Структура виробничих відносин.

Виробничі відносини (ВВ)

Організаційно-економічні

Соціально-економічні

Відносини з приводу:

Відносини з приводу:

• різних форм власності;

• розподіл доходів та багатства в цілому;

• відтворення суспільного виробництва.

• грошового обігу;

• ціноутворення;

• фінансів і кредиту;

• маркетингу;

• менеджменту;

• біржової справи.

• трудової діяльності;

• поділу, спеціалізації та кооперації праці;

• обміну засобами виробництва.

Система – це сукупність певних елементів або підсистем і зв’язків між ними, якій притаманні такі ознаки, як: організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, загальна мета.

Економічна система - сукупність усіх видів економічної діяльності людей в процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розповсюдження і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Основними елементами економічної системи, та її підсистемами є:

• продуктивні сили;

• техніко-економічні відносини;

• виробничі відносини;

• господарський механізм.

3. Економічні закони, їх категорії і класифікація.

Закон – це внутрішньо-необхідні суттєві, сталі та історичні зв`язки між протилежними сторонами явищ, процесів, елементів системи.

Економічні закони – це закони розвитку виробничих відносин у взаємозв`язку з розвитком продуктивних сил.

Економічний закон – це внутрішньо-необхідні сталі й суттєві звязки між економічними явищами і процесами.

Економічні закони, як і закони природи мають обєктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються й функціонують лише у процесі економічної діяльності людей – у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Крім того економічні закони на відміну від законів природи не вічні.

Система економічних законів включає 4 типи:

1) Загальні економічні закони, тобто закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон економії часу, зростання продуктивності праці, закон відповідальних виробничих відносин, характеру і рівня розвитку продуктивних сил).

2) Закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, попиту і пропозиції). Вони діють в момент виникнення товарного виробництва.

3) Специфічні економічні закони, які діють лише у межах одного суспільного способу виробництва. (основний економічний закон, який виражає глибинні звязки між (ВВ і ПС) відносинами власності у взаємодії з розвитком ПС, в умовах капіталізму таким законом є виробництво прибутку).

4) Закони, що діють лише на одній із стадій суспільного способу виробництва (закон утворення монополії, концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

Економічні категорії – теоретичний вираз, мислені форми виробничих відносин, процесів і явищ, які реально існують.

4. Методи економічної теорії та її складові елементи.

Методи економічної теорії – це шляхи пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення цієї взаємодії в теорії діалектики.

Головними елементами методу економічної теорії є:

1. Філософські та загальнонаукові принципи (детермінізму, взаємодії, обєктивності, аналізу й синтезу, системності тощо);

2. Закони матеріалістичної діалектики (закон єдності і боротьби протилежностей, закон кількісно-якісних змін і закон заперечення заперечення);

3. Категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма);

4. Закони і категорії економічної теорії (закони вартості, грошового обігу, тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.)

5. Раціональні засоби і методи економічного аналізу.