5. Ильин е. П. Пол и гендер / е. П. Ильин. – сПб. : Питер, 2010. – 688с.

6. Петренко о. Б. Гендерна психологія. Практикум / о. Б. Петренко. – Рівне :

РДГУ, видавець Олег Зень, 2012. – 127 с.

7. Практикум по гендерной психологии /Под ред. И. С. Клециной. – СПб.:

Питер, 2003. – 479с.

8. Словарь гендерных терминов / под ред. А. А. Денисовой ; Регион. обществ.

организация “Восток–Запад: женские инновационные проекты”. – М. : Информация – XXI

век, 2002. – 256 с.

9. Ткалич м. Г. Гендерна психологія / м. Г. Ткалич. – к. : Академія, 2011. –

248с.

10. Чекалина А. А. Гендерная психология: Учебное пособие / А. А. Чекалина. –

М. : “Ось-89”, 2006. – 256с.

1. Стереотип (грецьк стерео – твердий, типос – відбиток) – це

упорядковані, схематичні, детерміновані культурою уявлення особистості

про світ, що заощаджують її зусилля при сприйнятті складних соціальних

об’єктів, захищають її цінності, позиції та права. Стереотип – кліше, шаблон,

трафарет. Це картинка у нашій свідомості, а не точне відтворення реального

світу. Це частина еволюції, яка пронизує всю нашу психіку.

Соціальний стереотип – це спрощений, емоційно навантажений, часто

хибний або спотворений, надзвичайно стійкий образ соціальної групи,

спільності (у випадку гендерного стереотипу – групи чоловіків та жінок), що

поширюється з легкістю на всіх її представників. Поняття соціального

стереотипу було введено у 1922 р. американським психологом Уолтером

Ліппманом. Відповідати певному соціально-культурному стереотипу –

значить відігравати певну соціальну роль. Розрізняють расові, національні,

вікові, гендерні та інші стереотипи.

Стереотипи формуються у ранньому віці і використовуються задовгого

до виникнення в людини уявлень про соціальні групи, до яких вона

належить.

Стереотипи складаються з когнітивного (аналіз змісту стереотипу),

афективного (виражає позитивне чи негативне ставлення людини до об’єкта

пізнання, надає пізнанню оцінного характеру) та поведінкового (відображає

готовність людини до певної поведінки щодо об’єкта пізнання) компонентів.

Гендерні стереотипи – це суспільні уявлення, що найбільш повно

втілюють моделі поведінки та набір особистісних характеристик, зумовлених

статтю. Це розуміння того, що означає бути чоловіком чи жінкою у

суспільстві. Це сформовані суспільством в культурі узагальнені уявлення

(переконання) про те, як повинні поводитися чоловіки й жінки. Людина, яка

перебуває у певному культурному просторі, співвідносить свою поведінку з

характерними для цієї культури стереотипами. Вона прагне якомога повніше

відповідати, або ж, навпаки, не відповідати їм, але в будь-якому випадку

вони служать для неї точкою відліку.

Гендерний стереотип – це ефективний механізм формування традиційної

гендерної поведінки і гендерної ролі у особистості відповідної статі.

Особливості гендерних стереотипів як соціокультурних конструктів є: їх

часова стійкість (резистентність) – здатність утримуватись у свідомості

багатьох поколінь носіїв етнічної культури; ригідність, тобто негнучкість,

схематичність, залежність від раніше сформованих образів та протидія

нововведенням. Серед захисних механізмів стереотипу особливе значення

мають також вибірковість сприймання інформації та емоційна наповненість

стереотипу. Саме завдяки цим властивостям стереотипи

фемінінності/маскулінності становлять статичну складову гендеру,

відтворюючи та зберігаючи його ключові етнокультурні характеристики

упродовж багатьох поколінь. Прикметно, що стереотипи можуть містити і

хибні уявлення, і тези, що відповідають дійсності. Проте, як слушно

зауважив П.Н.Шихирєв, “головне в стереотипі не сама істинність, а

переконаність у ній”.

Пронизуючи практично усі ланки життєдіяльності, гендерні стереотипи

є стійким комплексом уявлень, що включають:

– культурні канони (ідеальні образи) чоловіка та жінки;

– уявлення про притаманні кожній статі риси;

– сфери, способи, стиль самореалізації чоловіка та жінки (в межах

конкретного етнокультурного середовища);

– особливості процесів соціалізації хлопчиків та дівчаток;

– поведінкові моделі (норми, приписи, очікування щодо поведінки особи

певної статі у стандартній ситуації та соціальні санкції за їх порушення);

– гендерну стратифікацію (градацію соціальних статусів та ролей

чоловіків та жінок, що визначає суспільний престиж статі).

Одним з варіантів дії та проявів стереотипів є стереотипізація як

механізм соціальної взаємодії.

Стереотипізація – побудова образу соціально-психологічних явищ,

об’єктів, процесів на основі існуючих, стійких уявлень.

У процесі соціалізації відбувається поступове засвоєння індивідом

відповідного гендерного стереотипу: він набуває особистісного змісту,

втілюючи гендерну програму усього подальшого життя, відтак –

перетворюється на усвідомлені мотиви та позасвідомі спонуки поведінки,

цілеспрямовуючи та впорядковуючи її.

Американські вчені у 1974 р. довели, що: гендерні стереотипи сильніші

від расових; існує тиск гендерних стереотипів, і члени групи, стосовно яких

ці стереотипи діють, їх приймають. (Наприклад, лідерство чоловіків і

підпорядкованість жінок).

Зміст гендерних стереотипів можна проаналізувати й шляхом аналізу

факторів гендерної соціалізації: традицій, культури, релігії й церкви,

сімейного виховання, освіти і відповідних установ, “вулиці”, однолітків,

значимих дорослих, ЗМК, мови, музики, мистецтва й літератури, реклами й

ін.

При аналізі гендерних стереотипів важливо пам’ятати, що вони є

продуктом тривалого культурно-історичного розвитку людства загалом і

конкретної етнічної спільноти зокрема, тобто за своєю структурою гендерні

стереотипи мають полістадіальний характер, містять часові нашарування та

елементи різних епох. З іншого боку, протягом свого “становлення”

стереотипи повсякденної свідомості зазнають впливу різноманітних

чинників, трансформуючись під їх дією, сприймаючи нові елементи та

змінюючи сенс чи значущість інших. Все це зумовлює мозаїчний,

неоднорідний характер стереотипів.

2. Функції гендерних стереотипів.

Гендерний стереотип як складне соціальне явище виконує наступні

функції: підтримка ідентифікації особистості та групи – регулятивна функція;

передача досвіду щодо взаємодії представників різних гендерів від покоління

до покоління – трансляційна функція; засвоєння та збереження знань,

досвіду, норм, цінностей щодо представників власного та іншого гендеру,

включення індивіда до системи соціальних зв’язків і відносин, які так чи

інакше детермінуються прийнятим у суспільстві гендерним розподілом –

соціалізаційна функція. Гендерний стереотип сприяє утворенню ієрархічної

структури суспільних відносин, тобто виконує стратифікуючу функцію.

Інколи її ще називають виправдовуючою. Гендерний стереотип регулює

процес передачі та обміну інформацією між представниками різних гендерів

та соціальною системою загалом – комунікативна функція. Гендерні

стереотипи як основа гендерної ідентифікації та самоідентифікації

спонукають індивіда до гендерного самовиховання та саморегуляції.

Таким чином, гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через

систему соціалізації, розподілу праці й культурні норми, вони детермінують

гендерні ролі та ідеали, що існують у суспільстві, а характер їх

функціональних характеристик набуває забарвлення в залежності від того чи

реалізується та чи інша функція гендерного стереотипу в умовах конкретного

суспільства із притаманними йому ознаками та запитами.

3. Основні групи гендерних стереотипів. Вчені (К.Уест, Д.Зіммерман,

І.Кльоцина) виділяють три умовні групи гендерних стереотипів.

Перша група стереотипів базується на відповідних уявленнях про

психологічні риси та якості особистості чоловіків та жінок – стереотипи

“маскулінності-фемінінності”. Згідно з цими стереотипами чоловіки та

жінки є протилежностями, яким притаманні соматичні, психічні, поведінкові

особливості. В стереотипній уяві маскулінності належать “активно-творчі”

характеристики, інструментальні риси особистості, такі як домінантність,

активність, впевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до

лідерства. Фемінність, навпаки визначається як “пасивно-репродуктивне

джерело”, яке знаходить прояв у експресивних характеристиках, таких як

залежність, турбота, тривожність, низька самооцінка, емоційність.

Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінним,

розглядаються як протилежні або комплементарні. Чоловікам приписується

активне, творче начало, здатність вирішувати проблеми, застосовувати

розвинуте логічне мислення та власну компетентність. Жіноче ж начало –

природно-репродуктивне і тому жінка повинна бути покірною, залежною,

емоційною.

В основу виокремлення другої групи стереотипів покладені соціальні

начала. Ця група гендерних стереотипів містить уявлення про рольовий

розподіл між чоловіками та жінками, найяскравіший відбиток в

соціальному житті вони знаходять у професійній, сімейній та побутовій

сферах. Для жінки найбільш значущою соціальною роллю вважається роль

домогосподарки, матері. Жінці належить бути в приватній сфері життя – дім,

народження та виховання дітей, на неї покладається відповідальність за

взаємовідносини в сім’ї. Знамените німецьке “Чотири К”, які відображають

стереотипні уявлення про соціальні ролі жінки: “кухня, кірха, кіндер

(дитина), кляйде (плаття)”. Чоловікам належить бути включеним в суспільне

життя, професійно успішними, відповідальними за матеріальне забезпечення

сім’ї. “Нормальний” чоловік має прагнути кар’єри, професійного успіху, а

“нормальна” жінка – вийти заміж і мати дітей.

До третьої групи гендерних стереотипів вчені відносять

стандартизовані уявлення, які пов’язані з відмінностями у змісті праці –

жіночої та чоловічої. Згідно з традиційними уявленнями припускається, що

жіноча праця повинна носити виконавський, обслуговуючий характер, бути

частиною експресивної сфери діяльності. Жінки частіше працюють у сфері

торгівлі, охорони здоров’я, освіти. Для чоловіків традиційною вважається

організаторська, творча й керівна, інструментальна робота.

У патріархатній суспільній свідомості приватна сфера завжди займає

вторинне, підпорядковане положення. Е.Маккобі і К.Джеклін підкреслювали,

що ніякий стереотип гендерної поведінки не є настільки поширеним, як

уявлення про те, що жінки залежні. Водночас вони вказували, що ця риса в

ранньому віці характерна для дітей обох статей, але закріплюється вона,

головним чином, в поведінці дівчаток і стає стійкою рисою особистості, тому

що підтримується соціальними чеканнями навколишніх людей

Усі три групи стереотипів тісно переплетені між собою, мають міцні

позиції в суспільстві, а тому суттєво впливають на нього. При цьому вплив є

прихованим і тому дуже важко піддається коригуванню. Приваблює той

факт, що в Україні нарешті почали звертати увагу на цю проблему не тільки

вчені, а й представники державної влади.

Українські дослідники Т.Говорун, О.Кікінежді, М.Ткалич виділяють

четверту групу гендерних стереотипів, пов’язаних із привабливістю.

Критеріями оцінювання жінок визначають стрункість, тендітність, величину

грудей, округлість стегон, у чоловіків – силу, атлетичність, ширину плечей.

Однак стереотипи досить часто є хибними.

4. Краще за все, гендерні стереотипи стосовно реалізації чоловіків і

жінок можна простежити через аналіз гендерних проблем професійних

відносин. У цій сфері панують гендерні стереотипи, які беруть свій початок з

минулого. Йдеться про стереотипи, які пов’язані зі змістом праці. Існуюче в

суспільстві явище професійної сегрегації, на наш погляд, є відображенням дії

стереотипів про пріоритети професійної діяльності саме для чоловіків.

Асиметричне розташування жінок в професійній структурі суспільства

призводить до нерівномірності заробітної плати, дискримінації при наймі на

роботу, нерівномірного розподілу чоловіків та жінок у різних галузях

(горизонтальна сегрегація) та дискримінація щодо розподілу посад у рамках

однієї професійної групи. Всупереч конституційним нормам, гендер є

критерієм, який диференціює можливості професійного росту. Хоча офіційно

дискримінацію в заробітній платі законом заборонено, середньомісячний

дохід жінок становить на тридцять із лишком відсотків менше, ніж

середньомісячний дохід чоловіків. Звичайно ж, цьому явищу є відповідне

пояснення. Наскільки воно правомірне – питання риторичне. Річ у тім, що

гендерні стереотипи в Україні, так само як і в інших країнах, призвели до

умовного поділу ринку праці на дві частини: для жінок (освіта, культура) та

чоловіків (будівництво, армія). Головна різниця між ними полягає в тому, що

ринок праці, де більшість становлять жінки, характеризується нижчим

статусом і відповідно нижчим рівнем заробітної плати.

Щодо горизонтальної сегрегації, то в Україні є чіткий розподіл

професійних галузей на жіночі та чоловічі. Традиційно жіночими є

обслуговуючі галузі – педагогіка, охорона здоров’я, торгівля, громадське

харчування, культура. Але зараз помітні значні структурні зміни і в

промислових галузях, зростає вага жінок в будівництві, транспорті,

промисловості. Але причиною таких змін у горизонтальній професійній

сегрегації є не гендерна рівність чоловіків і жінок, а добровільний вихід з

вказаних галузей чоловічої половини внаслідок низьких заробітків, боргів по

заробітній платні.

Незважаючи на те, що є “суто жіночі” галузі, навіть в них вертикальна

професійна сегрегація досягає велетенських масштабів. Сьогодні у світі 17%

парламентарів – жінки. 6 жінок керують державами. Керівні посади в Україні

обіймають переважно чоловіки. Так, кількість жінок у Верховній Раді

України становить лише 7,9%, одна жінка – міністр (Богатирьова), жодної –

голови облдержадміністрації. Із 168 заступників міністра лише 12 жінок, в

обласних радах представництво жінок становить менше 10%. Становище

таке як, наприклад, в Ірані. Для порівняння. У представницькому органі УНР

– Центральній Раді – 1917 року із 39 членів було 11 жінок, серед них – Софія

Русова, Валентина Ничаївська, Олімпія Пащенко, Софія Любинська та інші.

Парадокс полягає у тому, що більше 53 % населення України – це жінки,

але вони можуть лише несуттєво впливати на формування багатьох аспектів

зовнішньої та внутрішньої політики. Цей феномен позначають спеціальним

терміном – “скляна стеля”, який був уведений на початку 1980-х років в

США для опису невидимого й формально ніяк не позначеного бар’єра, що

обмежує просування жінок службовою драбинкою через причини, не

пов’язані з їхніми професійними якостями. Жінки й сьогодні зустрічаються із

цим невидимим бар’єром. Так, близько 84 % топ-менеджерів п’ятисот

провідних компаній США є чоловіки (на директорських посадах у цих

компаніях чоловіки становлять 88 % - дані 2011 року), незважаючи на те, що

жінки становлять значну частину всіх співробітників на нижчих рівнях у

компаніях. Даний бар’єр обумовлений глибоко вкоріненими гендерними

стереотипами.

5. Скляна стеля – невидимі й формально не позначені бар’єри, які

перешкоджають кар’єрному зростанню жінок. Ці перешкоди зумовлено і

гендерними стереотипами про другосортність жінок, обмеженість їхніх

здібностей, і страхом успіху, який нерідко вражає самих жінок-працівниць.

Дискримінація жінок щодо керівних посад спричиняє проблему, коли,

незважаючи на високу професійну та освітню підготовку, жінки обіймають

посади менш престижні та менш оплачувані. За даними Міністерства

статистики України, заробітна плата жінок не перевищує 70% зарплати

чоловіків.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що воно є

антидискримінаційним щодо жінок, створює певні передумови для

рівноправності, але не забезпечує їх. Розвиток ринкових економічних

відносин в Україні тісно пов’язаний з гендерною проблемою. Приватному

роботодавцю, враховуючи існуючу податкову систему, часто буває невигідно

брати на роботу жінку, яка має дітей або потенційно може стати матір’ю.

Більшість пільг для працюючих жінок роботодавцем розглядаються як

обтяжливі. А це породжує зростання дискримінації.

В приватному секторі також яскраво проявляються застарілі гендерні

стереотипи. Більшість приватних підприємств створюються чоловіками (в

три рази частіше), бо жінка має більше перешкод на цьому шляху (з боку

банків, адміністрацій, кримінальних структур, тощо). При цьому фаховий

профіль жіночого підприємництва в основному традиційний: легка

промисловість, консультативна, навчальна діяльність, медицина, косметичні

послуги. Дуже часто жінка працює у сімейному приватному бізнесі, не

отримуючи навіть зарплатні (особливо у сільськогосподарському

підприємстві). При прийомі на роботу переваги надаються, в першу чергу,

чоловікам.

Крім того, якщо жінку беруть на роботу, то, як правило, пропонують їй

короткотерміновий контракт, щоб уникнути проблем у випадку материнства.

Таким чином, гендерна нерівність є однією з суттєвих причин такої

соціальної проблеми як зменшення народжуваності та старіння націй. Молоді

жінки відкладають заміжжя, народжування дитини. Саме суспільство ставить

перед жінкою жорстку дилему: кар’єра, або сім’я.

Гендерний дисбаланс створює проблеми для жіноцтва й безпосередньо

на робочому місці. Напевне, в кожного з нас є знайомі жінки, які скаржилися

на сексуальні домагання на роботі. Так, із результатів опитування “Базовий

захист населення”, проведеного в травні 2003 року, видно, що на питання

“Чи зазнавали ви коли-небудь сексуальних домагань на робочому місці”

“так” відповіли 79,8 відсотка жінок та 20,2 відсотка чоловіків.

Дисбаланс гендерних відносин відіграє велику роль і в селі. Як відомо,

сільські жінки мали можливість іти на пенсію у п’ятдесятирічному віці. Коли

ж багато з них скористалися такою нагодою, на селі раптом виник значний

дефіцит робочої сили. З ясувалося, що жінки просто незамінні в аграрному

секторі. Гендерний аналіз засвідчив, що частка молодих жінок, які

залишають село, у півтора рази вища, ніж молодих чоловіків. По суті, мова

йде про такий собі мовчазний жіночий бунт. У результаті зростає кількість

розлучень у сільській місцевості, відповідно зменшується і народжуваність.

Сексизм (гендерна дискримінація) – упереджене ставлення до

людини, групи людей, пов’язане з їх належністю до певної статі;

дискримінація за ознакою статі. Розрізняють сексизм щодо жінок і щодо

чоловіків. А.Мішель вважає, що сексизм – це орієнтація, яка ставить у

несприятливі умови одну стать стосовно іншої (Приклад сексизму: жінкам –

домашню працю, відмову у кар’єрі, чоловікам – відмову в опіці над дитиною

після розлучення, неможливість заявити на жінку за сексуальне насилля).

Сексистські щодо обох статей є реклами: Наведіть приклади (чоловік має

класну дівчину, класну машину, п’є класне пиво. А якщо немає перших двох

моментів? Дезодорант Ахе! Жінка з посудом, з пральною машинкою і т.д.).

З метою послаблення впливу сексизму, зняття ефекту “скляної стелі”

гендерологи сьогодні багато говорять про асертивність.

Асертивність – це здатність людини відстоювати свої права, зважаючи

на права інших. Це впевненість в обстоюванні своїх прав на засадах

відвертого і безпосереднього діалогу з опонентами, які їх порушують, без

ущемлення їх прав. Асертивність як особистісна властивість і тактика

поведінки не сумісна з хитрощами, маніпулюванням людьми заради

досягнення власних цілей. Асертивність не потрібно ототожнювати з

агресивністю. Американський психолог Дойч, обговорюючи асертивність

(1993), сформулював “троїстий принцип”, який полягає в наступному:

опинившись в конфліктній ситуації, будьте твердими, чесними і

дружелюбними. Ваша твердість не дозволить опонентові маніпулювати вами

або залякати вас. Ваша чесність не дозволить вам бути втягнутим в

аморальну ситуацію, навіть коли вас будуть провокувати на це. Ваша

дружелюбність дасть зрозуміти вашим опонентам, що ви готові до

співробітництва. Агресивна, звинувачувальна тактика не призводить до

розв’язки конфлікту, а, навпаки, змушує людей захищатись і наполягати на

своїй думці. Психологи рекомендують в таких випадках використовувати “Я-

твердження” замість “Ти-тверджень”, тобто говорити про свої особисті

переживання, а не про особистісні якості опонента.

6. Дуалістичний характер гендерних стереотипів. Оскільки гендерний

стереотип є одним із основних елементів творення гендеру та груповим за

формою виникнення та рівнем розповсюдження феноменом, то розглядати

його варто саме у подвійності його прояву: конструктивному та

деструктивному.

Говорячи про конструктивний вияв гендерного стереотипу варто

зазначити наступні аргументи:

По-перше, гендерний соціальний стереотип є носієм суспільної традиції,

її діяльнісним субстратом, він виступає найважливішим стабілізатором

існування людської спільноти, стабілізатором, в якому закладається,

закріплюється та передається досвід як окремої людини, так і досвід цілих

генерацій стосовно взаємовідносин статей.

Гендерний стереотип є груповим стереотипом, тобто він виникає в

процесі пошуку варіантів реалізації тих способів взаємодії із зовнішнім

соціальним середовищем, які перш за все забезпечують існування спільноти

в конкретних соціальних умовах. При цьому відбувається усереднення

уявлень про те, що є найкращим для вирішення тих чи інших проблем

збереження спільноти. Тобто враховуються потреби більшості, оскільки саме

їх відтворення забезпечує збереження роду. Відповідно штучна руйнація

об’єктивно створених стабілізаторів – гендерних стереотипів призведе

(залежно від інтенсивності руйнування) або до підсилення ентропійних

процесів у суспільному житті, або до постійного повернення до старого, до

стагнації.

По-друге, наявність програми в гендерній картині суспільства, яку

забезпечує існування гендерних стереотипів, є важливим фактором для

відтворення соціального організму, оскільки вона закладає ту внутрішню

активність соціального організму, яка забезпечує його збереження.

Стереотипи, які покликані сприяти відтворенню соціального організму,

мають являти собою чітко визначену систему реакцій як на впливи

зовнішнього соціального середовища, так і на соціальні модернізаційні

трансформації, що відбуваються всередині конкретного суспільства.

Наявність гендерних стереотипів сприяє створенню саме такої соціальної

системи, носії якої взаємодіють із всім тим, що забезпечує їх (носіїв)

відтворення.

Гендерний стереотип перш за все спрямований на повторення вже

відомих моделей співіснування двох статей, оскільки може забезпечити

ефективну взаємодію у подібній до колишніх умов ситуації. Звісно, при

цьому гендерний стереотип ігнорує ті зміни в об’єкті взаємодії, які в цілому

не заважають здійсненню наміченого. Але вирішується основне завдання,

пов’язане із забезпеченням можливості самої активності соціального суб’єкта

обох гендерів, а не пасивного реагування на різні соціальні зміни.

По-третє, в гендерному стереотипі фіксується минуле, спрямоване у

майбутнє, оскільки він готує соціального суб’єкта до тих умов життя, які

були визначальними для буття пращурів. В цьому проявляється особливість

гендерного стереотипу – забезпечити повною мірою відтворення всього

цінного, що було набуто у процесі становлення конкретного суспільства.

Якщо певні гендерні стереотипи існують у сучасному суспільстві, то це може

означати, що ті зміни які не зафіксувались у соціальних нормах і досвіді та не

змінили ряд стереотипних уявлень, були не настільки значущими, щоб

забезпечити здатність стереотипу до самознищення.

По-четверте, гендерні стереотипи забезпечують соціальне відтворення

гендерної свідомості на рівні індивідів, яка підтримує засновану за ознакою

статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов’язані з

їхнім гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності й

одночасно, зумовлені ними системи панування і владарювання, а це, в свою

чергу, дозволяє уникнути гострих соціальних конфліктів між представниками

різних гендерів.

По-п’яте, в кожному соціальному суб’єкті закладена потреба у розвитку,

ця потреба реалізується лише через свідому діяльність індивіда, гендерні

стереотипи в цьому процесі впливають на ціннісні орієнтири та програми

поступової зміни того, що відтворюється. В цих програмах вже відбувся

певний відбір тих варіантів, які дають позитивні результати, тому реалізація

потреби розвитку соціального суб’єкта з меншою мірою вірогідності дає

протилежні очікуваним результати. Отже, наявність у соціального суб’єкта

низки стереотипів зменшує небезпеку отримання негативних наслідків у

процесі реалізації потреби розвитку.

Таким чином, гендерні стереотипи відіграють важливу роль у процесі

пізнання та розвитку, підтримки цілісності соціальної системи, створюють

умови для гендерної ідентифікації та саморегуляції, їх існування має

об’єктивну природу. А механічне заперечення стійкої системи гендерних

стереотипів призведе до формування нового за старими стереотипами, які є

алгоритмом соціальної практики, тим самим сприяючи появі стереотипів

нових, мало чим відмінних у своєму призначенні від тих, які відкидаються.

І все ж не варто приписувати гендерним стереотипам виключно

конструктивну роль, наслідки деструктивного вияву гендерних

стереотипів є досить помітними зокрема і в сучасному українському

суспільстві. Найвиразніше це проявляється в наступних явищах: подвійна

завантаженість жінки (робота в професійній сфері та домашня праця);

насильство стосовно жінок, особливо в сім’ї; заниження оцінки результатів

праці жінок, а відповідно й оплати порівняно з чоловіками за однакового

рівня освіти тощо.

Однією з причин подібної ситуації є саме деструктивний вияв

гендерного стереотипу. Модернізацію суспільства з переходом до

егалітарних принципів статевих взаємин не можна відокремлювати від

зазначених проблем гендерного плану.

Деструктивний вияв гендерного стереотипу полягає в тому, що:

По-перше, гендерні стереотипи в суспільстві функціонують як

стандартизовані уявлення щодо моделей поведінки і рис характеру, які

відповідають поняттям “чоловіче” та “жіноче”. Така категоричність може

зашкодити розвитку нових явищ, які з’являються в суспільстві, що

трансформується (перехід до ринкової економіки, поява нових можливостей

для самореалізації, необхідність власної активності задля досягнення будь-

якої мети тощо). Гендерний стереотип – це перш за все сприйняття, оцінка

людиною статі та поширення на неї характеристик статевої групи шляхом

застосування загальних характеристик щодо представників обох гендерів, без

достатнього врахування можливих відмінностей всередині кожного гендеру.

Такий ефект гендерного стереотипу призводить до гендерно означених

відмінностей у зв’язку з політико-соціальними проблемами статі,

специфікою їх виявів за ринкових умов, стосовно можливостей реалізації

особистості як фахівця, лідера, політичного діяча тощо.

По-друге, гендерні групові стереотипи спрямовані перш за все на

досягнення необхідних умов існування для більшості та нерідко потребують

достатньо багато зусиль та часу для досягнення передбачених за їхньої

реалізації надбань. При цьому представник певного гендеру буває змушений

підпорядкувати власні інтереси колективному, незважаючи на особистісні

позастатеві якості та переконання. Якщо індивід ступає на шлях заперечення

власного гендеру, як такого, що закріплений у суспільному досвіді та

практиці, то він почасти визнається маргіналізованою особистістю, що

позбавляє його/її можливості ефективного функціонування у соціумі.

По-третє, відтворення гендерних стереотипів у незмінному вигляді може

здійснюватися впродовж тривалого часу у різних індивідів та спільнот. При

чому, чим стійкішими є гендерні стереотипи цілей та установок соціального

суб’єкта, тим менше у нього можливостей для розвитку та саморозвитку. А

така ситуація, оскільки гендерний стереотип є груповим явищем, призводить

до уповільнення прогресивних перетворень в соціумі, які так чи інакше

торкаються життєтворчості обох гендерів та їхньої взаємодії.

По-четверте, наявність гендерного стереотипу стосовно того, що є

публічною та приватною сферою призводить до замовчування

антисоціальних, протиправних дій. Прикладом такого деструктивного вияву

гендерного стереотипу є те, що офіційна статистика враховує лише невелику

частину всіх випадків зґвалтування та насильства в родині, оскільки “сором”

пов’язаний з цими явищами, відлякує як жінок, так і чоловіків від судового

процесу з притаманним йому публічними свідченнями та розголосами.

По-п’яте, соціальні очікування відносно певної статі, формують у жінок

та чоловіків соціально схвалюваний стиль поведінки. Патріархатна культура

сформувала гендерний стереотип стосовно жінки, як істоти, пріоритетною

сферою діяльності якої є родина, відповідно соціум не вимагає від жінки

професійних досягнень та кар’єрного просування, як гаранта підвищення

свого соціального статусу. Такий вияв гендерного стереотипу спричинює

інфантилізацію жінок, справляє руйнівний вплив на самоусвідомлення жінки

та її самооцінку, що фіксують дані соціологічних досліджень. А як наслідок,

неможливість адекватного входження жіночого суб’єкту до нових соціальних

процесів та перетворень.

Таким чином, оцінка ролі гендерного стереотипу має дуалістичний

характер. З одного боку, гендерні стереотипи призводять до викривлення та

спрощення соціального середовища, заважають його адекватній оцінці,

обмежують поведінку особи низкою гендерних ролей та очікувань. З іншого

боку, варто зважати на конструктивні вияви гендерного стереотипу, які

полягають у впорядкуванні та систематизації інформації про нову реальність

та суб’єктів цієї реальності у суспільстві, що трансформується. Без наявності

у індивідів низки стереотипних уявлень їм довелося б детально

інтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповільнило

суспільні перетворення та процес набуття нового досвіду.