1. Морфологічні особливості та цикл розвитку збудника естрозу овець.

Oestrus ovis – овід розміром 10-12 мм, тіло вкрите волосками жовто-кор.кольору, голова ширша за груди. На середьноспинці помітні чотири прозорі смуги чорного кольору. Крила великі, біля їхньої основи – три темні плями. Лапки короткі, коричневі, з рідкими волосками. Черевце овально – видовжене. На його коричневому фоні помітні білі плями. Самки народжують 10-40 личинок і впорскують їх на льоту у ніздрі овець. Личинки першої стадії(веретеноподібні, білого кольору, до 1,5 мм завдовжки,рухливі) прикріплюються до слизової оболонки носової порожнини. Личинки другої і третьої стадій розвиваються у лобній пазусі та порожнинах основи рогів. Зрілі личинки третьої стадії переміщуються з лобової пазухи назад, у носову, і під час чхання потрапляють на землю, де зариваються в грунт на глибину до 5 см або ховаються під листя, каміння і перетворюються на лялечку. Ця стадія триває 2 тижні – 1,5 місяці. 2. Епізоотологічні дані та клінічні ознаки за неоаскарозу телят. 

Поширений у країнах з теплим і вологим кліматом. В Україні – на півдні. Молодняк хворіє навесні та восени з максимальним зростанням екстенсивності інвазіїі в червні – липні. Джерелом інвазії є телята до 4 – місяного віку та інвазовані тільні корови. Личинки збудників виділяються з молоком дійних корів. Яйця гельмінтів не витримують тривалого висихання, за температури понад 32 °С вони гинуть.

Втрата апетиту, тимпанія відразу після вживання молозива, з рота – специфічний запах ацетону, ефіру чи хлороформу. З’являються кашель, пронос. Фекалії бурого, майже чорного кольору, смердючі. Тварини швидко худнуть і нерідко гинуть.

При тяжкому перебігу – здуття живота, часте сечовипускання, задишка, тремор м’язів, параліч тазових кінцівок, судоми. Може підвищуватися температура тіла. 3. Діагностика та лікування за бабезіозу собак. 

Мазок крові з вушної раковини. Диміназен ацетурат, азидин-вет,піро-стоп, симптоматичне

4й варіант 1)Цикл розвитку та особливоті аскарозу свиней Цикл розвитку. Запліднені самки відкладають у просвіт кишок від 100 до 200 тис. яєць за добу. Вони переміщуються з фекаліями і виділяються у зовнішнє середовище, забруднюючи свинарники, вигульні майданчики, пасовища. Свіжовиділені яйця паразита неінвазійні і містять зародок на стадії одного чи кількох бластомерів. У зовнішньому середовищі за доступу кисню, вологи й за температури від +18 до 38 0С вони дозрівають упродовж 15–30 діб. Свині заражаються при заковтуванні з кормом інвазійних яєць. У тонких кишках з них виходять личинки. Вони активно проникають у кровоносні судини і течією крові заносяться у портальну систему печінки. Під час міграції личинки линяють і дещо збільшуються в розмірах. Через кровоносну систему печінки вони заносяться в правуполовину серця, а звідти рухаються по легеневій артерії до капілярів легень. Далі личинки проникають у легеневі альвеоли, потім бронхіоли, бронхи, зі слизом підчас кашлю – в ротову порожнину і заковтуються. Паразитують статевозрілі збудники у тонких кишках. Розвиток гельмінтів зараження до імагінальної стадії триває 1,5–3 міс. Тривалість їх життя – 5–7 міс.

Збудник. A. suum – порівняно велика веретеноподібної форми, рожевувато-білого кольору. Самці завдовжки 12–25 см, самки – 20– 35 см (дод. рис. 35). Кутикула покреслена в поперечному й поздов-жньому напрямках неглибокими борозенками. Ротовий отвір оточе-ний трьома губами, озброєними зубчиками по краях (дод. рис. 36). У самців дві короткі (1,5–2 мм завдовжки) однакові спікули. Яйця овальної форми, незрілі, вкриті товстою шкаралупою, що складається з чотирьох оболонок. Зовнішня оболонка горбиста 2)Клінічні ознаки та визначення гастрофільозу коней Хвороби коней, що спричиняється личинками шлунково-кишкових оводів родини Gаstrорhilidае. У коней паразитують частіше 4 види оводів:

Gаstrорhilus intestinalis (великий шлунковий овід)

Gаstrорhilus veterinus (дванадцятипалик)

Gаstrорhilus haemorrhoidalis (червонохвостий овід, або вусоклій)

Gаstrорhilus ресоruт (східний овід, або травняк)

Gаstrорhilus inermis (малий шлунковий овід)

Збудники. G. intestinalis (великий шлунковий овід) – окрилений овід до 20 мм завдовжки, жовто-бурого кольору. Тіло вкрите волосками. На грудях і черевці помітні коричневі плями. Голова жовтувата, спереду опукла.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби хронічний. Її прояви залежать від виду личинок, їх локалізації, ступеня інвазії, загального стану організму тварин. В осінній період спостерігаються виразки на губах, дерматит, стоматит, фарингіт; у холодний період року – ознаки гастроентериту, що супроводжуються періодичними кольками, анемією слизових оболонок, спрагою, втомлюваністю, пітливістю, схудненням. У деяких випадках виникають судоми щелеп, а під час напування розвивається кашель і вода витікає з ніздрів. Іноді після дефекації слизова оболонка прямої кишки вивертається назовні й на ній можна помітити личинок оводів. 3)Лікування та профілактика бореліозу птиці Збудник. Ниткоподібні паразити, що закручуються у вигляді спіралі (мають 9 – 12 завитків), завдовжки 3 – 30 мкм, завширшки — 0,2 – 0,4 мкм (див.

вкл., рис. 94). Досить рухливі.

Лікування. Високоефективним є новарсенол у дозі 20 – 50 мг/кг, який застосовують внутрішньом’язово у вигляді 1%-го розчину; осарсол призначають усередину в дозі 30 мг/кг в 1%-му розчині гідрокарбонату натрію двічі на добу. Дещо менш ефективні антибіотики з групи пеніциліну і тетрацикліну.

Профілактика та заходи боротьби. Слід розірвати ланцюг «сприйнятлива

птиця — членистоногі-переносники». У неблагополучних місцевостях проводять дезакаризацію пташників та обробку птиці інсектоакарицидами. Специфічну профілактику бореліозу здійснюють методом вакцинації всієї здорової птиці віком 10 – 12 тижнів дворазово з інтервалом 8 – 12 днів.

Білет № 5  1. Морфологічні особливості та цикл розвитку збудників опісторхозу м’ясоїдних. 

Opistorchis felineus, O. viverrini, O.sinensis – витягнуте тіло, 0,8-1,3 см, ширина 1,2 – 2,5 мм. Присоски недорозвинені. Два лопатевих сім’яники розміщені в задній частині тіла, навскоси один за одним. Петлі матки знахзодяться між кишковими гілками в середній частині тіла. Жовточники порівняно слаборозвинені, розміщен латеральніше від матки. Статеві отвори відкриваються біля переднього краю черевного присоска.

Цикл розвитку. Біогельмінт. Проміжні хазяї – прісноводні молюски роду Bithynia, додаткові – коропові риби.

Яйця гельмінтів потрапляють у воду, де заковтуються прісноводними молюсками. В їхньому кишечнику з яйця виходить мірацидій, який мігрує у печінку і перетворюється на спороцисту. У спороцисті формуються редії, а в тілі останніх – церкарії. Вони виходять у воду, проникають через шкірні покриви в м’язи риби, де й перетворюється на інвазійну стадію – метацеркарій. Це триває 2,5 міс.

Хижі тварини та людина заражаються у разі вживання сирої або слабко мороженої, малосолоної, а в окремих випадках і в’яленої риби, інвазованої метацеркаріями. Марити досягають через 3-4 тижні. 2. Клінічні ознаки та особливості діагностики за псороптозу у кролів. 

Інкубаційний період 10-18 діб. Спочатку незначний свербіж одного вуха,згодом-інтенсивно розчухує вуха лапами.Шкіра основи вуха набрякає,потовщується, маса кірок і пробок збільшується. При подльшому розвитку хвороби розвивається гнійний отит. Далі ця хвороба може ускладнюватися запаленням середнього та внутрішнього вуха, що призводить до кривоголовості та паралічу.

Діагностика: кірки з вуха поміщають у бактеріальну чашу, нагрівають до 35-40 °С і через 10 хв виявляють значну кількість сіро-білих кліщів, які мають вигляд рухливих крапок. Кліщів переносять на предметне скло з водно-гліцириновою сумішшю і під мікроскопом уточнюють попередній діагноз. 3. Лікування та профілактика за анаплазмозу жуйних. 

Тетрацикліни 6-10тис.ОД \ 1 кг на 0,5% новокаїні 4-6 днів поспіль та сульфаніламіди (бровасептол 0,1 мл\кг 2-4 рази з інтервалом 24-36 год). Хворих тварин ізолюють, забезпечують водою й зеленим соковитим кормом. До раціону додають вітаміни, мікро – та макроелементи. Призначають симптоматичне лікування.

Профілактика грунтується на недопущенні поширення хвороби тваринами – носіями, боротьбі з переносниками збудника. Тварин, що надходять у господарство, слід карантинувати впродовж 30 діб, осбтежувати клінічно й лабораторно. Не допускається завезення хворої худоби та носіїв. У стаціонарно неблагополучних господарствах здійснюють заходи щодо захисту тварин від нападу кліщів і кровосисних комах.

Білет 6 

1)Бабезіоз характеристика та цикл розвитку. Характеристика Бабезіози – група облігатно-трансмісивних протозойних кровопаразитарних хвороб тварин, збудниками яких є одноклітинні організми, що належать до роду Ваbеsіа. Бабезіози – природно-осередкові інвазії. Біологічними переносниками збудників є кровосисні членистоногі – іксодові кліщі. Передавання бабезій від самок кліщів потомству відбувається трансоваріально (через яйця) або трансфазно. Кожному виду бабезій притаманні свої специфічні біологічні переносники. Тому ареал цих хвороб перебуває у тісній залежності від поширення окремих видів кліщів. На бабезіози хворіють велика рогата худоба, вівці, коні, свині, собаки, коти. Паразити локалізуються в еритроцитах, іноді їх знаходять у лейкоцитах і плазмі крові. Цикл розвитку. Під час ссання крові іксодовий кліщ інокулює разом зі слиною мерозоїти збудника хвороби в кров сприйнятливої тварини, що й призводить до зараження худоби. В еритроцитах бабезії розмножуються бінарним поділом і брунькуванням. Після поділу ядра дочірні клітини іноді тривалий час не розходяться повністю, а залишаються з’єднаними тонкими цитоплазматичними містками, утворюючи типові парногрушоподібні форми. В організм кліщів, специфічних переносників, бабезії потрапляють разом з кров’ю в період кровоссання. В організмі переносників паразити розмножу-ються шляхом мерогонії (множинного поділу). Через гемолімфу мерозоїти мігрують у слинні залози та яйцеві фолікули. У відкладених самками таких кліщів яйцях знаходяться паразити, які передаються личинці, – трансоваріальне передавання збудника. 2)Псороптоз лікування і профілактика. Група захворювань тварин, які спричиняють акариформні кліщі з родини Psoroptidae. Родина включає три роди: Psoroptes, Chorioptes і Otodectes.

кліщами Psoroptescuniculi родини Psoroptidae і характеризується ураженням внутрішньої поверхні вушних раковин з утворенням масивних і щільних нашарувань, пробок та супроводжується оти-

том, свербежем, дерматитом на шиї й лапах тварин. Лікування. Для лікування хворих кролів можливе підшкірне або внутрішньом’язове введення макроциклічних лактонів у дозі 0,1 мл/кг маси тіла. Ефективними є аерозолі акарицидних препаратів: акродекс, арпаліт, дерма-

тозоль, дикрезил, псороптол, ціодрин; порошки та емульсії: фенотіазин (0,5 г);

псороптол (3 – 5 мл); ектопор (2 мл). Після внесення препарату роблять легкий масаж основи вуха і через 7 – 9 днів повторюють обробку. Профілактика та заходи боротьби. Проводять клінічний огляд усіх кроліввіварію і за потреби обробляють їх акарицидним препаратом. Через кожні 3 –4 міс всіх тварин оглядають, хворих ізолюють і лікують. Періодично прово-

дять дезакаризацію кліток, приміщення, шедів. Клітки, в яких знаходились

хворі кролі, чистять, миють, обшпарюють окропом і обприскують 4 – 5%-м

розчином лугу. У разі утримання кролів у шедах дезакаризацію взимку не

проводять, оскільки кліщі за низьких температур гинуть.

3)Вольфартіоз діагностика та клін ознаки. Хвороба овець, спричинювана личинками мух Wohlfahrtia magnifica, рідко W. trina родини Sarcophagidae, що паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках, характеризується схудненням, виснаженням та загибеллю тварин.