1.Некроз і його види;

- омертвіння частини тіла (клітин, тканин) при збереженні життя всього організму. Процес повільного відмирання тканин і органів на тлі ішемії і глибоких дегенеративних змін називається некробіозом.Коагуляціонний, або сухий, некроз. Характеризується він згортанням і ущільненням протоплазми клітин і проміжної речовини з подальшим висиханням. Це пов'язано з припиненням припливу крові, знекровленням і віддачею вологи в навколишнє мертві тканини середу, або впливом на тканини високих температур, міцних кислот, формальдегіду, солей важких металів, токсинів та інших факторов.Коллікваціонний, або вологий, некроз. При ньому уражені тканини набухають, розм'якшуються, піддаються розпаду, утворюючи безформну кашкоподібного масу. Він виникає тоді, коли мертві тканини мають надлишок вологи, а віддача її в навколишнє середовище затримується або тканину сама в силу гідрофільності її колоїдів вбирає в себе вологу. При вологому некрозі освіту демаркаційної валу йде повільно внаслідок токсичної дії продуктів розпаду на навколишнє живу тканину.

Вологий некроз шкіри і підлеглих тканин спостерігається при опіках лугами, відмороженнях третього ступеня і некробактеріозі. Він може виникнути і в мозку, у внутрішніх паренхіматозних органах внаслідок закупорки кінцевих артерій.

Гангрена (Gangraena) - особливий вид змертвіння частини або всього органу, що здобуває сіро-бурий або чорний колір під дією факторів зовнішнього середовища або мікробів.У тварин частіше зустрічається гангрена шкіри і прилеглих до неї тканин, вушної раковини, вимені, зовнішніх статевих органів, легенів, кишечника, пальців, стопи, хвоста; у птиці - гребінця, сережок, пальців і в цілому лапки. Основні етіологічні чинники гангрени ті ж, що і при некрозі. Вони можуть бути екзогенними і ендогенними. Залежно від причини, що викликала омертвіння тканин, гангрени поділяються на травматичні, термічні, хімічні, інтоксикаційні, інфекційні, нервнотрофической, діабетичні. Кожна з перерахованих видів гангрени має свої особливості патогенезу і специфічні ознаки.

2.Лімфоекстравазату

Лімфоекстравазат — це накопичення лімфи у новоутвореній порожнині внаслідок травмування лімфатичних судин. Етіологія. Він виникає внаслідок дії сили на ділянку тіла під кутом: при падінні тварини, зміщенні шкіри у робочих тварин погано підігнаною збруєю. Лімфа накопичується там, де шкіра розташована на щільній основі (холка, спи­на, бокова грудна стінка). Під час травм, крім лімфатичних, пошкоджуються і кровоносні судини, але ос­ танні швидко тромбуються. За пошкодження одночасно з лімфатичними і великих кровоносних судин чи зниження згортання крові виникає гемолімфоекстравазат. Лікування. Протипоказані: активні рухи, оскільки вони посилюють лімфотечу у 5 разів; холод, теплові процедури, Інколи тварини видужують після видалення лімфи голкою і введення у порожнину 1—2 % спиртового розчину йоду чи формальдегіду з нас­ тупним накладанням тиснучої пов’язки. Але при великих лімфоекстравазатах таке лікування рідко дає позитивні резуль­ тати. У такому разі проводять розріз порожнини з наступним використанням в'яжу­чих і припікальних засобів у місці пошкодження. Під їх дією тканини ущільнюються, прискорюється розвиток запалення з наступним утворенням грануляцій, які стиску­ ють лімфатичні судини і припиняють виділення лімфи. Марлю видаляють через дві доби. У місцях, незручних для накладання пов'язки, після видалення дрена­ жу застосовують шви з валиками для прошивання внутрішньої стінки порожнини Лімфовиділення припиняється через 5—6 днів, а повне видужання настає через 10- 15 діб.

Варіант ?