9.Механізми соціалізації: загальна характеристика підходів до вирішення проблеми.

З.Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:

Імітація – усвідомлення спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзі;

Ідентифікація – засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних;

Почуття сорому і провини – негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

На думку В.Москаленка, всі механізми соціалізації, можна розділити на 3 групи:

неусвідомлювані (навіювання, зараження, наслідування, ідентифікація)

усвідомлювані(референтна група, авторитет, популярність)

механізми, до яких належать санкції заохочення, покарання, що застосовуються у суспільстві.

А.Мудрик поділяє їх на 3 групи:

1.психологічні; 2.соціально-психологічні; 3.соціально-педагогічні.

До психологічних і соціально-психологічних механізмів соціалізації можна віднести:

Імпринтинг – фіксування людиною на ранніх стадіях розвитку на рецепторному і підсвідомому рівнях ознак життєво важливих об'єктів, що впливають на неї. Імпринтинг може бути філіальним(прив`язаність до батьків), термічним, харчовим.

Наслідування –копіювання якого-небудь прикладу, зразку.

Екзистенціальний натиск –оволодіння мовою і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної.

Фасилітація- підтримуючий і стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, внаслідок чого їх діяльність проходить активніше, інтенсивніше.

Переконання –усвідомлюване сприйняття ідей, уявлень, зразків поведінки, що визначають відношення людини до різних сфер життя.

Ідентифікація (ототожнення) –процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною.

Рефлексія –мисленнєвий процес,спрямований на аналіз,розуміння, усвідомлення себе, своїх дій, поведінки, це внутрішній діалог, у якому людина розглядає, оцінює, приймає чи відкидає ті або інші цінності, властиві різним інститутам суспільства.

До соціально-педагогічних механізмів соціалізації, можна віднести:

Традиційні засоби соціалізації реалізується в умовах впливу сім`ї та найближчого оточення. Завдяки йому у дитини формується «образ Я.

Інституціональні засоби забезпечують накопичення необхідних знань і навичків соціально прийнятної поведінки, в умовах взаємодії з різними інститутами соціалізації- дитячим садком, школою , трудовим колективом, засобами масової комунікації

Міжособистісний засоби діють у процесі спілкування з референтними особами, коли дитина намагається копіювати модель поведінки значимих людей.

Стилізований засіб соціалізації забезпечує прийняття дитиною зразків поведінки та моральних цінностей, які притаманні певній субкультурі.

10. Основні зарубіжні концепції соціалізації

Адаптивна концепції с-ції (Представники: Т.Парсонс, Дж.Дьюї, В.Кукартц та ін.)

Метою с-ції представники цієї концепції вважають пристосування людини до існуючих норм ,стилю життя . Такий підхід свідчив ,що дитинство це не підготовка до дорослого життя ,а саме життя.

Рольова концепція с-ції (Представники Е. Дюркгейм , Дж. Мід, Р. Дарендорф, К. Ленгтон .)

Завдання: засвоєння сукупності соц. ролей, які доведеться виконувати у суспільстві, які надають їм рис індивідуальності.

Критична концепція с-ції (Представники: К.Роджерс, А.Маслоу.)

Увага на те ,що під час с-ції людина не стільки прагне адаптуватися у соціумі ,скільки самореалізуватися та самоствердитися ,прагне сама творити своє життя. Головне завдання: у стимулюванні дітей до соц. поведінки ,яка має бути мотивована переважно ціносттями власного «Я».

Когнітивна концепція с-ції (представники: Ж.Піаже, Л.Колгберг, Ч.Таллмен)

Головна ідея: у с-ції дитини провідну роль відіграють когнітивні(пізнавальні)процеси. Завдяки розвитку когнітивних процесів дитина здатна засвоїти соц. досвід ,набути власний ,освоїсти соц.дії.

Концепція соц. научіння (Представник: А.Бандура ,У.Бронфенбреннер.)

Провідну роль відіграють механізми ідентифікації ,наслідування ,навіювання та комфортності. Соц.научіння відбувається: під впливом реакції оточуючих людей , в результаті спостереження за наслідками позитивних і негативних вчинків людей, внаслідок прочитаного або почутого про поведінку людей у конкретних обставинах і оцінку такої поведінки з боку оточуючих. Внаслідок цього дитина здатна передбачити наслідки своєї поведінки.

Розвиток дитини здійснюється шляхом постійної взаємодії різних середовищ:мікросистема(структура діяльностей ,ролей і міжособистісних відносин),мезосистема(структура взаємин 2х чи більше середовищ ,у яких індивід бере активну участь),екзосистема(одне чи кілька середовищ ,що не розглядають підростаючу дитину ,як активного учасника),макросистема(визначає сталість форми і змісту попередніх систем)

Психоаналітична концепція с-ції (Представник: З.Фрейд.)

Грунтується на переконанні ,що індивід завжди знаходиться в стані конфлікту з суспільством. Три основні компоненти структурної моделі особистості :Ід («Воно»-джерело енегрії,направленої на отримання задоволення),Его («Я»-контролює поведінку), Суперего («над-Я»-ідеальний голос ,який контролює «Я»). Таким чином ,с-ція з позиції психоаналітичної концепції – приборкання «Воно» відповідно до соц.норм.

Психодинамічна концепція особистості (Представники: К.Левін,Ф.Хайдер.)

Звертає увагу не стільки на саму поведінку особистості чи на її соц.оточення ,а на «життєвий простір», під яким розуміється психологічний феномен сприймання ,розуміння, інтерпритації оточуючої соц.реальності. Кожна людина усвідомлює себе: у даний момент(«психологічне сьогодення»),у минулому («психологічне минуле») ,у майбутньому(«психологічне майбутнє») Таким чином ,завдання с-ції з позиції психодинамічної концепції –впливати безпосередньо на сприйняття людиною життя.

Концепція «дзеркального Я» (Представники: Чю. Кулі, Дж.Мід.)

Вважають ,що особистість формується в умовах численних інтеракцій людини з навколишнім світом у результаті яких вона навчається дивитися на себе очима інших ,мислити про себе ,як про інших, розуміти поведінку інших.