва. Оригінальний інтелектуальний продукт автора – те, що охороняється; ідея оригінальності не вимагається. Для виникнення авторського права не потрібна реєстрація. Твори, які захищені авторським правом, мають позначку ©. За необхідності можна отримати свідоцтво автора.

Промислова власність – виключне право на володіння та розпорядження творчими результатами науково-технічного характеру. Відмінною рисою об’єктів промислової власності є те, що правовий захист їх можливий лише у випадку реєстрації у спеціальних державних органах (з отриманням патенту та авторського права).

Суб’єкти інтелектуальної власності

Суб’єктами можуть бути фізичні, юридичні та державні особи. Суб’єктами права інтелектуальної власності є творець (автор) та інші особи, яким належать права інтелектуальної власності відповідно до законодавства.

Суб’єкти поділяються на:

• первинні – набули прав в результаті створення об’єкту або реєстрації його (автор та юридична особа – вони є носіями усіх прав);

• вторинні – набувають прав на підставі закону або договору (спадкоємці, правонаступники юридичних осіб, держава та особи, які набули прав за договором – вони є носіям деяких прав).

Автор – фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Автором вважається особа, зазначена на примірнику твору. Авторська дієздатність не співпадає з загальною цивільною дієздатністю. Автором може бути особа будь-якої дієздатності.

Дієздатність – здатність особи своїми діями набувати права та обов’язки. Розрізняють її типи:

• повна дієздатність;

• неповна (від 14 до 18 років) – є можливим заснування юридичної особи, здійснення внесків до банку та правочини за згодою батьків;

• обмежена – до осіб, які не повністю усвідомлюють свої дії (алко-, наркозалежні, азартні люди та тимчасово хворі);

• часткова (до 14 років) – є можливими дрібні побутові правочини;

• недієздатність – нездатність усвідомлювати значення своїх дій. Відповідальність за таких осіб несе піклувальник.

Співавтори – особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між співавторами зазначено в угоді (в будь-якій формі). Співавторами колективу можуть бути лише особи, які в ході створення запропонували хоча б одну частину. Творча участь кожного з винахідників (доля співавторства) у документах на визначається. Авторське право, створене у співавторстві, належить усім співавторам.