Особливості нтр

Перетворення науки у продуктивну силу

Особливості: Скорочення проміжку часу від нового наукового відкриття до його впровадження

НА весь стан суспільного поділу праці який відбувається завдяки перетворенню науки в пріоритетну сферу діяльності. Інтеграція науки з виробництвом, а також різних галузей самої науки. Якісне перетворення усіх елементів виробництва засобів і предметів праці. Основні напрями науково технічного прогресу на сучасному …

1. Електронізація на бла бла бла…

2. Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства

3. Створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості.

4. Освоєння принципово нових технологій.

5. Прискорений розвиток біотехнологій.

6. Технічний рівень виробництва

Показники технічного рівня виробництва:

1. Фондоозброєність праці.

2. Технічна озброєність праці.

3. Електроозброєність праці.

4. Коефіцієнт оновлення і вибуття основних фондів

5. Вікові характеристики виробничого устаткування.

20.11.15

Планування матеріально технічного

Зміст, завдання та послідовність розробки плану матеріально технічного плану. Сучасні методи планування потреби в матеріальних ресурсах. Вибір постачальника та планування поставок матеріальних ресурсів.

МТЗ (матеріально технічне забезпечення) – від комерційної діяльності, щодо забезпечення матеріально – технічними ресурсами процесу виробництва. МТЗ здійснюється до початку виробництва.

Мета МТЗ: Доведення матеріальних ресурсів до конкретних виробничих підприємств (заздалегіть визначена договором місцеспоживання).

Функції МТЗ: Допоміжні та основні.

Основні: закупівля сировини, матеріалів, палива, енергія, обладнання, їх зберігання, розподіл, облік використання вторинної сировини.

Допоміжні: маркетингові та юридичні.

Завдання МТЗ:

1. Матеріальне забезпечення процесу виробництва необхідними товарами та послугами в потрібній кількості та певній якості з додержанням вимог щодо часу і місця.

2. Диспетчрування.

План по МТЗ містить такі складові:

1. Визначення потреби в матеріалах, ресурсах, паливі, енергії та їх нормуванні.

2. Розрахунок запасів матеріально технічних цінностей.

3. Облік контроль і аналіз виконання планів забезпечення

4. Поточне регулювання, забезпечення виробничих підрозділів підприємства.

Етапи планування МТЗ:

1. Підготовча робота (забезпечення бланками, інструктаж, тощо)

2. Визначення джерела забезпечення потреби в матеріалах.

3. Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах

4. Розроблення норм матеріальних запасів.

Види планування МТЗ:

1. Стратегічне планування.

2. Поточне планування (забезпечення всіма видами ресурсів на весь рік).

3. Оперативне планування – це координація руху ресурсів між підрозділами підприємства та контроль запасів.

Сучасні методи планування. Потреби в матеріальних ресурсах складається з потреби в ресурсах на основне виробництво, створення запасів та потреби на інші види господарської діяльності в тому числі не виробничі.

Баланс МТЗ охоплює наступну потребу в матеріалах:

1. Матеріали на виробництво продукції (Рп+Рн+Рр-е+Рнзв+Рз=Зо+Знзв+Мвн+Зс)

2. Впровадження нової техніки

3. Ремонтно експлуатаційні потреби.

4. Утворення залишків не завершеного виробництва.

5. Утворення запасів.

Джерела покриття матеріалу:

1. Очікувані залишки на початок планового періоду

2. Матеріали в незавершеному виробництві на початок планового періоду.

3. Мобілізація внутрішніх ресурсів.

4. Придбання і завезення ресурсів зі сторони

Фактори що впливають на визначення потреби в матеріальних ресурсах:

1. Вид матеріального ресурсу (технічні засоби, станки, обладнання, інструменти, Ресурси: сировина, матеріали, паливо)

2. Виробнича програма (обсяг виробництва: виробництво товарів на сторону та задоволення власних потреб)

3. Види потреби в ресурсах (основне виробництво, капітальне).

4. Норма витрат матеріального ресурсу на одиницю продукції.

Основним методом розрахунку матеріально технічного забезпечення є метод прямого розрахунку, до якого відносять:

1. По детального розрахунку (потреби в матеріалах розраховують як добуток нормо витрат на деталь та кількість запланованих до виробництва деталей.

2. На виробничу одиницю (вузол)

3. За типовим представником (для підприємства з широким асортиментом)

4. За методом динамічних коефіцієнтів.

5. Метод рецептурного складу.

Вибір постачальника та планування поставок

Розрізняють транзитну та складську форму МТЗ.

Проблема вибору постачальників складається з 3-х етапів:

1. Виявлення потенційних постачальників.

2. Аналіз відібраних постачальників.

3. Визначення рейтингу та ранжування відібраних постачальників.

Методи вибору постачальників:

1. Метод рейтингових оцінок.

2. Метод оцінки затрат.

3. Метод домінуючих характеристик.

4. Метод категорії вподобання.

5. Метод АВС

24.11.15

Виробнича логістика

Виробнича логістика – це регулювання всього виробничого процесу, спрямоване на те, щоб забезпечувати виконання всіх контрактів і договорів та одночасно скорочувати витрати. Логістика дозволяє зробити діяльність всього підприємства злагодженою та послідовною.

Завдання логістики:

1. Контроль матеріальних потоків.

2. Транспортування матеріалів всередині виробництва.

Мета виробничої логістики: Оптимізація матеріальних потоків підприємства.

Розроблено та впроваджено наступні системи управління матеріальними потоками:

1. «Штовхаюча система» (предмети праці які надходять на ділянку, цією ділянкою не замовляються. Матеріальний потік виштовхується кожному наступному адресату строго за розпорядженням, яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництва.)

2. Другий варіант організації процесів на виробництві називається «тягнучою системою». В цієї системи деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію за необхідністю. Центральна система не втручається в обмін матеріальними потоками між ділянками підприємства та не встановлює завдань. Виробнича програма окремої ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центра управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Організація виробництва. Виробнича і соціальна інфраструктура підприємства.

Типи організації виробництва. Інфраструктура підприємства.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи потрібних для виготовлення продукції.

Елементи виробничого процесу:

1. Процес праці

2. Предмети праці

3. Засоби праці.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція.

Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над одним і тим же предметом праці без переналагодження обладнання. Класифікація виробничих процесів по критеріям, за призначенням: Допоміжні, основні та обслуговуючі. ЗА перебігом часу бувають дискретні та безперервні. За ступенем автоматизації: ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні, принципи виробничих процесів. Принцип пропорційності. Принцип паралельності. Принцип прямоточності. Принцип безперервності. Ритмічності. Автоматичності. Гемо статичності

Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує широту номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є 3 типи виробництва:

1. Одиничне

2. Серійне

3. Масове

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою, малим обсягом випуску однакових виробів.

Виготовлення однакових виробів періодично повторюється, загальний випуск може бути досить великим.

Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Виробничий цикл складається з часу виробництва і часу перерв. Час виробництва включає тривалість технологічних операцій, допоміжних, природних.

До допоміжних відносять:

1. Підготовчьо заключні

2. Транспортні

3. Контрольні

4. Складські

Час перерв містить перерви в робочому часі та не робочий час, основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, яка називається технологічним циклом, операції в технологічному процесі поєднуються трьома способами. Методи організації виробництва. Поточний та не поточний. Ознаки не потокового методу:

1. НА робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці.

2. Робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій.

3. Предмети праці переміщуються в процесі обробки складними маршрутами, внаслідок чого є великі перериви між операціями.

Ознаки потокового виробництва.

1. Робочі місця розташовані послідовно за ходом технологічних операцій

2. За групою робочих місць закріплена обробка предметів одного найменування.

3. Предмети праці передаються з .. невеликими транспортними засобами згідно з ритмом роботи.

4. Широко використовується між операційний транспорт.

Переваги поточного підприємства:

1. Високий рівень продуктивності

2. Механізація, автоматизація робіт, чітка організація виробництва

3. Скорочується виробничий цикл

4. Зростає коефіцієнт використання потужностей

5. Зменшення собі вартості.

Недоліки:

1. Відсутність гнучкості виробництва

2. Важно оновлювати асортимент

3. Монотонність праці.

Інфраструктура виробництва – це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідну умову функціонування підприємства. Розрізняють виробничю та соціальну інфраструктуру підприємства.

Виробнича – це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у створенні продукції, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючі для цього необхідні умови.

Склад виробничої інфраструктури:

1. Допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтні, інструментальні, транспортні)

2. Допоміжні дільниці та служби, що розміщені в основних цехах.

3. Магістральні об’єкти, комунікаційні мережі та засоби передачі збору та обробки інформації.

Соціальна інфраструктура - це сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують соціально-побутові та культурні потреби робітників підприємства.

ЗАДАЧА №1

Річна програма випуску деталі різальним інструментом 1млн 850тис шт. Кожна деталь обробляється на 6-ти операціях, витрати машинного часу на одну детале/операцію 3,5мин. Повний час зносу інструменту 72год. Коефіцієнт випадкової втрати інструменту = 0,09.

04.12.15

Стандартизація і сертифікація

Управління конкуренто спроможністю продукції – це встановлення оптимального співвідношення між чінниками забезбечення конкурентоспроможності (якість, ціна, система збуту). Ефективним засобом управління якістю і конкуренто спроможністю є стандартизація, яка включає певні норми, правила та вимоги до якості.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю документації.

1. ДСТУ

2. Галузеві стандарти

3. ГСТУ

4. Міжнародні стандарти

ISO – стандарти підприємства.

в якому показники якості встановлюються виходячи із новітніх досягнень науки та техніки та попиту споживачів

Сертифікація продукції передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам.

Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи, управління господарської системи, охоплює перевірку та випробування продукції та державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись за ініціативою суб’єктів господарювання на договірних засадах. Сертифікацію здійснюють державні органи (випробувальні центри п найважливіших видах продукції. За порушення стандартів виробники несуть матеріальну відповідальність у формі штрафів, які розподіляються так:

30% - поза бюджетний фонд місцевих органів влади.

10% - Держ стандарт України для розвитку матеріальної бази

ціноутворення в- це процес в якому треба враховувати такі фактори

1. Фактор конкуренції

18.12.15

Прибуток

Прибуток – це частина чистого доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції.

Види прибутку:

1. Валова або балансова. Розраховується як різниця між чистим доходом підприємства, та собі вартістю реалізованої продукції.

2. Операційний прибуток – це балансовий прибуток скорегований на операційні доходи та витрати.

3. Прибуток від звичайної діяльності – це операційний прибуток, скорегований на величину фінансових доходів та витрат.

4. Чистий прибуток, що надходить у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток

Функції прибутку

1. Прибуток, як основа іноваційних рішень

2. Мірило успіху підприємства

3. Винагорода власникам підприємства

Рентабельність підприємства

Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності роботи підприємства

Види рентабельності

1. Рентабельність окремих видів продукції

2. Рентабельність продукції підприємства

3. Загальна. Рентабельність виробництва, яка може бути загальної та розрахунковою

Система оплати праці:

1. Погодинна оплата праці

2. Посадових окладів

3. Відрядна

4. Відрядно-преміальна

5. Акордна оплата