17.Маржиналізм 18 австрійська школа
Основна його ідея – дослідження граничних економічних величин як взаємозв’язаних явищ економічної системи на різних рівнях – фірми, галузі, національної економіки. Такий підхід уможливив застосування нових методів аналізу, які дали змогу визначити граничні величини для характеристики змін, що відбуваються в економічному житті. Методи маржиналізму: ідеологічна нейтральність аналізу;обмеженість ресурсів;статистичне дослідження суспільства з точки зору суттєвого в економічних відносинах; використання суб’єктивно-економічного методу; суттєвість класів продавця і покупця і виробника і споживача.
Виникнення маржиналізму зумовлювалось передусім об'єктивними чинниками: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку, зростанням взаємозалежності та конкурентної боротьби між економічними суб'єктами.
Для маржиналізму характерна нова методологія, основними ознаками є такі:
- психологізація економічного аналізу — участь індивіда в економічних процесах зумовлюється психологічними, суб'єктивними чинниками й оцінками;
суб'єктивно-ідеалістичний підхід — погляд на систему вільного підприємництва з боку ізольованого господарюючого суб'єкта;
принцип раціональної поведінки людини наоснові власних, суб'єктивних уявленьпримат обміну та споживання над виробництвом — корисність блага може оцінити лише споживач;
принцип рідкісності — обмеженість пропозиції того чи іншого блага, унаслідок чого ціна потрапляє в повну залежність від попиту, пов'язаного з суб'єктивними оцінками;
оперування граничними величинами — граничною корисністю, граничною продуктивністю;
ідеологічна нейтральність економічного аналізу — спроба побудувати теорію "чистої економіки" без урахування політичних чинників.
Основні методологічні особливості австрійської школи :1) ідеалістичне відображення процесів і явищ; 2) використання в якості головного об’єкта дослідження індивідуального господарства; 3) висування на перший план споживання , а не вир-ва. У 90-х роках 19 ст. в Англії сформувалась ’кембріджська’ школа , представниками якої були А. Маршалл , А.Пігу , А.Хоутрі . Ця школа започаткувала новий напрям економічної теорії - неокласичний. Найбільша заслуга полягає у створенні синтетичної теорії , яка поєднала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.
19Ек теорія маршала та започ неокласич напр. Головні ідеї кембриджської школи переважно суб'єктивно-психологічний підхід до розуміння економічних категорій, відмова від пошуку об'єктивно існуючих економічних законів, прагнення використовувати фінансово-кредитні важелі для формування теоретичної основи і втручання держави в економіку.
Характерним для представників цієї школи було з'ясування економічних явищ за допомогою математичних методів, оскільки, на їхню думку, багато економічних категорій виникли й розвивались еволюційно внаслідок кількісних змін і мають економічну побудову.
У 1890 побачила світ відома праця Маршалла "Принципи політичної економії". В ній автор виступив проти Марксової теорії трудової вартості і запропонував теорію ціни. Розуміння ціни зводилося до теорії "граничної корисності" – кількісних співвідношень, згідно з якими одні товари обмінювалися на інші. На основі теорії ціни Маршалл обґрунтовував можливість безкризового розвитку економіки, а безробіття характеризував як випадкове явище. З виробничих витрат він вилучав витрати на постійний капітал і додавав прибуток капіталіста. Таке трактування витрат зводило їх до заробітної плати й прибутку Маршалл запровадив категорії, які використовуються в сучасній економіці Заходу "еластичність попиту", "надлишок попиту", "квазірента" та ін.
20 лозанська школа марж та розв теорії загал рівноваги Значний вклад в розвиток неокласичного напрямку було зроблено математичною (лозанською) школою. Засновником її був Л. Вальрас. Виникнення математичної концепції економічної рівноваги було зумовлено перетворенням ринкової системи господарства в систему з високим рівнем взаємозв’язку і однорідності всіх її частин та елементів, а також розвитком математики. Особливостями математичного методу є те, що він використовується як для опису, так і для дослідження економічних процесів Суть моделі загальної економічної рівноваги. Існує єдина рівновага великої кількості ринків (готової продукції і факторів виробництва) в умовах дії ринкового механізму і досконалої конкуренції. Рівновага на певній частині ринків не гарантує загальної рівноваги економіки з заданою кількістю ринків. Основні положення моделі.
Визначені основні умови відповідності попиту та пропозиції;
встановлено взаємозв’язок між основними показниками виробництва та обміну через систему рівнянь, всі угоди на ринку здійснюються одночасно,
модель статична: запаси продукції не змінюються і продукція одноманітна.
В суспільстві існує ідеальна інформованість суб’єктів виробництва
.Основні закони, дотримання яких забезпечує рівновагу.
Товари одного класу на ринку повинні мати тільки одну ціну.
Ціна товару зрівнює кількість запропоновану і кількість споживану
Ціна повинна забезпечувати максимальне задоволення і покупцю і продавцю.
21.22 У рамках раннього інституціоналізму склались 3 основні напрями:
соц-но-психологічний,
соц-но-правовий,
емпіричний (кон'юнктурно-статистич-ний).
Соціально-правовий (юридичний) інституціоналізм заснував Джон Коммонс (1862-1945.)
Інституціоналізм – це альтернатива неокласичному напряму ек теорії. Неокласики виходять iз смітіанської тези про досконалість ринк господарського механізму й саморег економіки i не виходять за рамки «чистої ек науки». Інституціоналісти рушійною силою економіки вважають також духовні, моральні, правові та iнші ф-ри, що розглядаються в iстор контексті.
Соц-психологіч напрям. Т. Веблен (1857 – 1929) – автор значної кількості праць в економіці і соціології, у яких він виходив із теорії еволюції природи Дарвіна, принципу взаємозв´язку і взаємозумовленості усіх сусп відносин. За визначенням Т. Веблена, "інститути – це результат процесів, що відбувалися у минулому; вони пристосовані до обставин минулого, і тому не перебувають у повній гармонії з вимогами нинішнього часу".
Соц-правовий інституціоналізм. Дж. Р. Коммонс (1862 – 1945), досліджуючи такі колективні інститути, як сім´ я, профспілки, торг об´єднання, виробничі корпорації, держава та інші, увагу приділяв юридично-правовим інститутам, і став лідером юрид течії інституціоналізму. Він виходив з неприйняття ідеї класової боротьби робітників, а також прагнення зробити сист бізнесу ефективною настільки, щоб вона була варта збереження.
Кон´юнктурно-статистичний. У.К.Мітчелл (1874 – 1948) - учень і послідовник Т. Веблена. Він наполягав на взаємозв´язку ек проблем з неек, особливо з проблемами соціології, культури та інш, які зумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей.
21 .22 Інституціоналізм — своєрідний напрям в економічній науці. Його своєрідність полягає насамперед у тім, що прихильники інституціоналізму в основу аналізу беруть не тільки економічні проблеми, а зв'язують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними, правовими тощо. Інституціоналісти не сприйняли абстрактного методу класиків. Вони критикували класиків за те, що останні відмовились від аналізу поведінки людини, як особистості, котра перебуває в певному суспільному середовищі. Вони критикували неокласиків за схематизм і відірваність від реальності. Інституціоналізм став своєрідним опозиційним напрямом в економічній науці, хоч і не мав значного впливу на економічну політику. Він виник як американське явище і довго лишався таким. Еволюціонуючи, інституціоналізм набрав нових рис, змінилося його місце, у науці ідеї інституціоналізму позначилися на поглядах багатьох економістів. Можливо, саме тому нині відокремити «чистих інституціоналістів» досить складно. Оскільки його адептам притаманні прагматизм і реалістичний підхід до аналізу економічної дійсності, значення інституціоналізму постійно зростає. На відміну від психологічної школи граничної корисності інсти-туціоналісти рушієм економічного розвитку визнають психологію колективу, суспільства, а не окремих суб'єктів господарювання — «робінзонад». Інституціоналісти піддали критиці неокласичну кон-цепцію конкурентної економіки з її основною ідеєю ринкової рівноваги, відкинули постулат «гармонії інтересів». 23 Неоінституціоналізм Після другої світової війни відбулось відродження інституціоналізму на дещо інших засадах. Якщо неокласики і кейнсіанці сперечались щодо межі втручання держави в економіку, то інституціоналісти знайшли нові об’єкти дослідження: місця і роль в економічному житті НТР, інформації, влади, політики та ін. З'явилась нова течія: соціальний або індустріально-технологічний інституціоналізм. Дж. К. Гелбрейт (1909 р.). У своїх працях він розробив концепцію «врівноважувальної сили», пропагував «суспільство добробуту». Дж.Гелбрейт висунув також теорію « конвергенції» двох систем, і показав, що на певному етапі історичного розвитку капіталізм і соціалізм з’єднаються в єдину соціально-економічну систему. Р.Коуз (1910 р.) – американський економіст. Трансакційні витрати – це витрати, що забезпечують перехід прав власності від одних економічних агентів до інших та охорону цих прав. Економічна теорія прав власності представлена роботами Рональда Коуза звертає увагу на необхідність забезпечення прав власності, не порушуючи при цьому інтересів інших людей. сформульована так звана « теорема Коуза » Дж.Б'юкенена (1919 р.). Він опублікував багато праць на цю тему, зокрема «Формула згоди» (1962р.), «Теорія суспільного вибору» (1972 р.).В основу теорії суспільного вибору покладено ідею виявлення взаємозалежності політичних і економічних явищ, застосування економічних методів до вивчення політичних процесів ( вибори органів державної влади ). Б'юкенен виходить з припущення, що принцип раціональної економічної поведінки людини може бути застосований у дослідженні будь-якої сфери діяльності, де людина робить вибірку в тому числі і в дослідженні політичних процесів. Г.Беккер намагається пояснити такі соціальні явища, як розлучення, злочинність, прийняття урядових рішень з позицій аналізу співвідношення вигід та витрат. В кожній своїй дії людина співставляє вигоди, які вона отримує, з втратами або затратами, які вона несе.