Розділ 3 технічне підвищення економічної ефективності оборотних засобів тов аф «псьол»

3.1 Підвищення економічної ефективності запасів тов аф «Псьол» на основі застосування моделі eoq

Раціональне й економічне витрачання окремих елементів оборотних засобів підприємств має велике економічне значення. Це зумовлено постійним збільшенням абсолютного споживання сировини та матеріалів у виробництві. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з такої самої кількості сировини і матеріалів виготовити більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва загалом на кожному підприємстві.

Поліпшення використання оборотних засобів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

• скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

• прискорення обертання оборотних засобів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

За оцінками фахівців, що займаються консультуванням у сфері фінансового менеджменту, із загальної економії, що може одержати підприємство при ефективному управлінні фінансами, 50 % може дати ефективне управління товарно-матеріальними запасами, 40 % - управління запасами готової продукції і дебітор­ською заборгованістю і інші 10 % - управління власне технологі­чним циклом [32].

Управління запасами – це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать усі кінцеві результати діяльності підприємства. Ефективне управління за­пасами дає змогу прискорити оборотність капіталу і підвищити його дохідність, зменшити поточні витрати на зберігання їх, ви­вільнити з поточного господарського обороту частину капіталу, реінвестуючи його в інші активи.

Визначення оптимального рівня виробничих запасів базується на використанні моделі оптимального рівня запасів (базової моделі) ЕOQ (Economic Odering Quantity) [12; 13].

Ідея побудови моделі полягає у визначенні такого рівня запасів, дотримання якого мінімізує сукупні витрати по управлінню ними. При цьому, сукупні витрати розбивають на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов’язані з формуванням запасів, та витрати, які виникають внаслідок браку виробничих запасів.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності, так як зростає обсяг капіталу, іммобілізованого в запасах, складські витрати, витрати, пов’язані з старінням та ушкодженням виробничих запасів.

На другу та третю групи витрат збільшення рівня запасів створює протилежний вплив та веде до їх зниження за рахунок економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, попередження дефіциту виробничих запасів.

При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з ростом рівня запасів. Закономірність зниження витрат управління запасами, що відносяться до другої та третьої груп, описується кривою гіперболічного вигляду.

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат зростає, друга – знижується. Результуючим ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат. Їх поведінка характеризується наявністю оптимальної точки Q*, тобто, таким рівнем запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня.

Якщо рівень запасів менший Q*, то збільшення їх обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання зростають повільніше, ніж скорочуються витрати другої та третьої груп. В точці оптимального рівня запасів Q* темпи зміни витрат різних груп врівноважуються, а сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи росту витрат зберігання перевищують темпи зниження другої та третьої групи, внаслідок чого сукупні витрати зростають.

В діяльності ТОВ АФ «Псьол» часто виникають ситуації, коли матеріали і комплектуючі закуповують заздалегідь на кілька місяців, через побоювання керівництва щодо можливого їхнього подорожчання чи стабільності майбутніх поставок. Це призводить до вилучен­ня коштів з обороту, неможливості вчасно розрахуватися за поточним зобов’язанням. З іншого боку, можлива ситуація, коли відсутність тих чи інших матеріалів змушує підприємство зупинитись, порушувати технології виробництва. В обох випадках це призводить до великих ма­теріальних і фінансових збитків.

З метою уникнення подібних ситуацій керівництво підприємства застосовує цілий комплекс заходів. Одним із них є оптимізація обсягів сировини і матеріалів, які закуповують. Також можна застосовувати спеціальні мето­дичні прийоми і формули розрахунку оптимальної кількості закупленої партії матеріалів.

Закупівля сировини і матеріалів пов’язана з певними витра­тами, їх прийнято поділяти на змінні та постійні. До змінних можна віднести витрати на законсервований, тобто, вилуче­ний з обороту, капітал, закупівлю матеріальних цінностей, вантажно-розвантажувальні роботи та інші. До постійних – охорону складських приміщень, їхню амортизацію, доставку матеріальних цінностей (в окремих випадках), ведення пере­говорів і розміщення замовлення та ін.

Отже, ТОВ АФ «Псьол» впродовж трьох місяців, тобто, кварталу, щотижня закуповує 5 тис. л дизельного пального за ціною 20,00 грн./л. Наприкінці першого тижня запас ди­зельного пального буде повністю вичерпаний, але в цей час надійде його нова партія, і так буде продовжуватися далі. Далі розрахуємо спочатку середні залишки дизельного пального протягом кварталу. Це можна зробити за фор­мулою (3.1):

А = (S / N) / 2 (3.1)

де А – середній рівень залишків товарно-матеріальних за­пасів;

N – кількість замовлень за відповідний проміжок часу;

S – загальна кількість одиниць продукції, яку закупо­вують за даний проміжок часу.

В нашому випадку S = 60 тис. л, N – 12 тижнів, таким чином: А= (60 / 12) / 2 = 2,5 тис. л.

Перейдемо тепер безпосередньо до розрахунку рівня вит­рат, пов’язаних з придбанням і зберіганням дизельного пального. Зробимо розрахунок спочатку за величиною змінних витрат.

Виходячи з ціни 1 л дизельного пального 20,00 грн., або 20,00 тис. грн. за 1 тис. л, середня вартість запасів пального бу­де становити 2,5 тис.л х х20,00 грн. = 50 тис. грн. Рівень витрат на законсервований капітал можна встановити, виходячи з можливих альтернатив його використання.

Найбільш про­стим варіантом є депозитний вклад у банку. Наприклад, при рівні річної ставки за депозитом в 16 % це становитиме 4 % у квартал або 50 тис. грн. х 0,04 = 2000 грн.

Під час розрахунку величини змінних витрат необхідно враховувати також природні втрати пального. Дані дослідження свідчать, що вона дорівнює 0,5 %, або 50 тис.грн. х 0,005 = 250 грн. Та­кож необхідно врахувати витрати на доставку пального в сумі 140 грн. Таким чином, загальна сума змінних витрат бу­де дорівнювати 2000 + 250 + 140 = 2390 грн. Це означатиме, що відсотковий квартальний показник змінних витрат (С) дорівнює 2390 / 50000 4,8 %.

Визначимо тепер величину змінних витрат за квартал. Це зробимо за формулою

ТСС = С х Р х А (3.2)

де ТСС – величина квартальних змінних витрат;

С – відсотковий показник змінних витрат;

А – кількість натуральних одиниць середніх залишків дизельного пального;

Р – ціни одиниці запасів.

У нашому випадку ТСС буде дорівнювати: ТСС = 0,048 x 20,00 x 2 500 = 2400 грн.

Наступним етапом буде визначення величини постійних витрат. Вони складаються з таких елементів в розрахунку на тиждень: амортизація – 1200 грн., витрати на охорону – 800 грн., витрати на оформлення договорів і відряджень до постачальників – 800 грн.

Загальна сума постійних витрат у розрахунку на одну партію поставленого дизельного пального становитиме: 1200 + 800 + 800 = 2800 грн. По­значимо їх літерою F. Тоді в розрахунку на квартал сумарні постійні витрати можна буде обчислити за формулою (3.3)

ТОС = F х N (3.3)

де ТОС – сумарні постійні витрати;

F – постійні витрати у розрахунку на одну партію;

N – кількість замовлень (партії).

При цьому, кількість замовлень можна подати як

(3.4)

де S – кількість одиниць продукції, яку закуповують за квартал (рік);

А – кількість одиниць продукції в одній партії.

Таким чином:

(3.5)

Для нашого випадку величина постійних витрат становитиме:

тис. грн.

Загальну величину витрат, пов’язаних з придбанням і зберіганням товарно-матеріальних запасів, можна розрахува­ти за формулою:

(3.6)

де ТІС – загальна величина витрат, пов’язаних з товарно-матеріальними запасами.

Доведено, що існує така величина кількості партій товарів, коли величина сумарних витрат буде найменшою. Завдання полягає в математичному визначенні цієї величини.

Відповідна формула за міжнародною практикою має назву модель ЕОQ [31].

Дані для розрахунку обсягу партії закупленої сировини ТОВ АФ «Псьол» узагальнено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.4 – Дані для розрахунку обсягу партії закупленої сировини ТОВ АФ «Псьол»

Показник	Значення
Постійні витрати у розрахунку на одну партію сировини, F	2800 грн.
Загальна кількість одиниць продукції, яку закупо­вують за даний проміжок часу, S	60 тис. л
Показник змінних витрат, FC	0,048
Кількість одиниць продукції в одній партії, A	5 тис. л

Вона дає змогу визначати обсяг партії закупленої сиро­вини, виходячи з рівня постійних та змінних витрат, що скла­лись:

(3.7)

Таким чином, враховуючи рівень постійних і змінних вит­рат на придбання та зберігання дизельного пального, опти­мальною є закупівля партії приблизно по 1183 л.