Висновки

Отже, власний рівень української науки, що був досягнутий на початку XX ст., свідчив про досить високий творчий потенціал України, якому мали відповідати і нові, досконаліші організаційні форми.

ХХ ст. дуже насичене різноманітними історичними подіями, характеризується різкою зміною політичних режимів, соціально-економічної ситуації. Звідси різні історичні умови, в яких розвивалася українська наука. Цей новітній період розвитку української науки можна розділити на декілька етапів:

- коротка доба відновлення української державності (1917-1920 рр.), коли було створено принципово нові умови для розвитку української науки, але її поступ відбувався в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції; - радянський етап (1921-1991 рр.), який включає в себе і добу злету 20-х рр., яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти науковців і вчених, а й проти митців, працівників культури. - етап розбудови незалежної України і відродження науки, який триває досі й знаменує початок її нового поступу.

Список літератури

1. Середницька Г. В., Історія України. - К.: А.С.К., 2006. - 256 с.

2. Онопрієнко В. І., Репресована наука України. - К.: 1990, - 32 с

3. Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світової та української культури.-Київ: “Літера”, 2000. – 463с.

4. Історія Академії наук Української РСР. — К., 1982.

5. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. — К., 1998.