- •1. Показати первинні та вторинні елементи висипки
- •2. Визначити вологість шкіри.
- •3. Визначити температуру шкіри.
- •4. Визначити еластичність шкіри.
- •5. Визначити больову чутливість шкіри.
- •6. Визначити товщину пжк.
- •7. Визначити тургор шкіри.
- •8. Провести оцінку стану капілярів (проба щипка).
- •9. Дермографізм, його види.
- •10. Провести диференціальну діагностику між справжньою і хибною блідістю.
- •11. Провести диференціальну діагностику між пастозністю і набряками.
- •12. Провести диференціальну діагностику між нирковими і серцевими набряками.
- •13. Назвати і показати клінічні ознаки перенесеного рахіту.
- •14. Назвати і показати клінічні ознаки сколіозу.
- •15. Визначити симптом Говерса.
- •21. Визначити резистентність грудної клітки.
- •22. Визначити голосове тремтіння.
- •23. Провести топографічну перкусію легень.
- •24. Провести порівняльну перкусію легень.
- •25. Визначити екскурсію легень.
- •31. Визначити верхівковий поштовх.
- •32. Визначити і охарактеризувати артеріальний пульс.
- •33. Провести перкусію серця з визначенням меж відносної серцевої тупості.
- •34. Провести оцінку аускультативних змін з боку серця.
- •35. Провести диференціальну діагностику між функціональним і органічним шумом.
- •36. Виміряти артеріальний тиск на руках та ногах.
- •37. Провести поверхневу пальпацію живота.
- •38. Провести глибоку пальпацію живота.
- •39. Провести пальпацію печінки.
- •40. Визначити зону Шоффара.
- •47. Провести пальпацію периферичних лімфатичних вузлів.
- •48. Провести пальпацію і перкусію селезінки.
- •49. Провести пальпацію щитоподібної залози.
- •50. Провести оцінку шкірних і сухожильних рефлексів.
- •51. Визначити менінгеальні ознаки.
50. Провести оцінку шкірних і сухожильних рефлексів.
Комплексна оцінка неврологічного статусу передбачає дослідження деяких безумовних рефлексів, рефлекторна дуга яких знаходиться на рівні спинного Мозку і стовбура головного мозку. Ці рефлекси поділяються на пропріоцептивні, або глибокі (рецептори локалізуються в ділянці сухожиль, м'язів, суглобів ), і екстероцептивні, або поверхневі (рецептори знаходяться в шкірі і слизових оболонках).
П ри дослідженні рефлексів важливо, щоб групи м'язів, які знаходяться в зоні рефлексу, були максимально розслаблені і пасивно розтягнуті. Подразнення на симетричні ділянки потрібно наносити з однаковою силою, обов'язково відволікаючи увагу дитини, особливо при оцінці глибоких рефлексів. Для цього рекомендується користуватися способом Єндрасика: дитині на момент обстеження пропонують зчепити пальці рук і з силою тягнути їх в сторони (рис. 90, б).
Серед великої групи поверхневих рефлексів (табл.74) практичне клінічне значення мають черевні, підошовний, рогівковий, кон'юктивальний і кремастерний (у хлопчиків).
Черевні рефлекси (верхній, середній, нижній) викли кают ь штрихови м подразнення м шкіри живот а в напрямі від периферії до середньої лінії. Для оцінки верхнього черевного рефлексу подразнення наносять паралельно реберній дузі, середнього — на рівні пупка, нижнього — паралельно паховим складкам, на 1-2 см вище від неї. У відповідь на подразнення на відповідній стороні спостерігається скорочення м'язів черевної стінки.
Кремастерний рефлекс викликают ь у хлопчиків штриховим подразненням шкіри внутрішньої поверхні стегна в напрямі знизу вверх, що супроводжується скоро ченням м'яза, який піднімає яєчка.
Підошовний рефлекс оцінюють, наносячи штрихове подразнення рукояткою неврологічного молоточка по зовнішньому краю підошви в напрямі від п'ятки до паль ців. Це супроводжується підошовним згинанням пальців стопи (рис. 88).
Оцінюючи поверхневі рефлекси, звертають увагу на їх інтенсивність симетричність та швидкість реакції у відповідь на подразнення. У здорових дітей поверхневі рефлекси живі і симетричні, тобто нормальні. При патології, зокрема при органічних ураженнях нервової системи, має місце асиметрія рефлекс'» (анізорефлексія), а також посилення (гіперрефлексія) або пригнічення (гіпорефлексіЯ; і навіть відсутність рефлексів (арефлексія).
Серед глибоких (сухожильних і періостальних) рефлексів найбільше клінічне значення мають карпорадіальний, біцепс- і трицепс-рефлекси, колінний та ахіллів (табл.74).
Карпорадіальний рефлекс є періостальним рефлексом і викликається ударом молоточка по шиловидному відростку променевої кістки (рис. 89, в). В результаті цього відбувається пронація кисті. При дослідженні карпорадіаль- ного рефлексу рука дитини повинна бути зігнута під прямим або злегка тупим кутом.
Біцепс-рефлекс (рефлекс з сухожилля двоголового м'яза) викликають шляхо удару неврологічним гумовим молоточком по сухожиллю двоголового м'яза в ділянці ліктьової ямки (рис. 89, а). При цьому передпліччя зігнуте під тупим кутом і лежить на передпліччі лікаря. У відповідь на подразнення рук а згинається в ліктьовому суглобі.
Трицепс-рефлекс (рефлекс з сухожилля триголового м'яза) викликають, вдаряючи молоточком по сухожиллю триголового м'яза над ліктьовим відростком (рис. 89, б). При цьому руку дитини згинають в ліктьовому суглобі майже під прямим кутом. У відповідь на подразнення спостерігається розгинання передпліччя в ліктьовому суглобі.
Колінни й рефлекс викликают ь ударо м молоточк а по сухожиллі 0 чотириголового м'яза стегна нижче надколінної чашечки, що призводить до скорочення м'яза і розгинання гомілки. У дітей раннього віку колінний рефлекс перевіряють у положенні лежачи на спині (рис. 90, а). Для цього ліву руку лікар підводит ь під коліна , злегка піднімаючи їх, а правою рукою наносить короткий удар по сухожиллю . У дітей старшог о віку колінний рефлекс досліджують, сидячи в поло женні «нога на нозі» (рис. 90, б).
Ахіллів рефлекс викликають, вдаряючи моло точком по ахіллову сухожиллю, в результаті чого відбувається підошовне згинання стопи. У дітей раннього віку рефлекс досліджують у положенні на спині, а в старшому віці дитину ставлять на ко ліна на кушетку (або стілець) таким чином, щоб стопи вільно звисали (рис. 90, в).
Глибокі (сухожильні і періостальні) рефлекси у здорових дітей живі і симетричні (норморефлек- сія). При різноманітних патологічних станах вони можуть бути посиленими (гіперрефлексія), асимет ричними (анізорефлексія), пригніченими (гіпореф- лексія) або відсутними (арефлексія). Важливо підкреслити, що симетрична зміна інтенсивності глибоких рефлексів не завжди вказує на органічний характер ураження нервової систе ми. Зокрема, це може спостерігатися при неврозах, перевтомі, міозитах, гіпертензивному синдромі, а також у легко збуджуваних дітей.