2. Дайте повну характеристику збудника лістеріозу (культурально-морфологічні властивості, стійкість).

Збудник хвороби — Listeria monocytogenes —поліморфна,грам-позитивна дрібна (0,6…2)× (0,3…0,5)мкм паличка із заокруглени-ми кінцями,спор і капсул не утворює.Росте на звичайних живиль-них середовищах за оптимальної температури 30 – 37 °С,рН = = 7,2– 7,4. Добре культивується на печінкових середовищах з1 % глюко- зи та2 – 3 % гліцерину, елективному МПБ з0,05 % телуриту калію. На кров’яному агарі навколо маленьких прозорих колоній спостері- гається чітка зона гемолізу. Лістерії виділяють особливі антибіоти- чні речовини— моноцини, а також бактеріофаг, який використову- ється для типізації штамів та діагностики хвороби. Під впливом рі- зних факторів лістерії можуть утворюватиL-форми. З лабораторних тварин до лістерій чутливі білі миші, кролі, морські свинки. Лістерії досить стійкі у зовнішньому середовищі: у ґрунті та гною скотних дворів залишаються життєздатними до11 міс, у гноївці— 30 – 106 діб, у сіні там’ясо-кістковомуборошні— 134 доби, у комбі- кормах та вівсі— до105 діб, у трупах гризунів— до4 міс, у воді ставків— до1 року, у заритих у землю трупах тварин— від45 діб до4 міс. У тваринницьких приміщеннях лістерії зберігаються25 – 48 діб, на забрудненому гноєм ґрунті— від8 діб улітку і до115 — взимку. Можливе розмноження лістерій у багатих на гумуси ґрун- тах, мертвих субстратах, поверхневих шарах силосу за низьких тем- ператур і рН> 5,5. Лістерії інактивуються 5 %-мирозчинами лізолу, креоліну, а та- кож розчином хлорного вапна з3 % активного хлору— через10 хв; 2 %-мрозчином їдкого натру або формальдегіду, 20 %-мрозчином свіжогашеного вапна— через20 хв; 2,5 %-мрозчином формальдегі- ду— через3 год. Кип’ятіння руйнує лістерії за5 хв, нагрівання до75 °С— 20 хв, сонячне випромінювання— за2 – 15 діб.

Варіант 6

1.Поняття про епізоотичний процес (рушійні сили епізоотичного процесу).

Епізоотичний процес можна представити як виникнення і поширення заразної хвороби у популяції тварин. Для нього є обов’язковим наявність трьох елементів : джерела збудника інфекції, механізму передачі збудника і сприйнятливих тварин (людей). Отже, він є результатом взаємодії популяції збудника + популяція сприйнятливих тварин за участю рушійних сил (джерела збудника, механізму передачі і поширення, сприйнятливих організмів), що ґрунтується на реалізації епізоотичного ланцюга. Однією з основних умов для виникнення і поширення інфекційної хвороби є наявність джерела збудника інфекції. Джерело інфекції - більш спеціалізоване поняття, біотичне або абіотичне середовище, об’єкт або речовина, які містять збудника і зумовють можливість його трансмісії до сприйнятливого організму. Відомо, що природним середовищем перебування патогенних мікробів та вірусів є організм сприйнятливих тварин і людини. Тут збудник інфекції знаходить сприятливі умови для свого існування і промну патогенної дії. Тривалість перебування патогенних мікробів в організмі сприйнятливих тварин і людей залежить від біологічних властивостей збудника, реактивності організму та особливостей патогенезу хвороби.Сприйнятливі тварини як рушійна сила в епізоотичному процесі. Для виникнення і розвитку епізоотичного процесу потрібна наявність сприйнятливих тварин. Саме вони визначають характер поширення та перебіг хвороби. Сприйнятливість тварин є однією з найбільш важливих епізоотологічних категорій. З позиції епізоотології слід відрізняти сприйнятливість до інфекційних захворювань окремої тварини (індивідуума) від сприйнятливості групи тварин, стада чи популяції. Для виникнення і розвитку епізоотичного процесу, крім джерела збудника інфекцій і сприйнятливих тварин, потрібна третя зв’язувальна ланка епізоотичного ланцюга - механізм передачі збудника, який забезпечує його збереження у навколишньому середовищі. При кожній інфекційній хворобі локалізація патогенного збудника інфекції в організмі, шляхи його виділення й механізм передачі є закономірним, специфічним і взаємозумовленим процесом. Саме за цих умов, коли буде реалізований механізм передачі, виникає і набуває свого поширення епізоотія. Механізмом передачі збудника інфекції називають еволюційно обумовлену біологічну пристосованість кожного виду патогенних мікробів до визначених шляхів переміщення від джерел збудника до здорових сприйнятливих тварин, що забезпечує нові випадки зараження і безперервність епізоотичного процесу. Саме в результаті тривалої еволюції та паразитичної природи збудників інфекції було відпрацьовано і складено механізм їх передачі. Механізм передачі збудника інфекції є складним процесом і складається із трьох фаз (етапів): 1) виділення патогенного мікроба із організму хворої тварини в навколишнє середовище; 2) перебування збудника у більшості випадків у зовнішньому середовищі; 3) проникнення мікроба в організм нової тварини. Розрізняють такі типи механізму передачі збудника інфекції: фекально-оральний, повітряно-крапельний, трансмісивний і контактний.