Позиції іменного складеного присудка

До повторення:

Присудкова зв’язка (дієслово зв’язка) вказує на час, особу спосіб, наприклад: був другом, стала кмітливішою, виявився своєю людиною, були переконані.

Призв’язковий член (іменна частина) може бути виражена іменником, прикметником, займенником, дієприкметником, фразеологізмом, наприклад: був другом, стала кмітливішою, виявився своєю людиною, були переконані.

Вправа 197. Визначте позицію розташування частин іменного складеного присудка. Як зміна розташування впливає на стилістику. Кожен окремий випадок прокоментуйте.

1. Іменний складений присудок роз’єднаного розташування в постпозиції до підмета:

а) з призв’язковим членом у препозиції до присудкової зв’язки або з призв’язковим словосполученням, частина якого займає таку ж позицію відносно зв’язки.

[Підмет] [призв’язковий член] ... [присудкова зв’язка].

б) з призв’язковим членом (або словом призв’язкового словосполучення) в постпозиції до присудкової зв’язки.

[Підмет] [присудкова зв’язка] ... [призв’язковий член].

2. Іменний складений присудок роз’єднаного розташування в препозиції до підмета:

а) з призв’язковим словом або членом призв’язкового словосполучення в препозиції до присудкової зв’язки.

[Призв’язковий член] ... [присудкова зв’язка] [підмет].

б) з призв’язковим членом або членом призв’язкового словосполучення в постпозиції до присудкової зв’язки.

[Присудкова зв’язка] ... [призв’язковий член] [підмет].

3. Іменний складений присудок роз’єднаного розташування з підметом між його частинами:

а) з призв’язковим словом або членом призв’язкового словосполучення в препозиції до присудкової зв’язки.

[Призв’язковий член] ... [підмет] [присудкова зв’язка].

б) з призв’язковим словом або членом призв’язкового словосполучення в постпозиції до присудкової зв’язки.

[Присудкова зв’язка] [підмет] ... [призв’язковий член].

1. Горда та неподатлива вона була, ніякої ганьби, ніякого згірдного слова не могла стерпіти!.. (І. Франко). 2. Вода була така вже холодна, що трудило зуби (Г. Тютюнник). 3. Був уже початок квітня, але весна була пізня, вночі термометр показував нижче нуля (Л. Дмитерко). 4. Були щасливі ми, радіючи сьогодні тому, що квітне цвіт і сонце сяє і не зважаючи на те, що завтра цвіт цей опаде і сонце зникне в небокраї. 5. Поетична вдача в неї була , хоч вона була пустенька собі й кокетка (І. Нечуй-Левицький). 6. Навкруги була земля, така чорна, пухка, родюча, повесні пишна, восени багата(М. Коцюбинський).7. Став він наочним прикладом солдатської доблесті й колгоспної хазяйновитості (О. Копиленко). 8. Вона була вже матір'ю.. Горпині було й соромно перед людьми і для себе невигодно: лишня з'їжа, лишній рот у її сім'ю (П. Мирний). 9. Пасіка його була в лісі, і кождої погідної днини Захар Беркут ходив у свою пасіку, хоч досить утяжлива і далека дорога  була  (І. Франко). 10. Великі та круглі стали очі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї — зуби білим рядком (А. Головко). 11. Завалювався, скажімо, на екзаменах.. якийсь синок,», і його терміново везли в область, де недобір студентів був суттєвим (В. Кучер). 12. Він був знов такий жовчний! (О. Кобилянська). 13. Тяжка це була хвороба для виснаженого голоднечею хлопчика (Ф. Бурлака).14. Він скупий поперед усього був для себе, ходив у біднім міщанськім убранню, густо вкритім латками, і призвичаював також своїх пансіоністів [учнів] до можливо простої та скромної одежі (І. Франко). 15. Виявилось, що семигривеник був зовсім не срібний (В. Самійленко). 16. Маленька до того ж була нивка, косою ніяк розмахнутись (О. Донченко). 17. Березовий сік був для неї [Ганни] кров'ю дерева, а кожен поріз на корі — раною, яка витискувала з дівочих очей сльози обурення (В. Козаченко). 18. Укотили його колеса автомашин, і став  немовби ширшим він (І. Цюпа).

Вправа 198. Прочитайте текст. Випишіть складені іменні присудки. Визначте стилістичні особливості цих присудків.

УКРАЇНСЬКИЙ ДИРИГЕНТ

     Серед призабутих імен і постать славетного українського дириген­та, композитора та етнографа Олександра Антоновича Кошиця.

    Праця майстра на музичному терені стала для України міжна­родною візитівкою. Тріумфальні виступи Української республікан­ської капели під орудою О. Кошиця у країнах Європи, Північної та Південної Америки зробили більше, ніж офіційна дипломатія. З до­помогою української пісні світ дізнався про такий народ і державу, як Україна.

   Як відомо, О. Кошиць був високоосвіченою, ерудованою людиною, блискучим знавцем та інтерпретатором духовної музики. Постійна хормейстерська практична діяльність виявила його неабиякий компо­зиторський талант. Найбільшу популярність здобули чудові обробки українських народних пісень. На початку минулого століття україн­ська пісня піднялася до небачених висот саме завдяки таланту М. Леонтовича, К. Стеценка та О. Кошиця. Обробки українських народних пісень «На вулиці скрипка грає», «Вийди, Грицю, на вулицю», «Ой ходить сон» та низка інших є окрасою репертуару будь-якого хору.

    Колеги-хормейстери, музичні критики підкреслювали, як блис­куче володів Кошиць технікою хорового звучання. Прекрасно обізна­ний з особливостями і можливостями людського голосу, він майстер­но застосовував їх у своїх обробках українських пісень. Сучасники відзначали, що хор під орудою О. Кошиця звучав ніби оркестр люд­ських голосів. До речі, про це зізнавався і сам Олександр Антонович (З журналу).

Вправа 199. Чи згодні ви з думкою, що за кожним славетним українським іме­нем — сторінка нашої історії, культури, зрештою, духовного надбання? Оформіть свої міркування у вигляді твору-роздуму на тему «Славетні іме­на України». Визначте присудки, назвітьи їх вид, спосіб вираження та стилістичні особливості.

Вправа 200. Прочитайте текст, знайдіть у ньому додатки, дайте їм характеристику.

Ця ріка, вона теж як людина: сягнула свого апогею, вибухла повінню світла і саме тепер, коли світлом мудрості осяяна, в спокійних розтоках гирла мусить завершувати свій плин... Вже стає Океаном”. Не впізнати ріку. Те, що недавно чорно, ревіло, ламало, трощило, тут поступилося місцем іншій повені — повені, яка не руйнує. Плине, ущерть налита світлом, ріка. Розсунула очерети, розлилася привільне, відтворює саму широчінь і сяйво неба, з усім живим спілкується своєю безмовною мовою... Тут я впадаю в Світовий океан. З цими очеретами прощаюсь, що, як єгипетські папіруси, вбирають в себе щедрі тайнощі світла... Прощаюсь з прикордонною вишкою, що височить в очеретах, і прикордонник молодий там чатує з біноклем угорі... Цей день чатує, залитий потопом світла, і маревну тишу верб, і безконтрольний політ птаха понад усі межові знаки... Йду, зникаю своїми прісними водами в Світовім океані. Він поглинає мене, одну з безлічі рік, щоб уподібнити собі, розчинити у синіх своїх безмежжях. А чи так уже й безслід зникаю? Не позначусь хіба — хоч певною мірою — на окладі його ж власних вод, на мірі її солоності, на рівні його не регів, на самому характері Океану? Ріка рівнин і гір, ще довго тектиму й там, серед моря, далеко буде видно серед морської блакиті течію рудої річкової води; вона й там. Довго зберігатиме свою річкову природу — и прісноту джерел, і колір гірських та долинних грунтів, і внутрішній рух Життя... Вода серед води — вже в цьому є незвичайність; і є щось значне в самому акті впадання, в цьому одвічнім єднанні гирла ріки з Океаном. Світиться світ. Всюди розіллялося тихе, сріблясте, безкрає... І повінь уже тут не повінь. І небо вже тут не небо, а небеса.

(О. Гончар).

Вправа 201. Складіть по одному реченню на кожен випадок розташування додатка у реченні.

1. Логічно не наголошені прямі додатки вживаються після дієслівних членів речення.

2. Інверсовані, в позиції перед керуючим дієсловом, прямі додатки зустрічаються в таких випадках:

а) коли додаток приймає на себе логічний наголос — сам або разом із членами, які його пояснюють.

б) коли додаток переноситься в препозицію з метою синтаксичного розвантаження прикінцевих акцентованих позицій в будові речення для інших логічно підкреслюваних членів.

в) коли додаток має логічне підкреслення, що позначається спеціальними граматичними засобами (посилювальними частками).

г) коли зв’язок додатка з дієслівним членом має фразеологічний характер.

д) коли за допомогою прямого додатка в препозиції досягається текстуальний зв’язок з попередньою частиною контексту або зазначається вихідний момент для наступного розгортання розповіді.

е) коли значення прямого додатка є семантично контрастним до значення постпозитивного підмета того ж речення.

є) коли в суміжних частинах контексту з кількома прямими додатками вони мають позиційне чергування (то перед керуючим, то після нього).

3. Непрямі придієслівні додатки часто зустрічаються в постпозиції і в кінці речення можуть бути логічно акцентованими.

4. Непрямі додатки вживаються також у препозиції (загалом — у такій синтаксично-логічній ситуації і в таких же випадках, що й прямі додатки в препозиції).

5. Абсолютну препозицію (позицію на початку речення) займають і ті додатки, які є спільними другорядними членами для кількох речень, об’єднаних в одне складне речення.

6. Додатки присубстантивні вживаються, як правило, після керуючого іменника.