Економічна теорія має такі основні функції:

1) Практична – полягає в тому, щоб всебічно обгрунтувати необхідність і шляхи вдосконалення прогресивних форм власності, які в свою чергу найбільш відповідають інтересам людини, колективу, суспільства.

2) Пізнавальна – полягає в тому, щоб розкрити суть економічних законів, категорій, форм їх прояву та механізму їх дії.

3) Формування сучасного світогляду людини.

2. Суть і структура виробничих відносин і продуктивних сил.

В основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити люди повинні мати їжу, житло, одяг, тобто повинні їх виробляти.

Економіка, як народне господарство має дві сторони свого вираження:

1. Як матеріально-натуральне наповнення;

2. Як сукупність виробничих відносин, які повязують процес виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Матеріально-натуральне наповнення економіки проявляється в продуктивних силах суспільства, що відображають систему відносин "людина – природа". До них належать передусім:

1 - робоча сила,

2- предмети праці,

3- знаряддя праці.

Під робочою силою розуміють сукупність розумових і фізичних здібностей людини. Здатність людини творити в матеріальній та духовній сферах. Це особистий фактор виробництва.

Предмет праці – це речовина природи, на яку людина діє в процесі праці, піддаючи її обробці.

Предмети праці бувають 2-х видів:

- дані самою природою;

- ті, які підлягають попередній обробці.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. До засобів праці крім механічних також належать усі матеріальні умови процесу праці – робочі будівлі, канали, дороги тощо.

Предмети і засоби праці в своїй сукупності становлять засоби виробництва. Вони в єдності з робочою силою суспільства є продуктивною силою.

Центральне місце системі засобів праці насідають накопичення людством знань.

Отже, продуктивні сили є факторами, які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні і духовні блага та визначають зростання продуктивності суспільної праці.

На сучасному етапі до складу продуктивних сил входить:

• наука,

• інформація,

• методи та форми організації виробництва,

• використання людьми сил природи та інше.

Однією з функцій економічної теорії є аналіз виробничих відносин – відносин, які виникають між людьми незалежно від їхньої свідомості та волі у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Продуктивні сили і виробничі відносини в своїй взаємодії становлять суспільний спосіб виробництва (ССВ).

СУСПІЛЬНИЙ СПОСІБ ВИРОБНИЦТВА

Продуктивні Сили

Виробничі Відносини

Засоби Виробництва

Предмет Праці

Знаряддя Праці

Які потребують попередньої. обробки

Дані природою

Виробничі відносини і їх структура.

Сукупність виробничих відносин представлена організаційно-економічними та соціально-економічними відносинами.

Організаційно-економічні відносини безпосередньо звязані з продуктивними силами. Вони виникають з приводу трудової діяльності, кооперації праці, обміну засобами виробництва, тощо. В цілому ці відносини зображені господарською системою організації та управління економікою на різних рівнях.

До загальних організаційно-економічних відносин належать форми і методи господарювання характерні для всіх галузей економіки.

Загальні організаційно-економічні відносини – це відносини у сфері грошового обігу, ціноутворення, фінансів та кредиту, маркетингу, менеджменту, біржової справи.

Соціально-економічні відносини зумовлює система звязків "людина-людина".

Вивчення соціально-економічних відносин дає змогу побачити, хто реально володіє засобами виробництва та фінансами, привласнює їх, тобто в чиїх інтересах відбувається розподіл вироблених продуктів та послуг, як і скільки трудівник працює на себе та інших членів суспільства.